Глава XI ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Обмін речовин — це сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі, які забезпечують його життєдіяльність у взаємозв'язку з зовнішнім середовищем. Обмін речовин і енергії поєднує травлення, проміжний обмін речовин, утворення та виділення кінцевих продуктів метаболізму. Здійснюється він завдяки численним ферментативним реакціям, регулюється нейроендокринною системою, знаходиться під постійним контролем автоматичної саморегуляції, в основі якої лежить принцип зворотного зв'язку. Регуляторні системи підтримують обмін речовин на необхідному рівні, забезпечують гомеостаз, що досягається раціональною годівлею і утриманням тварин, правильною їх експлуатацією. Порушення цих умов спричиняє розвиток різних хвороб.

До захворювань обміну речовин відносять такі, при яких первинною патогенетичною ланкою є порушення метаболізму внаслідок впливу на організм несприятливих аліментарних факторів, тому ці хвороби називають ще аліментарними (morbi alimenta-гіса). При хворобах обміну речовин у патологічний процес втягуються усі види метаболізму, але переважає порушення одного-двох із них.

Виходячи з етіологічних факторів і переважаючої патології метаболізму, усі хвороби обміну речовин поділяють на чотири підгрупи: хвороби, які перебігають з переважаючим порушенням вуглеводно-ліпідного обміну; такі, що перебігають з переважаю-

Чим порушенням обміну макроелементів; зумовлені нестачею, надлишком або дисбалансом мікроелементів (мікроелементози); хвороби, спричинені нестачею або надлишком вітамінів (гіпо- або гіпервітамінози). У даний час вивчено понад ЗО захворювань, які відносять в групу аліментарних. Вони значно поширені серед тварин і завдають значних економічних збитків господарствам.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Особливістю перебігу хвороб обміну речовин є те, що вони довгий час можуть перебігати непомітно, тобто в субклінічній (прихованій) формі. Клінічне хвороби проявляються при тривалому або надзвичайно сильному впливі на організм етіологічних факторів. Оскільки виникнення цих хвороб пов'язане, в основному, з аліментарними факторами, то для більшості з них характерні масовість і сезонність. Аліментарні хвороби частіше виникають у зимово-весняний період, хворіють переважно молоді, високопродуктивні та вагітні тварини.

Для діагностики хвороб обміну речовин застосовують загаль-ноклінічні методи; лабораторні дослідження крові, сечі, молока, вмісту рубця, органів і тканин; рентгенологічне та ультразвукове дослідження кістяка; гістологічні й гістохімічні методи. При діагностиці патології важливе значення надають аналізу годівлі та утримання тварин, проводять повний зоотехнічний аналіз раціонів, визначають якість кормів. Важливою ланкою діагностики є клінічний огляд і спостереження за тваринами. В свинарстві, вівчарстві, птахівництві, звірівництві, а також на промислових комплексах по вирощуванню і відгодівлі молодняка великої рогатої худоби систематичний огляд тварин і спостереження за ними є надзвичайно важливими для діагностики хвороб, а інструментальні методи мають допоміжне значення. Для ранньої групової діагностики хвороб обміну речовин найбільш прийнятливим є метод диспансеризації тварин, вперше розроблений І. Г. Шарабріним, В. І. Зайцевим, М. О. Судаковим, І. П. Кондрахіним, В. І. Левченком та ін.

Для групової або індивідуальної діагностики хвороб обміну речовин вирішальне значення має визначення у крові, сечі або інших біологічних субстратах метаболітів азотного, вуглеводного, ліпідного, мінерального й вітамінного обміну. Проби крові, сечі, молока та інших субстратів беруть від тварин, які не мають ознак гнійного маститу, ендометриту, затримання посліду, інфекційних та хірургічних хвороб, атонії передшлунків, гастроентериту, бронхопневмонії та інших первинних хвороб, які впливають на показники лабораторних досліджень. У моногастричних тварин проби крові та сечі відбирають вранці, до годівлі, у жуйних тварин —

Через 4 год. після ранкової годівлі. Крім годівлі, на деякі показники крові, наприклад вміст цукру, гормонів, впливає надмірне збудження тварини (стрес) під час взяття крові. Значно впливають на біохімічні показники фармакологічні препарати, токсичні речовини, зіпсовані корми. Всі перераховані фактори необхідно ураховувати при відборі проб крові, сечі, молока та інших субстратів.

Дослідження біохімічних показників проводять уніфікованими методами, які прийняті в лабораторній практиці ветеринарної медицини, дотримуючись термінів та умов зберігання проб, порушення яких суттєво впливає на результати аналізу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
До гуморальних факторів захисту організму відносять інтерферон, пропердин, комплемент, методики визначення яких описано в спеціальних методичних рекомендаціях.	\|	ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ БІЛКОВОГО ТА ВУГЛЕВОДНО-ЛІПІДНОГО ОБМІНУ РЕЧОВИН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.