Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Робота над образом-персонажем.

Тема.

Жанр твору.

2. Життєва основа.

4. Проблематика. Своєрідність бачення автором порушеної проблеми.

5. Діалектична єдність загальнолюдського і національного.

6. Відповідність між художньою формою та змістом.

7. Самобутність авторського художнього письма. Багатство мови.

8. Особливості сюжету, композиційна послідовність викладу подій ()експозиція, зав’язка, розвиток дії, конфлікт, кульмінація, розв’язка .

9. Цілісність, динаміка твору.

10. Роль поза сюжетних елементів: епіграфів, авторських роздумів, відступів, присвят, описів, назва твору тощо.

11. Система образів.

12. Рівень художнього осмислення подій.

13. Провідна думка твору.

14. Духовно-естетична цінність книги як твору мистецтва.

У наш час широко застосовують учителі компаративний шлях аналізу, який заснований на порівнянні творів української та світової літератури, тобто розгляд їх в порівняльно-типологічному аспекті, встановлення як збігів і спільностей, так і розходжень та невідповідностей його з цілим, з процесом, з типом. Для шкільної літературної освіти методисти називають такі взаємозв’язки: а) типологічні сходження, відповідності, аналогії між літературними явищами в різних письменствах, що породжуються дією спільних закономірностей і чинників суспільного й художнього розвитку людства; б) контактно-генетичні зв’язки національних літератур, які мають різні форми й прояви (спільні джерела творів, що належать до різних літератур; рецепція творів із інших літератур; міжлітературні впливи; запозичення, наслідування; переклади, переспіви тощо).Окреслений шлях аналізу найчастіше застосовується у старших класах, коли учні вміють зіставляти, порівнювати, робити висновки, узагальнювати тощо.

2. Методичні форми і прийоми роботи з текстом.

На першому етапі аналізу художнього твору здійснюються такі завдання:

- виділити найважливіші епізоди, ситуації, вчинки персонажів, їх настрої, переживання в той чи інший момент дії;

- встановити причинно-наслідкові , часові, просторові зв’язки між подіями;

- уточнити систему образів, поділ на групи, виявити взаємозв’язки між ними;

- визначити конфлікт твору, розібратися у своєрідності композиції та сюжету.

Основними видами аналітико-синтетичної роботи з твором є спостереження над текстом, переказ, складання планів тощо. Обов’язковий їх компонент – бесіда яка є основним способом контактування вчителя й учнів при виконанні всіх навчальних завдань.

Практика виробила такі види переказу: простий, докладний (близький до тексту), вибірковий, творчий (зі зміною особи, наприклад), стислий.

Простий переказ передбачає передачу змісту так, як учень запам’ятав його у процесі першого читання або після певної роботи над текстом. Наприклад, запитання для бесіди: який епізод запам’ятався і чому? Що вразило чи схвилювало у творі? Які почуття виникли, які образи чи події їх підсилювали? Хто з героїв твору сподобався і чому?

Докладний чи близький до тексту переказ має відтворити всі важливі деталі твору, зберегти його мовні особливості. Роботу доцільно проводити так: 1) повторно перечитати текст, перед тим зробити настанову запам’ятати точно, повно зображені події, якомога більше слів, поетичних висловів, зворотів; 2) продумати майбутній переказ; 3) переказувати твір, використовуючи якомога більше фактичного й мовного матеріалу, а також зберегти авторський тон викладу (співчутливий, насмішкуватий, поважний тощо).

Стислий переказ передає найважливіше у творі у найкоротшій формі. Уміння робити його передбачає виконання таких розумових операцій: 1) відділяти головні епізоди від другорядних; 2) встановлювати логічні зв’язки між відібраними; 3) стисло (кількома реченнями) передати зміст кожного епізоду; 4) об’єднати їх у зв’язний текст.

Вибірковий переказ найчастіше становить розповідь про одну якусь дійову особу. Для цього потрібно: 1) вичленувати із тексту місця, що стосуються персонажа (участь у подіях, вчинках, реакції на різні явища, роздуми, переживання тощо); 2) скласти план; 3) переказати усно (при потребі письмово), докладно чи стисло.

Найскладнішим є переказ зі зміною особи (оповідь ведеться від 1-ої особи, когось із персонажів) і навпаки. Практикують у старших класах. Проводять найчастіше після аналізу твору, коли в учнів склалося достатньо повне уявлення про образ-персонаж, від імені якого буде вестися переказ.

Найменш використовуваним видом є комбінований переказ: одні частини твору передаються докладно, інші – вибірково, ще інші – стисло. До такого переказу учні готуються групами.

До різних видів переказів вдаються, коли вивчають епічні твори. Переказувати ліричні твори методисти не рекомендують.

План також активно використовують учителі-практики у роботі над епічним твором. За стилістичним оформленням плани бувають такі: запитальні речення, прості поширені, називні, прислів’ями, цитатні, змішаний. За будовою – простий і складний.

Практикується складання плану ще з 5-го класу, від простого до складного різних видів за стилістичним оформленням.

Для цього необхідно у школярів сформувати такі вміння:

- членувати твір на завершені частини-епізоди;

- виділяти в епізоді головне;

- виявляти основний зміст епізоду;

- формулювати підпункти плану у певній синтаксичній формі;

- правильно оформляти план у зошиті.

Складний план вимагає оволодіння ще й такими операціями:

- членування великих частин твору на дрібніші (події на епізоди);

- добір до низ заголовків-пунктів, які детальніше розкривають зміст основного пункту.

Школярі уміннями оволодівають поступово – від простого до складного. На перших етапах участь учителя важлива, але поступово зводиться до мінімуму.

