• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 5 сторінка

Другий етап полягає в тому, що зібрані дані підлягають си­стематизації та групуванню:від характеристики окремих

елементів переходять до узагальнених показників у формі абсолютних, відносних або середніх величин.

Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємоза-лежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

8.6. Поняття про статистичне спостереження

Початковою стадією статистичного дослідження є збір статистичної інформації про соціальні процеси в суспільстві, тобто статистичне спостереження.

Статистичне спостереження - це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспіль­ства, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розроб­леною на основі статистичної методології.

Статистичне дослідження неможливе без розробки плану статистичного спостереження, який містить:

- програмно-методологічні;

- організаційні питання.

Програмно-методологічпа частина плану охоплює форму­лювання гіпотези, розробку понятійного апарату дослідження, визначення мети, встановлення об'єкта й одиниць спостережен­ня, складання програми спостереження.

Організаційна частина плану статистичного спостереження -це перелік заходів, які забезпечують успішне виконання роботи зі збирання й обробки матеріалів. Організаційний план стати­стичного спостереження визначає місце, час і органи спо­стереження, календар спостереження, графік підготовки й інс­труктажу кадрів, джерела та способи одержання даних, матеріально-технічну базу спостереження, систему перевірки результатів спостереження.

8.7. Поняття одиниці сукупності, спо­
стереження, виміру

Одиниця сукупності- це первиний елемент об'єкта спо­стереження, який існує, та ознаки якого реєструються. У кримі­нально-правовій статистиці одиницею сукупності буде кожний окремий злочин, кожна окрема особа, яка вчинила злочин.

Одиниця спостереження- це джерело інформації, тобто первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні статистичні дані. У правовій статистиці одиницею спостереження є суд, відділ внутрішніх справ тощо.

Одиниця вимірухарактеризує, в яких одиницях обчислю­ється досліджувана сукупність. Скажімо, у кримінально-правовій статистиці злочинність вимірюється кількістю за­реєстрованих злочинів, осіб, які їх вчинили, кількістю розкри­тих і нерозкритих злочинів, кримінальних справ тощо.

8.8. Види статистичних спостережень

Класифікація статистичних спостережень здійснюється за декількома критеріями.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження по­діляють на:

-поточне;

- періодичне;

- одноразове.

Поточне спостереженняполягає в систематичній реєстра­ції фактів по мірі їх виникнення чи збирання щодо безперерв­ного процесу.

Періодичне спостереженняпроводиться регулярно, здебільшого через певні (зазвичай, однакові) проміжки часу. Приміром, перепис населення.

Одноразове спостереженняпроводять епізодично, по мірі виникнення потреби в дослідженні явища чи процесу з метою вирішення певних завдань щодо правозастосовної діяльності.

За повнотою охоплення одиниць сукупності виділяють спостереження:

- суцільні;

- несуцільні.

При суцільному спостереженніобстеженню та реєстра­ції піддягають усі без винятку елементи сукупності, а при несу-цільному спостереженніобліку підлягають не всі елементи, а тільки певна їх частина.

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Несуцільне спостереження застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також через неможливість проведення суцільного спостереження. Несуцільні спостереження поділяють на такі види:

- спостереження основного масиву;

- монографічне;

- вибіркове.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки в яких визначає розмір явища, тобто при обстеженні свідки дають певну кількість одиниць, які не можуть істотно вплинути на характеристику сукупності загалом. Цей різновид статистич­ного спостереження значно економить працю та кошти.

Монографічне спостереження передбачає детальне об­стеження лише деяких типових елементів сукупності. До нього вдаються з метою поглибленого вивчення тих аспектів суспільного життя, котрі не були висвітлені масовим об­стеженням.

Вибірковим спостереженням називається обстеження, при якому реєстрації підлягають не всі елементи сукупності, а тільки певна, випадково відібрана їх частина. Проведення ви­біркового спостереження ґрунтується на знаннях математич­ної статистики та теорії ймовірностей.

Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, що їх застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя. Це дає змогу, наприклад, вивчати громадську думку.

За способом одержання статистичних даних виділяють такі види спостереження:

- безпосередні;

- документальні;

- опитування.

