Метод обговорення матеріалу, що вивчається

Головний недолік усного викладання навчального матеріалу, який полягає у монолозі, компенсується методами обговорення матеріалу, що вивчається. Ця група методів передбачає колективну навчально-пізнавальну роботу суб'єктів і об'єктів навчання та забезпечує активний зворотний зв'язок у процесі навчання. Такий характер спільної роботи військового педагога з воїнами визначається діалогом (від грец. dialogos - розмова між двома або кількома людьми).

Основні різновиди цієї групи методів: бесіда, мозкова атака, інтелектуальна розминка, дискусія, ділова гра, семінар та ін.

Бесіда - метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається, є найпоширенішим у навчанні військовослужбовців. Вона є діалоговим методом навчання і має певні пошукові та активізуючі властивості. Бесіда здійснюється у формі цілеспрямованої і старанно підготовленої розмови військового педагога з воїнами. При цьому він знає відповіді на всі запитання, які підготовлені заздалегідь для обговорення з підлеглими. Основні різновиди навчальної бесіди: вступна (проводиться з воїнами як підготовка до групових, тактично-стройових, тактичних та інших практичних занять, до вивчення нового матеріалу), повідомлююча (базується на спостереженнях, певних документах та ін.), бесіда-повторення (проводиться для закріплення навчального матеріалу), контрольна (використовується для перевірки знань, які засвоєні), репродуктивна (використовується для відтворення матеріалу, який було засвоєно раніше), катехізисна (спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам’яті), евристична (військовий педагог за допомогою вміло поставлених запитань і проблем скеровує об’єкти навчання на формування нових знань, висновків, правил, законів, логічних обгрунтувань, використовуючи наявні знання і досвід) та ін.

Незалежно від мети, методика добре підготовленої бесіди складається з таких частин:

вступна (нагадується і викладається основна інформація, яка стосується методики та змісту проведення бесіди);

основна (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, відповідне їх обговорення і аналіз, спільне обгрунтування);

заключна (підсумок результатів обговорення, аналіз і оцінка відповідей воїнів, завдання для самостійної роботи і рекомендації щодо використання отриманих знань у практичній діяльності).

Бесіда краще виконує свою дидактичну роль тоді, коли військовий педагог ставить запитання до всього підрозділу, а не до окремих воїнів. Такий спосіб постановки запитань змушує воїнів до творчої активності та сприяє їх активній участі в обговоренні навчальних проблем. Тому між постановкою запитання перед воїнами та їхніми відповідями має бути певна пауза, яка їм необхідна для розуміння проблеми, її обмірковування і відповідного формулювання власної відповіді. В іншому разі в бесіді беруть участь тільки військовий педагог і воїн, до якого звернуте запитання, а інші воїни будуть тільки пасивними спостерігачами цього процесу.

З дидактичного погляду найефективнішою є така педагогічна ситуація, в якій воїни самі формулюють запитання, визначають своє емоційне ставлення до них і беруть активну участь в їх вирішенні.

Отже, дидактична дієвість і ефективність бесіди залежать:

- від її старанної та всебічної підготовленості;

- змістовності та конкретності проблемних питань;

- ознайомленості воїнів з проблемою бесіди;

- уміння військового педагога уважно стежити за ходом бесіди, реакцією воїнів і змістом відповідей;

- уміння військового педагога спрямувати розумову діяльність воїнів на розв‘язання основної проблеми, яка вивчається;

- заохочення воїнів до активної творчої участі в бесіді;

- уміння спілкуватися з воїнами, яке повинно мати гуманістичну спрямованість;

- від правильного вибору методики розглядання проблеми (індуктивна і дедуктивна залежно від змісту проблеми та глибини і широти ознайомлення воїнів з проблемою, яка вивчається) тощо.

Результативність бесіди, а також ряду інших методів навчання, залежить від уміння організувати під час їх здійснення дискусію, яка є дійовим методом обговорення проблеми, яка вивчається. Вона передбачає колективне обговорення якоїсь спільної проблеми, під час якого пізнається істина.

Різні види навчальної дискусії можна застосовувати під час дидактичної роботи з різними категоріями військовослужбовців.

