Основні поняття, структура та роль страхування у розвитку підприємницької діяльності.

Підприємництво його економічна безпекатастрахова справа — тісно взаємопов'язані категорії ринкового господарства. Відкриваючи свою справу чи починаючи працювати над якою-небудь конкретною пропозицією, підприємець повинен виконати серйозну роботу щодо вивчення, аналізу і прогнозу всіх процесів пов'язаних з ринковим полем своєї діяльності.

Такий підхід в плані економічної безпеки підприємництва є, безсумнівно, корисним і вкрай необхідним.

По-перше, підприємець довідається про попит на результат вибраного виду діяльності. По-друге, встановить найбільш ефективні способи та технологію виконання тих чи інших робіт, трансформує їх стосовно своїх умов що дасть можливість всебічно контролювати ситуацію стимулювати ефективну роботу персоналу, підняти авторитет керівництва фірми, бути впевненим у перспективах її розвитку, а це вкрай необхідно для ефективного і безпечного управління підприємством.

Разом з тим, ринок — це поле ризиків з багатьма невідомими. Всі розраховують на успіх, але приходить він далеко не завжди.Знизити невраховані фактори ризику і покликане страхування. Воно спрямоване на захист кінцевих результатів підприємництва. Іншими словами, за допомогою страхування створюються гарантії від несподіванок та загроз, що неминуче зустрічаються підприємцеві в стихії ринкового простору.

Поняття страхування визначено в ст.1 Закону України "Про страхування"

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Всі перераховані об'єднання повинні одержати у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Учасників (засновників) страховика (страхової організації) повинно бути не менше трьох. Загальна частка іноземних учасників у статутному фонді страховика не може перевищувати сорок дев'ять відсотків. У випадках, коли до числа учасників залучається іноземний страховик з метою погашення зобов'язань та боргів вітчизняного страховика, термін сплати яких наступив, частка іноземного учасника і може складати не більше 50 відсотків статутного фонду. Для формування статутного фонду забороняється використовувати кошти страхових резервів кредити та кошти, отримані під заставу нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність пов'язана з формуванням розміщенням страхових резервів та їх управлінням. На підставі сумісних угод допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків. Поряд з тим, страховики мають право займатися тільки тим видом страхування які визначені в ліцензії.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати права і обов'язки страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладені договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Терміни "страховий ризик" і «страховий випадок» формулюються в Законі таким чином.

Страховий ризик — певна подія на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок — подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхове відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Важливе значення для розуміння питань даної теми мають наступні терміни та визначення.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням соціальним забезпеченням і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування— грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування неможе перевищувати розміру прямого збиткуякого зазнав страхувальник. Непрямі збиткивважаютьсязастрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єктастрахове відшкодування виплачується у такій ж частцівідвизначених по страховій події збитків, якщо іншенепередбачено умовами страхування.

Франшиза— частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові страхової суми за укладеним договором страхування.

Страхування в умовах ринкової економіки виконує дві основні функції. З одного боку, воно знижує ризики, що виникають в суспільно-економічних відносинах, з іншого — є видом бізнесу. Тому приймаючи на свою відповідальність ті чи інші ризики, страховик насамперед гадає, яку віддачу йому дасть угода страхування. І перш ніж прийняти рішення про укладення договору, він повинен перевірити клієнта і бути впевненим, що той вживе всі залежні від нього заходи щодо недопущення страхового випадку.

Тут, на перший погляд може виникнути сумнів ачи варто взагалі страхувати які-небудь об'єкти, якщо страховик не береться за страхування будь-якого запропонованого йому ризику. Відповідь повинна бути однозначною — варто. З одного боку страхувальник страхує ті ризики, які не зміг врахувати, і в разі настання страхового випадку йому знадобиться допомога страховика. Але якщо страховик відмовляється укладати договір страхування то причиною цього є підвищена небезпека ризиків. Це має бути серйозним сигналом для того, щоб ще раз поміркувати чи добре все прораховано, чи за ту справу взявся підприємець, чи варто розпочинати її взагалі. Адже фахівцям страховика, що "пропускають через себе" багато бізнес-проектів, зі сторони легше помітити прорахунки в плануванні угоди чи виборі виду діяльності.

У підсумку,страхування допомагає підприємцю всебічно вивчити перспективи реалізації проекту, воно сприяє упорядкуванню, відшліфуванню фінансових і юридичних взаємозв‘язків між різними учасниками підприємницьких відносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державне регулювання підприємництва	\|	Державна підтримка підприємництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.151 сек.