Безпосереднійспосіб полягає в реєстрації ознак відповід­них одиниць сукупності через безпосереднє обстеження - огляду, вимірювання. Прикладом такого спостереження може бути ви­значення дослідником матеріальних збитків від злочинів.

Опитування респондентів- це спостереження, при якому відповіді на поставлені запитання записують зі сліїз респондента.

Опитування буває:

- експедиційне (усне) - при якому спеціально підготовлені реєстратори заповнюють формуляри спостереження й одно­часно перевіряють правдивість відповідей на запитання.

- анкетне (письмове) - при якому опитувальні анкети рес­пондентам вручають особисто чи висилають поштою.

Документальний облік ґрунтується на даних різноманіт­них документів первинного обліку. Найбільш широкого вжитку він набув при складанні статистичної звітності. У такий спосіб визначаються всі показники злочинності. Документальний спосіб полягає в тому, що записи статистичних матеріалів роблять на основі журналів, карток, формулярів та інших до­кументів (приміром, картка на кримінальну справу, особу, що вчинила злочин). Цей спосіб використовується при складанні звітності та гарантує, зазвичай, найбільш точні результати. При спеціальних дослідженнях (див. пункт 8.9.) використо­вується такий документальний спосіб, як вивчення криміналь­них, адміністративних і цивільних справ.

8.9. Форми статистичного спостереження

Із погляду організації статистичного спостереження роз­різняють дві основні організаційні форми спостереження:

- звітність;

- спеціально організоване статистичне спостереження.

В Україні основним видом статистичного спостереження є неперервне суцільне спостереження. Воно і створює базу для звіт­ності, що дає змогу отримати дані, які характеризують діяль­ність правоохоронних органів з різних боків, оперативно коор­динувати їхню діяльність, слідкувати за розвитком соціальних явищ і процесів у суспільстві, а також застосовувати їх (ці дані) для проведення наукових досліджень. Зміст звіту, його форма й термін подання встановлює Державний комітет статистики України.

Звітність- це форма спостереження, при якій будь-яка нижчестояща ланка за єдиними затвердженими формами й у твердо встановлені строки повинна обов'язково подати до вищестоящого органу відповідні документально обґрунто­вані відомості про свою діяльність.

Звітність поділяється на загальнодержавну та відомчу. Загально -державною є така, що передається органам державної статистики, а потім - уз агальнено - урядові. Відомчою є звітність, яку отриму­ють міністерства й відомства для своїх оперативних потреб. Усі форми звітності затверджуються органами державної стати­стики. Надання звітності за иезатвердженими формами вважається порушенням звітної дисципліни, за що винні особи притягаються до встановленої законом відповідальності.

Звітністьхарактеризується такими властивостями, як:

- обов'язковість;

- систематичність;

- достовірність.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. її склада­ють на основі безпосереднього збору інформації. За періодичністю подання звітність буває:

• поточна (щоденна, декадна, місячна, квартальна) - що охоп­лює показники поточної діяльності суб'єктів;

• річна - підбиває основні підсумки діяльності правоохорон­них органів за рік.

За порядком проходження звітність поділяють на:

• централізовану;

• децентралізовану.

Централізована звітність проходить через систему держав­ної статистики, де обробляється та передається відповідним органам управління. Тобто міністерства та відомства цю звіт­ність підвідомчих установ не розробляють, а одержують готову від органів державної статистики.

Децентралізована звітність опрацьовується у відповід­них міністерствах або відомствах, а зведену інформацію по­дають статистичним органам.

Та не всі суспільні явища й процеси можно охопити стати­стичною звітністю.

До спеціально організованих статистичних спостережень належать:

• переписи;

• опитування;

• спеціальні обстеження.

Переписипроводяться періодично чи одноразово та дають повну характеристику масового явища станом на якусь дату

або певний момент часу. Класичним прикладом є перепис на­селення, що в багатьох країнах світу проводиться з інтервалом у 10 років і надає інформацію про віковий та національний склад населення, сімейний стан, джерела засобів існування, житлові умови тощо.

Спеціальні обстеження - переважно несуцільне обстеження масових явищ згідно з повною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними чи одноразовими.

