На поняттях з культурології ми вивчаємо культуру нашої держави України і культуру людства взагалі, при цьому розуміючі під поняттям «культура» всю систему духовних і матеріальних цінностей, що створені в першому випадку українською нацією, а в другому – людством. Іншими словами, ділимо культуру на національну і світову.
Національна культура – це матеріальні, духовні досягнення певної нації, певного народу. Сьогодні культурна самобутність оцінюється набагато вище, ніж військова могутність, ніж територіальна перевага. Високо оцінюється національна самосвідомість. Народ живий, поки живе і розвивається його культура. Тому розвиток і вивчення культурної спадщини, наприклад, українського народу – то є патріотичний обов’язок кожного із нас. Але часто ми схильні підміняти одне питання іншим. Не варто плутати поняття «національна» і «етична» культура. Бо захоплюючись вивченням традицій, відновлюючи обряди і звичаї українського народу, цікавлячись фольклором, ми вчиняємо правильно, але при цьому відновлюємо лише етнографічну культуру, яка є лише частиною національної. Національна ж культура твориться не етносом, а конкретними представниками суспільства – вченими, політиками, філософами, митцями. До певного часу така культура може бути незрозумілою для народу, не сприйматись ним. Проте творці такої культури говорять від імені народу і творять для нього. Набувати знань, розвиватися, учитись, щоб стати одним із них – то є наше покликання.
Світова культура – це система духовних цінностей, що виробилися в надрах національних культур, але набули загальнолюдського значення і служать людству. Наприклад, закони Ньютона, політ першої людини в космос і т.п.