Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Екологічна експертиза водяних джерел підприємства

Перед розробкою документації по розширенню об'єкта виконується екологічна експертиза, що служить для оцінки стану середовища і застосування прогнозів по зміні її якостей після введення нового об'єкта. При цьому експертиза проводиться з метою визначення стану поверхневих, ґрунтових вод, ґрунтів і стану повітря.

Одним з важливих показників контролю якості води є визначення напрямків зміни її складу і визначення шляхів міграції забруднювача.

Міграція забруднювача - це функція від гідрогеологічних характеристик і взаємодії між хіміко-біологічними процесами під поверхневим шаром землі.

Переміщення міграції забруднювача в ґрунтових водах може супроводжуватися хімічними перетвореннями забруднювача , що називається його життєвим циклом.

Життєвий цикл залежить у першу чергу від поводження забруднювача в навколишньому середовищі і властивостей самого навколишнього середовища.

Використання понять життєвого циклу і міграцій забруднювача дозволяє нам:

1) пророчити час появи і концентрації забруднювача об'єкта;

2) установити системи контролю складу ґрунтових вод;

3) розробити методи знешкодження забруднювачів ґрунтових вод.

На міграцію забруднювача впливають властивості ґрунтових вод і геологічна характеристика місцевості.

На виникнення і характер потоку руху ґрунтових вод впливають:

1) водоносні шари, глибина їхнього залягання;

2) геологічна структура;

3) поповнення чи розвантаження шарів;

4) топографічні властивості місцевості;

5) їхнє забруднення.

А також фактори, що мають значення при міграції:

- зона аерації (пори і капіляри в геологічній структурі);

- зона насичення (водонепроникність, водопропускна їм кісту, градієнт).

До гідрогеологічних характеристик шарів відносять фактори, що впливають на виникнення і рух потоку ґрунтових вод. При цьому велике значення має тип водоносного шару, його водонасиченість і пропускна здатність води.

Водоносні шари характеризуються наступними показниками: необмежений водоносний шар, тобто той ,що знаходиться на контакті з атмосферою через наявність отворів у належних шарах ґрунту.

Напірний водоносний шар - шар, що обмежує зверху водоупором і має тиск, якого достатньо для підйому води над підставою водоупора.

Гідрогеологічні характеристики визначають поповнення підземних вод і надходження води у водоносний шар. У безнапірних шарах поповнення відбувається активніше.

Первинним джерелом поповнення є інфільтрація, що підрозділяється на інфільтрацію опадів і інфільтрацію води.

Розвантаженням підземних вод називається відтік з одних водоносних шарів в інші. При розвантаженні вода виходить з одних водоносних шарів в інші. При розвантаженні вода виходить на поверхню у виді джерел у місцях просочування (у ярах., у гірничих виробках).

Розвантаження може бути у виді відкачок з водоносних шарів.

Рівень підземних вод визначається топографією поверхні. По ухилу поверхні можна судити про градієнт і напрямок потоку ґрунтових вод. Маються різні зони збору води і зони насичення - це та частина ґрунту чи насосного шару над рівнем води, що не цілком насичена водою.

Відкриті ділянки чи пори у водозній зоні заповнюються повітрям, чи парою вологи. На цю зону впливають розходження в тиску насиченої пари, розміри, розташування пір. Основні фактори, що впливають на рух води у водозних зонах - пористість і проникність.

Пористість - відношення порожнього простору, до загального обсягу насосного шару чи породи.

Проникність - показує взаємозв'язок між порами, тобто наявність каналів між порами. Відбиває здатність пористого шару пропускати рідини.

У основі водозної зони над зоною насичення утвориться капілярна зона.

Капілярна зона характеризується характером потоку, близьким до насиченого. У ній відбувається втягування потоку в порожнини пір під дією капілярних сил.

У поняття капілярних сил входить;

- сила когезії (притягання подібних молекул);

- сила адгезії (притягання різнорідних молекул).

Насичена зона (зона насичення) - це частина водоносного шару, у якому порожнини всіх пір заповнені водою. На течію ґрунтових вод у насиченій зоні впливають фактори:

Гідравлічний градієнт визначається ухилом поверхні підземних вод - для безнапірних, чи напірних горизонтів.

Гідравлічний градієнт - зміна напрямку і рівня води убік максимального зменшення напору.

Водопроводністю шару називається здатність водоносного шару пропускати воду. Вона визначається розміром і формою пір, проникністю і фізичними властивостями рідини. Для напірних шарів водопропускна ємність відбиває водопропускний потенціал водоносного шару. Вона дорівнює водопровідності помноженої на потужність шару.