Опитування - це, зазвичай, несуцільне спостереження з метою вивчення думок, мотивів, оцінок, які реєструються зі слів респон­дентів. Винятком є суцільне опитування всього населення - ре­ферендум (масове волевиявлення щодо принципових соціально-економічних і політичних питань). Опитування можуть здійсню­ватись у різних формах: усній (інтерв'ю), письмовій (анкетування), заочній (поштове, телефонне, інтернет-опитування).

8.10. Облікові документи, на основі яких здійснюється облік злочинів у правоохорон­них органах

Облік злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ в органах прокуратури (і військової прокуратури також), внутрішніх справ, податкової міліції та Служби безпеки України здійснюється на підставі таких облікових документів:

- статистична картка на виявлений злочин (форма1);

- статистична картка про наслідки розслідування злочину (форма 1.1);

- статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків і вилучення предметів злочинної діяль­ності (форма 1.2);

- статистична картка на особу, що вчинила злочин (форма 2);

- статистична картка про рух кримінальної справи (форма 3);

- статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення (форма 4);

- єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини.

Система показників у перелічених обліково-реєстраційних документах побудована на кримінально-правовій основі

та спрямована на зміцнення законності при здійсненні обліку злочинів і їх розкриття.

8.11. Поняття про статистичне зведення

Перший етап статистичного дослідження (спостереження) закінчується заповненням статистичних карток. У результаті такого первинного обліку, накопичується масив матеріалу, що характеризує певні одиниці досліджуваної сукупності. Для того, щоб вивчити характерні риси й істотні відмінності тих або тих явищ, виявити закономірності їхнього розвитку, треба дані щодо кожного елементу сукупності систематизувати й об­робити. Усе це виконують на другому етапі статистичного до­слідження, який називають статистичним зведенням.

Статистичне зведення - це процес упорядкування, си­стематизації та наукової обробки первинного статистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірностей явищ та процесів, які вивчаються.

Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнені показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки між ознаками.

Завданням зведення є підведення підсумку, узагальнення результатів спостереження з метою виявлення закономірностей процесів, які досліджуються, виявлення характерних рис і суттє­вих властивостей соціальних явищ.

Статистичне зведення у вузькому значенні (просте зведення) -це підрахунок підсумкових даних, які характеризують су­купність.

За організацією робіт і формою обробки даних зведення може бути:

- централізоване;

- децентралізоване.

При централізованому зведенні всі первинні дані спо­стереження зосереджуються в одній, центральній установі (на­приклад, у Державному комітеті статистики України), де вони обробляються та систематизуються. Прикладом такого зведення є обробка матеріалів перепису населення.

При децентралізованому зведенні кожна одиниця спо­стереження за єдиною програмою обробляє зібрані первинні дані та подає до вищої організації тільки зведені дані.

У правовій статистиці здебільшого застосовується децентралі­зоване зведення, коли орган, який веде спостереження, сам здійснює обробку первинних документів і відсилає їх до центру вже у зведених матеріалах для подальшого зведення. Це зведення є значно дешевшим й оперативнішим, аніж централізоване. Децентралізоване зведення - це головна організаційна форма зведення в нашій країні, особливо у правовій статистиці.

За способом виконання техніка зведення може бути руч­ною (при порівняно невеликому обсязі матеріалу) та меха­нізованою (комп'ютеризованою), що набуває все більшого значення.

8.12. Поняття про статистичне групування

Одним з основних і найбільш поширених методів обробки й аналізу первинної статистичної інформації, що застосовується на етапі зведення, є групування.

Групування - це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками.

Виділяють кілька типів групування:

- типологічні;

- структурні (варіаційні);

- аналітичні.

Типологічне групування - це групування, за допомогою якого виділяють із загального масиву інформації типові явища та процеси.

Цей вид групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Прикладом таких групу­вань у правовій статистиці можуть бути: розподіл злочинів на однорідні категорії відповідно до глав Особливої частини Кримінального кодексу; розподіл цивільно-правових спорів на їх види; засуджених за соціальним статусом, судимістю, видами покарання тощо. Отже, при типологічних групуван-

нях основним завданням є розчленування сукупності на якісно однорідні групи.

