• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика візуального визначення суїцидальних проявів

Діагностику суїцидальної поведінки військовослужбовців у підрозділі можна здійснювати також шляхом візуального визначення суїцидальних проявів. Для цього можна використовувати методику візуальної експертної оцінки емоційного стану людини В.М.Кондратьєва. Експертні групи складаються з найбільш досвідчених і кваліфікованих офіцерів виховної роботи. Число експертів в групі повинно бути не менше трьох офіцерів, яким необхідно:

знати індивідуальні прояви військовослужбовців у процесі емоційного реагування на зовнішні та внутрішні подразники, основні емоційні стани досліджуваних і ймовірні причини, що їх викликають;

бути зацікавленими в даній діяльності, тобто мати можливість використовувати результати оцінок в інтересах справи;

бути підготовленими протистояти думці більшості при впевненості у своїй правоті, доводити свій висновок, уміти розв’язувати конфліктні ситуації, швидко переключатися з одного зовнішнього емоційного показника на інший та аналізувати конкретну ситуацію з метою визначення емоційних станів військовослужбовців;

враховувати тільки емоційний прояв, що спостерігається, та його об’єктивні причини.

Для визначення емоційного стану експерти використовують “Таблицю експертної оцінки емоційних станів”.

Порядок використання таблиць:

кожному балу відповідає набір зовнішньо-емоційних показників;

в таблиці – п’ятибальна шакала з показником “3” в якості нульової точки;

5 балів – сильно позитивні емоції;

4 бала – слабкі позитивні емоції;

2 бала – слабкі негативні емоції (незадоволеність, гнів, страждання, тривога, жах тощо).

1 бал – сильні негативні емоції (сильне страждання, відчай, жах).

З початку експерт, як правило, зосереджує увагу на найбільш яскраво виражених зовнішніх емоційних показниках, потім на інших і приймає рішення про виставляння кінцевого балу.

Адже, військовослужбовцям, які схильні до суїцидальної поведінки, притаманні такі прояви: неадекватний рівень самооцінки, егоцентризм, аутоагресія, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної неповноцінності.

Також суїцидентам властивий певний ряд особливостей, обумовлених специфічним складом особистості: високий ступінь тривожності, песимістична особистісна настанова, паранояльні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус прийняття рішень, схильність до утворення надцінних ідей.

Крайній ступінь вираження таких характерологічних рис особистості воїна при несприятливому поєднанні зовнішніх впливів здатен стати суїцидогенним. Для того щоб вчасно попередити суїцидальну поведінку військовослужбовців необхідно організувати її профілактику.

У діяльності командира підрозділу та його заступника з виховної роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки має бути чітка система роботи, яка має включати в себе найрізноманітніші заходи безпосереднього і опосередкованого впливу командирів, вихователів і медичних працівників на військовослужбовців, у поведінці яких спостерігається суїцидальний ризик чи ймовірно є окремі елементи його прояву.

Безперечно, спочатку у військовому підрозділі слід усунути діяльнісні, соціально-психологічні, психічні, ситуативні та інші фактори, які можуть сприяти або спровокувати суїцидальну поведінку військовослужбовця. Серед цих заходів суттєве місце має займати робота з молодим поповненням, яке необхідно в перші два місяці служби оточити особливою увагою. У роботі з ним потрібно враховувати труднощі адаптаційного періоду, оволодіння військовою спеціальністю, не допускати фізичного і психічного перевантаження, тим більше нічим не виправданих. При роботі з молодим поповненням слід виявляти такт, терпіння, чуйність, увагу, витримку.

Необхідно дуже уважно ставитися до заяв і скарг військовослужбовців і на членів їхніх сімей, своєчасно реагувати на них, більше уваги звертати на індивідуальні особливості ти психічні якості своїх підлеглих, глибоко розбиратись у мотивах, якими вони керуються у своїй поведінці та службовій діяльності.

