Від типу світильника, коефіцієнтів відбиття підлоги, стін, стелі та індексу

приміщення і, який розраховується за формулою і = АВ/(h(A+B)), тут А і

В – розміри приміщення в плані, м;

h – розрахункова висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м);

ã – коефіцієнт затінення (може вводитись для приміщень з фіксованим роз1

Ташуванням працівників і приймається таким, що дорівнює 0,8).

Обчислений за формулою розрахунковий потік світла лампи (або

Світильника з кількома лампами) порівнюють зі стандартним (за ГОСТ

На джерела світла) і приймають найближче значення. У практиці світло1

Технічних розрахунків допускається відхилення потоку світла вибраної

лампи від розрахункового у межах від – 10 до +20%.

Різновидом методу коефіцієнта використання потоку світла є

Метод питомої потужності, який іноді називають методом ват. Пито1

Ма потужність є потужність установки освітлення приміщення, у від1

Ношенні до площі його підлоги. Цей метод застосовують тільки для

Орієнтовних розрахунків. Він дає змогу визначити потужність кожної

лампи Р (Вт) для створення нормованого освітлення:

P = ùS/N, (2.17)

де ù – питома потужність лампи, Вт/м2;

S – площа приміщення, м2;

N – кількість ламп установки освітлення.

Значення питомої потужності знаходять за спеціальними таблиц1

Ями залежно від нормованої освітленості, площини приміщення,

Висоти підвісу і типів світильників, що використовуються, а також

Коефіцієнта запасу.

Точковий метод дає найбільш правильні результати і використову1

Ється для розрахунку локалізованого та місцевого освітлення, а також

Освітлення негоризонтальних площин та великих територій. Він дає

Змогу визначити освітленість в будь1якій точці від будь1якого числа

Освітлювальних приладів. До недоліків методу слід віднести важкість

Урахування відбитих складових потоку світла.

Розрахункове рівняння точкового методу має вигляд:

EA = IA cos á/r2 (2.18)

де EA – освітленість горизонтальної площини у даній точці А, лк;

IA – сила світла в напрямі точки А, кд (значення сили світла знаходять за кри1

вими світлорозподілу даного освітлювального приладу);

á – кут між нормаллю до робочої площини і напрямом вектора сили світла в

точку А;

R – відстань від світильника до розрахункової точки А, м.

Для зручності розрахунків, особливо на ЕОМ, рівняння може бути перетво1

рено. Приймаючи r = h/cos á (де h – розрахункова висота підвісу світильника, м)

та вводячи коефіцієнт запасу k, маємо:

EA = (IAcos3á)/(kh2). (2.19)

У тому випадку, коли розрахункова точка А міститься на будь1якій негоризон1

тальній площині, освітленість її EH можна знайти з рівняння EH = EAø, де ø –

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення норм освітленості та інших нормативних параметрів освітлен1	\|	Перехідний коефіцієнт, що визначається за спеціальними номограмами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.