Структурне (варіаційне) групування характеризує роз­поділ якісно однорідної сукупності на групи за інтенсивністю варіативної ознаки. За допомогою структурних групувань можна вивчати віковий склад населення; віковий склад зло­чинців або осіб, які вчинили якийсь конкретний вид злочинів.

Аналітичним є групування, що має на меті виявити взаємо­зв'язок між окремими явищами й ознаками, які їх характери­зують.

У кримінально-правовій статистиці виділяють, зазвичай, групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками, по регіонах і галузях народного господарства.

Кримінально-правові ознаки:
І • за видами злочинів або статтями Кримінального кодексу

України, що дає змогу визначити структуру злочинності, ви­явити ступінь поширеності певних видів злочинів, питому вагу кожного з них у загальній злочинності;

• за главами Кримінального кодексу України, що дає мож­ливість одержати дані про кількість злочинів і засуджених за посягання проти власності, особи, порядку управління тощо;

• за ступенем тяжкості злочинів;

• за співвідношенням корисливих, корисливо-насильни­цьких і насильницьких злочинів;

• за формою вини (умисні чи необережні). Кримінологічні ознаки:

• за галузями господарства;

• за територіями (область, місто, село та ін.);

• за місцем вчинення злочину (побутова, вулична тощо);

• за часом вчинення (день тижня і година вчинення);

• рецидивна (повторність вчинення злочину);

• економічна;

• організована та ін.

Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.

Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) і галузями господарства дають можливість порівню­вати рівень інтенсивності й поширеність злочинів по регіонах та сферах економіки.

Групування за часом вчинення злочину бажано проводити не по всіх злочинах, а тільки щодо тих, на які має вплив "сезонність" (так, зґвалтування, крадіжки, хуліганство), що дає можливість одержати необхідні дані для розробки відпо­відних запобіжних заходів.

Групування злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта, сімейний стан, соціальне по­ходження) слід співвідносити з групуваннями населення, що проживає на певній території, за аналогічними ознаками. Це надасть можливість отримати правильне уявлення про по­ширеність злочинності в регіонах.

8.13. Табличний і графічний методи в право­вій статистиці

Статистична таблиця - це форма раціонального ви­кладення числових характеристик досліджуваних суспільних явищ і процесів.

Статистичними таблицями вважають тільки ті, що містять наслідки статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів. Статистична таблиця містить низку горизонталь­них рядків і вертикальних граф (колонок, стовпчиків). Пере­тинання граф та рядків утворює клітини таблиці. Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф без наведення числових даних утворює макет статистичної таблиці, тобто сутність статистичної таблиці визначається сукупністю суджень, які характеризуються числовими показниками, а не словами. Ліві бічні та верхні клітини призначені для текстових за­головків, а решта — для числових даних.

Подібно до граматичного речення у статистичній таблиці розрізняють: підмет і присудок.

Підметом таблиці є та статистична сукупність, ті об'єкти чи їхні частини, що характеризуються низкою числових показників.

Присудок таблиці - це показники, що характеризують ста­тистичну сукупність.

Обов'язковими атрибутами статистичної таблиці є загаль­ний і внутрішні заголовки. Загальний заголовок таблиці по­винен коротко та чітко характеризувати її зміст. У ньому

вказують, що характеризується в таблиці, до якої території чи об'єкта належать дані та за який період або на який момент часу. Внутрішні заголовки таблиці розміщуються збоку та зверху. У бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх — зміст присудка. Одиниці вимірювання даних таб­лиці зазначаються чи в загальному заголовку (якщо вони одна­кові для всіх показників таблиці), чи у внутрішніх заголовках рядків і граф таблиці. Види таблиць:

• простими називаються статистичні таблиці, в підметі яких

немає групувань;

• груповими називаються статистичні таблиці, підмет яких
утворено в результаті групування одиниць об'єкта за однією

ознакою;

• комбінованими називаються статистичні таблиці, в підметі
яких групи одиниць за однією ознакою поділяються на під­
групи за однією чи кількома іншими ознаками, взятими в ком­
бінації. Комбіновані таблиці мають важливі аналітичні власти­
вості, тому що вони детальніше характеризують досліджувані
явища. Можна побудувати комбіновані таблиці розподілу на­
селення одночасно за статтю та віком, за родом занять і рівнем

освіти.

Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних ліній і фііур (діаграм), картосхем (картограм) або того й того разом узятих (картодіаграм).

Графік доповнює статистичні таблиці, а подекуди замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає зрозумі-лішим, краще усвідомлюється та запам'ятовується. Графік дає узагальнену картину стану й розвитку якогось явища, дає змогу швидше уявити закономірності цифрового матеріалу. При графічному зображенні стають особливо виразними взаємо­зв'язки між явищами та процесами суспільного життя, основні тенденції їхнього розвитку, ступінь поширеності.

Графічне зображення статистичних даних здійснюється за до­помогою геометричнихплощиннихзнаків: крапок, ліній, площин, фігур і різних їх комбінацій.

8.14. Поняття про абсолютні величини та узагальнені показники

У процесі статистичного спостереження одержують дані про значення певних ознак, які характеризують кожну одиницю досліджуваної сукупності. Статистична інформація починає формуватися з абсолютних величин, якими вимірюються всі аспекти суспільного життя. Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною та соціально-економіч­ною суттю явищ, які вивчають.

Абсолютні статистичні величини- це кількісні показ­ники, котрі отримують у результаті проведеного статистичного дослідження та які характеризують розміри (рівні, обсяги) су­спільних явищ у певних умовах місця та часу.

Абсолютні величини (показники) є підґрунтям, відправною точкою будь-якого статистичного дослідження, що має як наукові, так і суто практичні цілі. Вони дають уявлення про роз­міри злочинності, інших правопорушень, а при зіставленні з аналогічними показниками за конкретні проміжки часу та по пев­них територіях дають можливість отримати уявлення і про хід процесів, що відбуваються. Однак такі показники відображають тільки деякі грані багатоаспектних соціальних явищ.

У криміиально-правовій статистиці абсолютним показни­ком є рівень злочинності. Рівень злочинності - це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів й осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу.

Застосування під час дослідження лише абсолютних величин не дасть можливості глибоко прояснити закономірності й взаємо­зв'язки, що зумовлюють ситуацію та тенденції розвитку до­сліджуваних явищ: у правовій статистиці правопорушень, осіб, які їх вчинили, заходів боротьби з ними. Саме застосування абсолютних величин під час аналізу правових явищ може при­звести до висновків, що не відповідають дійсності. Тож неминуче виникає потреба привести наведені показники у зіставлювану форму через обчислення узагальнених показників.

Узагальнені показники- це такі показники, котрі відобража­ють величини, приведені в порівнювану форму й одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, які вивчаються в конкретному статистичному дослідженні.

Узагальненіпоказники поділяються на:

- відносні;

- середні величини.

Відносна величина - це узагальнений показник, який харак­теризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Відносні величини дають можливість глибоко проаналізувати якісний і кількісний боки соціальних явищ (наприклад, дати всебічну оцінку стану злочинності й ефективності боротьби з нею). Ось чому ми постійно знаходимо їх у звітах, аналітич­них довідках, прогностичних розробках та інших документах, які фіксують основні напрямки роботи правоохоронних органів.

В основі достовірності отриманих відносних величин має лежати вимога порівнюваності показників, зіставлення яких створює вказані величини. Це означає, що поняття різних видів злочинів має базуватися на відповідних нормах Кримінального кодексу України, характеристика процесуальних показників боротьби зі злочинністю - на відповідних нормах Кримінально-процесуального кодексу України, а кримінологічні показники -бути тотожними в усі інтервали часу та по всіх зіставлюваних територіях. Водночас власне інтервали часу мають бути однако­вими, а території - тотожними (скажімо, дослідження показ­ників злочинності в області за різні роки буде коректним за тієї умови, якщо територія області не змінювалася). При встанов­ленні змін у будь-яких зіставлюваних показниках потрібно попередньо зробити необхідні поправки та врахувати їх при об­численні відносних величин.

Середня величина у статистиці - це узагальнений показник сукупності однорідних явищ, який характеризує її за якоюсь однією кількісно варіаційною ознакою на певній території за конкретний проміжок часу.