Цей період командирам всіх категорій, вихователям та іншим посадовим особам військової частини слід звертати особливу увагу на ситуаційні реакції військовослужбовців, які за своєю картиною і динамікою можуть бути поділені нашість типів:

реакція емоційного дисбалансу (така реакція характерна для молодого поповнення. Загальний фон настрою військовослужбовця пригнічений, він відчуває дискомфорт та має інші негативні переживання, такі як пригніченість, роздратованість, безпомічність. Такий вид реакції характеризується скороченням кола контактів. Нерідко губиться і глибина контактів – вони набувають більш поверхового і частково поверхового характеру. Це завжди відчуває той, хто систематично зустрічається і розмовляє з підлеглими. Її тривалість – до 2 місяців. Передусім необхідно виявити причини, які викликають цю реакцію, і постаратися усунути їх або пом’якшити вплив);

песимістична ситуаційна реакція (вона виражена передусім у зміні світосприймання, появі негативних і песимістичних аспектів у світогляді, судженнях і оцінках, системі цінностей воїна. Вона характерна для періоду його адаптації у випадках постійних глузувань і знущань, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, що мають місце у підрозділі. Така реакція несприятлива передусім тому, що перегороджує шлях до продуктивного планування діяльності на час служби, поступаючись неоптимістичним прогнозам. Тяжкі емоційні перевантаження сприймаються як удари долі, протидії яким бути не може. Цей тип ситуаційної реакції найбільш суїцидонебезпечний, оскільки будь-які втручання сприймаються у дусі власної песимістичної концепції і не можуть повністю нейтралізувати психотравмуючі причини. Небезпечна песимістична ситуаційна реакція (значно більша, ніж усі інші), яка раптово з’являється і так само швидко і активно реалізується суїцидальним рішенням з виходом у так званий “миттєвий” суїцид. При цьому як спосіб реалізації суїцидального рішення звичайно використовуються найтяжчі його види (самостріли, самопідриви, самоповішення). Такі епізоди найменше містять елементи “крику про допомогу” – суїцидальні рішення кінцеві, стрімкі і безконтрольні. Воїни з цією формою ситуаційної реакції найчастіше залишають посмертні записки, що містять роздуми про власне життя. Записки ці відверті і нерідко показують справжні причини і приводи для самогубства. Бувають випадки, коли така реакція настає на тлі завищеної самооцінки своїх можливостей, тобто надмірних, що не відповідають потенційним можливостям особи. Цей тип реакції найдовший – у середньому три місяці);

реакція негативного балансу (вона передбачає раціональне “підбиття підсумків життя” військовослужбовцем, оцінки ним власних пройденого шляху і перспектив. Вона найхарактерніша для офіцерів, прапорщиків, одружених військовозобов’язаних, пов’язана зі службовими та сімейними негараздами, протиправною поведінкою або тяжкою хворобою. Підготовка до самогубства має досить прихований характер. У випадку невдачі зберігається твердий намір повторити його);

реакція пониження комунiкативності (характеризується найрізкішими змінами у сфері міжособистісного спілкування або значним його обмеженням, що викликає стійкі, довгі переживання самотності, безнадії. Найбільш характерна при зраді коханої дівчини, розлученні, хворобі, що пов’язана з фізичним недоліком, а також знущанням з боку товаришів по службі, образі начальником, коли військовослужбовця прилюдно осоромили. Тривалість цього типу реакції у середньому один місяць);

реакція опозиції (характеризується тим, що воїн все, що відбувається біля нього, сприймає в опозиційному дусі. Всі події, явища та інформацію має схильність трактувати у вигідному для нього руслі. Складність цієї ситуації полягає у тому, що такі погляди на життя лежать в основі його світосприйняття і світорозуміння, оцінки життєвих цінностей. Під впливом таких переконань і емоційних переживань схильний до різкого суїцидального вчинку);

реакція дезорганізації (воїн повністю загублений, життєві цінності не впливають на його поведінку і діяльність).

