Економіка Англії у міжвоєнний період

Англія вступила в першу світову війну недостатньо підготовленою, економіка перебудовувалася на військовий лад повільніше, ніж німецька, але наприкінці війни були створені майже всі галузі військової промисловості того часу. Велику роль у розвитку англійської військової промисловості відігравали постачання матеріалів із США. Війна прискорила процес концентрації англійської промисловості. У 1916 році був зроблений великий крок на шляху встановлення неподільного панування монополій в економічному та політичному житті країни.

Серед позитивних сторін закінчення першої світової війни для економіки Англії були наступні:

· знищення головного конкурента – Німеччини;

· розширення території (за рахунок відібраних у Німеччини та Туреччини колоній, Англія отримала нові ринки збуту та джерела сировини у Африці, на Близькому Сході, на Тихому океані. Особливо зросла сировинна база з видобутку нафти, каучуку, кольорових металів.

В цілому перша світова війна не посилила, а послабила англійський імперіалізм. Війна принесла дуже великі збитки економіці Англії. Під час війни США і Японія закріпилися на англійських ринках в Азії та Америці, американський капітал було спрямовано до Канади. В англійських домініонах та колоніях розвивалася власна промисловість, у повоєнні часи формувалася національна буржуазія та пролетаріат. Протиріччя колоній з метрополією загострилися. Вплив Англії в країнах Британської імперії, особливо в Австралії, Канаді та Південно-Африканському Союзі, різко послабився. Британська імперія вступила у стан кризи, яка закінчилася після другої світової війни розпадом найбільшої колоніальної системи в світі.

За час війни різко скоротилося англійське судноплавство. Дуже багато суден були потоплені. Тоннаж англійського торгівельного флоту скоротився на 70 %. Обсяг англійської зовнішньої торгівлі скоротився за період війни більше ніж в два рази. Допомога США у підйомі англійського військового виробництва була зовсім не безкорисливою. Борг Англії – головного довоєнного кредитора США – складав 5,5 млрд. доларів. Фінансову систему Англії було сильно розлагоджено. Відтік золота, сплата боргів та падіння фунту стерлінгу відібрали у Лондона роль світового фінансового центру, яка англійська столиця відігравала протягом століть. Вивезення капіталу значно скоротилося. Світова економічна криза почалася в Англії на рік пізніше, у 1930 році. Для того, щоб вивчити економічну ситуацію в країні та розробити міри з виходу країни з кризи, в березні 1931 року була створена комісія з національної економіки під керівництвом Джона Мея.У відповідності до висновків комісії було здійснено зростання прямого та непрямого оподаткування, було зменшено державні витрати (за соціальними напрямками), а кошти державного бюджету перерозподілялись на користь тих галузей, які мали більший соціально-економічний ефект. Держава стимулювала створення монополій та обєднання окремих фірм. Було створено низку змішаних державно-приватних фірм. Здійснювалося примусове картелювання (в судобудуванні – на 75 %; у виплавлавці чавуну – на 53 %, сталі – на 50 %, в текстильній промисловості – на 20 %).

Також криза охопила і сільське господарство. Посівні площі ще більше скоротилися, велика кількість фермерів збанкрутіла. Великий удар було нанесено зовнішній торгівлі, оборот якої скоротився на 60 %. Особливо впав експорт машин та сталі, скоротилося вивезення капіталу. Восени 1932 року був відмінений золотий стандарт британської валюти (він протримався лише 6 років). Для англійських капіталістів – це був один із шляхів виходу з кризи. Англійські товари на світових ринках подешевшали, їх збут зріс у порівнянні зі збутом американських товарів, ціни на які все ще розраховувалися у твердій валюті. У 1931 році під керівництвом Англії була створена фінансово-валютне угрупування низки залежних країн (стерлінгова зона). Англійський фунт став розрахунковою одиницею в усіх економічних відносинах країн стерлінгового блоку, а їх валютні резерви перейшли на зберігання у Лондон. Тому англійська валюта, хоча і втратила золотий паритет, стала обслуговувати майже половину світового товарообігу. В роки кризи Англія покінчили з політикою вільної торгівлі. На початку 30-х років була введена система протекціонізму. Високі митні платежі огородили англійський ринок від припливу великої кількості дешевого імпорту, який конкурував із вітчизняним виробником. А у 1932 році англійська верхівка змогла впровадити систему преференціальних митних тарифів на імперській конференції в Оттаві. Англія та домініони різко скоротили або зовсім відмінили мита у взаємному товарообігу. Англійські товари зайняли провідну позицію на ринках домініонів, а товари домініонів – на англійському внутрішньому ринку. Введення цієї системи нанесло серйозного удару країнам-конкурентам. Перед другою світовою війною половина англійського експорту спрямовувалася до країн імперії, а 2/5 імпорту надходило з цих країн. З середини 1932 року економіка Англії почала поступово виходити з кризового стану, що сприяло введенню торгівельного протекціонізму, а також до зниження ціни на промислові товари у меншій мірі, ніж на сировину та продовольство. В середині 1937 року Англія вступила у смугу нової кризи, яка перервалася у 1939 році другою світовою війною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні підсумки першої світової війни	\|	Економічний розвиток Франції після першої світової війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.