В.Оконь пропонує три види дискусії: ”побіжна” (виникає стихійно під час розгляду і обговорення складних питань, які цікавлять більшість воїнів), дискусія, яка спрямована на формування переконань і справжня навчальна дискусія (спеціально організовується для розглядання важливої дидактичної проблеми). Також існують інші види дискусії. Можна виділити: спостережну дискусію (участь у ній бере тільки певна частина особового складу, а інша - тільки спостерігє), багаторазова дискусія (воїни спочатку вивчають і розглядають проблему в малих групах, а потім результати обговорення в цих групах дискутують у складі підрозділу), лімітована дискусія (у 5-7-особових групах протягом 5-10 хвилин дискутуються певні дидактичні проблеми), конференційна дискусія (вимагає всебічної підготовленості до неї кожного учасника, у зв'язку з цим відбувається, як правило, тільки в тих середовищах, які мають відповідну розумову підготовку. Наприклад, у військових інститутах, де дидактичні проблеми дискутуються у секціях, а тільки потім на пленарному засіданні).

Деякі види дискусії стали самостійними методами навчання, які визначаються як активні. Це, наприклад, круглий стіл, ”мозкова атака” та ін.

Методика проведення дискусії складається з трьох етапі. На першому етапі відбувається зацікавлення воїнів проблемою дискусії, на другому - здійснюється дискусія власне дидактичних проблем, на третьому - підсумок і формулювання висновків.

Семінарське заняття багато в чому нагадує бесіду. Одначе проблеми, що вивчаються і які мають теоретичний і практичний характер, обговорюються більш грунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної дидактичної проблеми і шляхів її ефективного розв‘язання. Учасники заняття аналізують навчальну проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального розв’язання, відповідають на запитання і дискутують з тими, хто має протилежні думки.

Умовно можна сказати, що семінар - це творче сполучення позитивних властивостей бесіди та дискусії, але на більш високому методичному, науковому і теоретичному рівні. Такі вимоги до семінарського заняття, безумовно, передбачають відповідний рівень підготовленості об'єктів навчання. Воно проводиться з курсантами вищих військових навчальних закладів, офіцерами, прапорщиками, а також сержантами і солдатами, які мають відповідну освіту і досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.

Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися вищевикладених рекомендацій і побажань, які стосуються проведення бесіди та дискусії. Більшість з них є актуальними також і для семінару, тому що всебічна підготовленість учасників до заняття, їх ознайомленість з проблемою, що вивчається, уміння плідно працювати протягом всього заняття, активна і творча участь в обговоренні питань заняття, підтримання відповідного такту є передумовою успіху будь-якого обговорення матеріалу, що вивчається.

Отже, ефективність семінару забезпечується якісною попередньою роботою військового педагога (організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрямки роботи є найбільш оптимальними і забезпечують успіх семінару) і воїнів (вивчення основної та додаткової літератури з проблеми, що вивчається, підготовка рефератів і виступів), їх активною і творчою взаємодією (отримання індивідуальних і групових консультацій, робота з доповідачами та ін.).

Зміст підготовки військового педагога до семінару включає такі заходи:

складання плану семінару з визначенням основної та додаткової літератури;

опрацювання методичних вказівок для воїнів щодо їх підготовки до семінару і під час обговорення основних проблем, які вивчаються;

аналіз дидактичних, виховних і методичних підсумків попередніх семінарів і опрацювання заходів з їх вдосконалення;

підготовка методично обгрунтованого робочого плану семінару;

вивчення рівня ознайомленості воїнів з проблемами семінару і визначення змісту їх самостійної роботи;

організація індивідуальних і колективних консультацій з воїнами;

надання допомоги воїнам у самостійної роботі над літературою за темою семінару;

підготовка виставки літератури, наочних посібників та інших засобів забезпечення семінару;

інструктаж доповідачів і допомога їм у написанні доповідей;

підготовка місця проведення семінару та ін.

Зміст підготовки воїнів до семінару:

- ознайомлення з планом семінару, основною і додатковою літературою;

- розробка проблем, які вимагають додаткового вивчення;

- визначення плану підготовки до семінару;

- отримання консультації у керівника семінару;

- самостійна робота щодо підготовки до семінару;

- занотування основних положень, які стосуються розв‘язання проблеми, що вивчається;

- підготовка рефератів, доповідей (відповідальним за їх підготовку) та ін.

Слабка або недостатня підготовка будь-якої сторони до семінару не сприяє досягненню його дидактичної та виховної мети і взагалі може спричинити неуспіх всього заняття. Військовому педагогу необхідно на цей аспект звернути особливу увагу. Можна сказати: якою була підготовка до семінару – таким буде результат.

Добре підготовлений і проведений семінар виконує пізнавальну і виховну функції, які є для нього головними. Він також має допоміжну функцію - контрольну, яка дозволяє педагогу оцінити рівень опанування об'єктами навчання програмного матеріалу, внести в дидактичний процес певні корективи.

Отже, семінар - це головний вид занять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвитку особистості воїна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Традиційні методи навчання	\|	Наочні методи навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.297 сек.