Вона завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки, наприк­лад, середній вік правопорушників від 14 до 18 років, і середній вік від 18 до 60 років. Названа ознака хоча по-різному, але влас­тива всім одиницям сукупності, тобто кожному правопоруш­никові властивий вік як у межах до повноліття, так і повноліття. Однією з важливих умов розрахунку середніх величин є якісна однорідність одиниць сукупності щодо осередненої ознаки.

8.15. Ряди динаміки у правовій статистиці

Усі процеси в суспільному житті зумовлені, взаємопов'язані й існують тільки в розвитку. Зміна явищ і процесів у часі від­бувається під упливом різних соціальних, економічних, техніч­них та інших чинників. Процес розвитку суспільних явищ у часі називається динамікою.Вивчення динаміки дає можливість виявити й оцінити особливості розвитку явищ протягом часу під упливом різноманітних факторів.

Метою статистичного вивчення динамікиє виявлення закономірностей соціально-економічних явищ (зростання чи зменшення їхніх розмірів, темпи змін тощо).

Вивчення поступального розвитку та змін суспільних явищ є одним з основних завдань статистики, що вирішується на основі аналізу динамічних рядів. Побудова та дослідження рядів дина­міки має важливе значення для виявлення розвитку суспіль­них явищ у їх взаємозв'язку та взаємозалежності й постає базою для прогнозування розвитку явищ (приміром, злочинності).

Ряди динаміки- це статистичні показники, розташовані в хронологічній послідовності, що характеризують розвиток якого-небудь соціально-економічного явища в часі.

Для будь-якого динамічного ряду характерні перелік хроно­логічних дат (моментів) або інтервалів часу та конкретні значен­ня відповідних статистичних показників. Окремі числові значення розмірів явищ називають рівнями ряду.Рівень ряду відображає стан явищ, досягнутий за будь-який період або на певний момент часу. Перший показник ряду називається початковим, а останній - кінцевим.

Залежно від характеру явища, що вивчається (за ознакою часу), рівні ряду динаміки поділяються на:

- інтервальні;

- моментні.

Інтервальнимрядом динаміки називається такий ряд число­вих показників, який характеризує розміри досліджуваного явища за певні проміжки (періоди, інтервали) часу (за декаду, місяць, квартал, півріччя, рік або якісь інші інтервали часу).

Моментним рядом динаміки називається такий ряд числових показників, який характеризує розміри досліджуваного явища на певну дату чи момент часу.

У правовій статистиці можна побудувати значну кількість інтервальних рядів динаміки: за кількістю зареєстрованих зло­чинів; кількістю осіб, які вчинили злочин; за кількістю розгляну­тих судами кримінальних справ; кількістю потерпілих тощо (більшість цих даних у статистичній звітності правоохоронних органів наводиться за висхідним підсумком).

Характерною особливістю інтервальних рядів динаміки є те, що їхні рівні завжди одержуються підсумовуванням рівнів за якісь проміжки часу, тобто величина рівнів інтервального ряду залежить від тривалості проміжку часу, за який обчислю­ються показники. Наприклад, у результаті додавання можна отримати новий ряд динаміки, кожний показник якого харак­теризує величину явища за збільшені періоди часу.

Характерною особливістю моментного ряду динаміки є те, що кожний наступний рівень ряду частково чи повністю містить у собі попередній, і тому підсумування (додавання) по­слідовних рівнів ряду не дає реальних показників. Рівень моментного ряду фіксує стан явища, його розмір або величину на відповідний момент часу. До моментних рядів динаміки на­лежать ряди про кількість правоохоронних органів на певну дату; кількість засуджених, які відбувають покарання, на перше число кожного кварталу тощо.

8.16. Поняття статистичного аналізу та його основні завдання

Після обробки отриманих даних і зіставлення таблиць можна перейти до наступного етапу дослідження - якісного аналізу статистичних показників. Це - завершальний і найбільш відпо­відальний етап. Зібраний та оброблений статистичний матеріал у результаті аналізуможе дати багатогранну характеристику явища, що вивчається. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, виявленні впливу одного явища на інше, констатації взаємозалежностей і взаємодії різних явищ.

Читайте також:

1. II. Злочини проти життя та здоров'я особи
2. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. Roboform - Ваш Особистий Зберігач Секретів!
7. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
8. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
9. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
10. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.

Переглядів: 446