Матеріал про джерела права, які визнаються та діють в Україні, для учнів є нескладним і зрозумілим, тому його розглядаємо оглядово, з наведенням конкретних прикладів. Так, нормативно-правовий акт — Закон України «Про освіту»; нормативний договір — Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України в 1995 році; міжнародно-правовий акт — Конвенція про права дитини.
Схарактеризувати джерела права, які не визнаються і не діють на території України, пропонується за допомогою історико-правових прикладів. Так, розкриваючи питання про правові звичаї, доцільно розповісти учням про звичай таліону («око за око, зуб за зуб»), кровної помсти; нагадати, що саме за звичаєвим правом жили давні народи і, зокрема, стародавні слов’яни.
Пояснюючи правовий прецедент, потрібно зазначити, що він має вирішальне значення для правового життя США, Великої Британії та інших країн, які належать до так званої системи «загального права». Дія правового прецеденту не обмежена часом, тому мистецтво правознавця у названих країнах значною мірою полягає у вмінні знайти та обрати прецедент, найбільш припустимий для кожного конкретного випадку. Тобто знайти рішення суду або адміністративного органу, яке визнається прецедентом (зразком) для прийняття рішення за аналогічною справою.
Питання про релігійно-правові норми розглядаю у формі бесіди з використанням міжкурсових зв’язків.
Бесіда.
1) Назвіть випадки, коли релігійні норми діяли як норми життя держави.
2) Як ви вважаєте, чому норми ісламу за часів панування в Афганістані руху «Талібан» стали визначати все життя країни?