Водотоки і ґрунтові води у великих карстових тріщинах мають турбулентний плин. Плин вод через пористі середовища мають різноманітний характер. Для ламінарного потоку (наприклад, у піску) і пористих середовищ витрата води, визначається по формулі:

де, Q – витрата води, л/добу,

К – водопровідність, л/доба/м²,

А – площа поперечного перетину потоку, м²,

dh/dl – гідравлічний градієнт, м/м.

На поширення чи міграцію забруднень впливає ряд властивостей:

§ Властивості, що перешкоджають переміщенню забруднювачів. Властивості не залежать від факторів, що впливають на переміщення ґрунтових вод. Ці властивості зв’язані з органічними сполуками.

§ Фізичні властивості, що впливають на міграцію забруднювачів: щільність, розчинність, в’язкість, поверхневий натяг, летючість.

§ Хімічні властивості – абсорбція, розпад. Щільність – маса 1 обсяг г/см³.

Визначають обсяг переміщення забруднювачів, а також буде він осаджуватися чи переміщатися.

р > 1 г/см³ – осаджуються

забруднювачі

р < 1 г/см³ – переміщаються

Розчинність мг/л - визначає обсяг і ступінь розчинення забруднювачів у воді. Забруднювачі з високими показниками розчинності легше розчиняються у воді. З низькими - менш розчиняються. Вони можуть бути присутніми у рідині у виді неводної фази.

В'язкість - внутрішній опір розтіканню, що перевіряється в рідині. Характеризує обсяг переміщення забруднювачів у водоносному шарі і ненасиченому потоці.

Рідини неводної фази (газ, бензин) погано розчиняються у воді й існують як самостійні рідинні фази.

Інфільтрація відбувається за рахунок сил в'язкості, капілярних сил. Легкі рідини неводної фази мають щільність менше, ніж щільність води. Вони переносяться по поверхні водяного потоку і втягуються в капіляри.

Щільні рідини неводної фази мігрують за течією потоку до зіткнення з водоупором (р > рводи).

Утворяться скупчення в напрямку куту падіння шару.

З фізичних параметрів забруднювачів поверхневий натяг відбиває ступінь поширення хімічних речовин і інтенсивність поглинання забруднювачів ненасиченими шарами під дією капілярних сил. При значному поверхневому натягу з забруднювачів він менше поширюється по поверхні води й інтенсивніше поглинається ненасиченою зоною, під дією капілярних сил. Властивості поверхневого натягу використовуються для визначення забруднювачів між насиченою і ненасиченою зоною, масштабів його поширення.

З фізичних властивостей летючість характеризує процес переносу забруднювачів з ґрунту в води або в атмосферу. Він може протікати в ненасиченій і в насиченій зоні.

Обумовлює витоку забруднювачів і зміна концентрації в насичених і ненасичених зонах.

Летючість може сприяти скупченню парів ненасичених зонах. Вона є причиною утворення підземних газів, що є причиною вибухів, загоряння, порушення здоров'я людний, що працюють під землею.

Вплив хімічних властивостей,

§ абсорбція,

§ розпад.

Абсорбція- перехід забруднювачів з розчину в структуру іншого твердого тіла (ґрунтів, гірничих порід). Визначає розподіл забруднювачів між водою і ґрунтом, впливає на обсяг забруднювачів. У твердому тілі (абсорбція). На абсорбцію впливають хімічні і фізичні властивості забруднювачів і хімічний склад твердого тіла.

де, Е – ємність ґрунту,

в – const для сорбуючого елементу,

S – характеристика, що залежить від наявності в ґрунті визначених сорбуючих компонентів.

Розпад- процес, у якому забруднюючу речовина піддається одній чи декільком хімічним реакціям, що приводять до хімічного її перетворення.

Продукти розпаду можуть бути хімічно стійкими, більш-менш стійкими, чим їхніх сполук.

Основний спосіб розпаду забруднювачів – біологічний. При біологічному розпаді продуктом повного розпаду є S₂ і Н₂О. Значення кінцевих продуктів розпаду допомагають розробити системи очищення ґрунтових вод.

Різні хімічні сполуки мігрують по-різному, тому їх поділяють на класи відповідно до хімічної стійкості і рухливості.

Є 4 основних класи забруднювачів:

1) Ароматичні сполуки (Вуглеводні, бензол, нафталін, фенол і ін.)

2) Амфотичні сполуки (Здатність оксидів, гідроксидів виявляти токсичні властивості).

3) Неорганічні сполуки.

4) Метали.

Ароматичні сполуки -відносяться до класу А: Приклад: похідні аніліну, що використовуються для барвників, лаків, пестицидів. Бензол входить до складу палива. Дифеніли - діоксин.

Розчинність у воді невисока, абсорбція невелика. Вони існують у рідкій органічній формі, не змішуються з водою. Розпадаються біологічним розкладанням, утворяться токсичні ароматичні з'єднання і вода.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Стаття 1. Земля — основне національне багатство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.