У психології характер розглядається як єдність психологічних особливостей, що проявляється у вчинках і поведінці людини. В літературознавстві термін «характер» набуває дещо іншого значення. Це — повно і всебічно змальована в художньому творі дійова особа з чітко окресленими, яскраво вираженими рисами вдачі.

У шкільній практиці вживаються як синонімічні терміни: дійова особа, персонаж, характер, образ людини.

Завдання аналізу образів-персонажів у школі:

- поси¬лити їх вплив на учнів;

- дати зразок для наслідування;

- возвеличити або засудити персонаж як тип людської поведінки; на прикладах літературних героїв учити школярів розбиратися в людях, уміти виявляти в їх поведінці, вчинках, ставленні до членів сім'ї, знайомих і незнайомих, до своїх обов'язків, до праці і т.д. справжню сутність людей, що оточують наших вихованців.

Уміння характеризувати образи-персонажі формується поступово. Уже в початкових класах учні усвідомлюють, що кожна з дійових осіб має притаманну їй вдачу, висловлюють про них свої оціночні судження. В 5 класі школярі здійсню¬ють перекази з елементами характеристики, а в наступному — одержують первинне поняття про її складання і вчаться добирати потрібний матеріал з тексту. Як свідчить практика, учні під час першого читання не помічають деталей; які мають певне значення для розуміння характеру персонажа, мотивів його вчинків і поведінки, а саме:

- зовнішні вияви внутрішнього стану персонажа (через жести, міміку, інтонацію, добір слів у монологах і репліках тощо);

- пейзажні зарисовки, опис явищ, окремих предметів, які допомагають письменникові виразніше відтворити почуття, переживання, настрої персонажа, розкрити окремі його риси;

- ставлення автора до свого героя (навіть у тих випадках, коли воно висловлене безпосередньо);

- ставлення героїв один до одного.

Зважаючи на психологічні особливості сприймання художнього твору молодшими підлітками, вчителі-словесники виділяють у тексті відповідні місця і проводять над ними спеціальні спостереження. Якщо така робота здійснюється систематично, то в учнів 8-9 класів вироб¬ляються навички помічати ці деталі твору, осмислювати їх значення для творення образу-персонажа. Формуванню цих навичок осмисленого читання сприяє також вищий рівень розвитку інтелекту і почуттєвої сфери учнів.

У 7 класі програма передбачає ознайомлення школярів із деякими засобами творення образу-персонажа в художньому творі; відомості про них поповнюються в наступні роки навчання. Знання цих засобів сприяє успішній роботі в доборі матеріалу, що проводиться шляхом спостереження над текстом. Наприклад:

- перечитайте уривок (від слів ... до слів ... ), подумайте над тим, як автор ставиться до свого героя (або персонажі один до одного);

- знайдіть у творі або його розділі портрет, пейзаж, опис явища чи окремого предмета, подумайте над тим, які почуття і настрої персонажів вони допомагають нам краще зрозуміти;

- перегляньте такий-то розділ твору, виберіть місця, де говориться про вчинки та поведінку героя, уявіть, що він пережив і передумав у зображеній тут ситуації, зробіть відповідні висновки;

- перечитайте у творі ті епізоди, в яких діє такий-то персонаж, простежте за його вчинками та поведінкою, поясніть їх мотиви; з'ясуйте, які риси характеру героя тут виявилися;

- прочитайте уривок, з'ясуйте, як різні дійові особи ставляться до одного й того ж явища (події, вчинку іншого персонажа, предмета й т.д.), поясніть, чому це ставлення не однакове;

- виділіть у тексті висловлювання такого-то персонажа (монологи і репліки), з'ясуйте, як їх зміст допомагає розкрити інтереси, мрії, прагнення цього персонажа, ви¬явіть його ставлення до Батьківщини, різних суспільних явищ, праці, матеріальних благ, інших персонажів (або: розкрийте особливості мовлення цього персонажа).

Зібрані шляхом спостереження факти зіставляються, групуються, осмислюються. Це дає можливість проникати в духовний світ героя, доходити спочатку часткових висновків, а потім синтезувати їх в єдине ціле — характеристику персонажа. Вона складається не тільки з розмірковувань і висновків, а й з фактів, які підтверджують їх. У практиці учителів-словесників вироблені схеми аналізу образу-персонажа. Подаємо приклад:

Схема аналізу художнього образу-персонажа

1. “Анкетна” характеристика героя (хто? звідки? якого роду? чим займається?)

2. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний.

3. Чи є в нього прототип?

4. Портрет героя (відповідність чи невідповідність його внутрішньому світу).

5. Характер персонажа поданий у розвитку чи епізодично.

6. Соціальне звучання образу.

7. Пов’язані з даним героєм проблеми, які порушує автор.

8. Психологічна складність характеру (духовне багатство, моральна краса чи потворність, їх співвідношення в душі героя).

9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим пов’язаний він з іншими героями (зв’язком кармічним (життєвим), емоційним, духовним)?

10. Мова як засіб самовираження персонажа.

11. Ставлення до нього інших дійових осіб.


Читайте також:

  1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
  2. IV. Практична робота.
  3. VI. Домашня робота.
  4. VI. Практична робота .
  5. VI. Практична робота .
  6. VI. Практична робота.
  7. VI. Практична робота.
  8. VI. Практична робота.
  9. VI. Практична робота.
  10. VI. Практична робота.
  11. VI. Практична робота.
  12. VI. Практична робота.




Переглядів: 3461

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Читання твору. | Петро Микола

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.