На основі цих реакцій можна виокремити такі характерні риси особистості суїцидента:

- невпевненість у собі;

- занижений рівень самооцінки;

- висока потреба в самореалізації;

- симбіотичність, висока значущість для них теплих, емоційних зв’язків, відвертості, емпатичності, розуміння і підтримки з боку оточуючих;

- труднощі у вольових зусиллях при прийнятті рішень;

- пониження рівня оптимізму і активності у складних життєвих ситуаціях.

Знання змісту цих реакцій та адекватне їх розшифрування допомагає заступнику з виховної роботи своєчасно виявити військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки, та організувати з ними цілеспрямовану профілактичну роботу.

Загальними опосередкованими превенційними заходами проти суїциду насамперед є:

- висока якість бойової і гуманітарної підготовки у військовому підрозділу;

- чітка організація бойового чергування, вартової, гарнізонної і внутрішньої служб особового складу;

- повноцінне доведення до військовослужбовців всіх видів забезпечення;

- створення і підтримання у підрозділах здорового морально-психологічного клімату та затвердження позитивних традицій;

- якісна організація психолого-педагогічної роботи з усіма категоріями особового складу, підвищення їх психолого-педагогічної культури і компетентності;

- ефективне проведення виховної роботи з особовим складом і всебічне морально-психологічне забезпечення всіх видів його діяльності.

Хотілося б особливо звернути увагу на ці заходи, бо від їх якісної організації та ефективного проведення залежить попередження і профілактика суїцидальної поведінки військовослужбовця.

Окрім загальних заходів також необхідно організувати конкретні організаційні, правові, соціальні, педагогічні, психологічні й медичні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення суїцидентів або потенційних суїцидентів у військовому підрозділі та надання їм своєчасної професійної допомоги. Кожен цій напрям має скласти підсистему у загальній системи роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців.

Всі ці заходи мають бути спрямовані на:

- організацію заходів психогігієнічного і психопрофілактичного характеру, орієнтовані на збереження психічного здоров’я військовослужбовців;

- забезпечення соціального захисту військовослужбовців та їх прав;

- попередження порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями у підрозділах та затвердження в них позитивного орально-психологічного стану;

- проведення цілеспрямованих заходів, спрямованих на виявлення військовослужбовців з суїцидальним ризиком і суїцидальною поведінкою;

- проведення психодіагностичної роботи з такими військовослужбовцями;

- надання їм своєчасної кваліфікованої медичної, психологічної та іншої допомоги;

- проведення з ними індивідуальної виховної роботи та ін.

Існує ще одна проблема. Як працювати тими військовослужбовцями, які скоїли суїцидальні дії? Безперечно, неможливо однозначно точно визначити, чи будуть вони скоїти суїцидальні дії, тим більше повторно. Але відомо, що приблизно 25-50% суїцидентів в подальшому завершують життя самогубством. Найбільший ризик ймовірності повтору суїцидальних дій існує протягом перших 3 років після скоєної суїцидальної спроби і особливо – в перші 6 місяців.

Цієї системи роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців є одна суттєва особливість. А саме, ці заходи переважно мають бути індивідуального спрямування і носити медичний, психологічний і соціально-психологічний характер.

Тут в основному мають професійно працювати заступники командирів підрозділів (частин) з виховної роботи й військові психологи. Можна визначити такі основні напрямки їх превентивної діяльності щодо суїцидальної поведінки військовослужбовців:

- створення системи роботи різних категорій командирів, вихователів, начальників служб щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців у військових підрозділах;

- з’ясування передумов, причин і обставин, які можуть сприяти суїцидальний поведінці військовослужбовців, та їх усунення разом з командуванням;

- проведення різноманітних заходів психологічного і соціально-психологічного спрямування, спрямованих на оптимальну соціально-психологічну, психічну, фізіологічну і військово-професійну адаптацію молодих воїнів у військовому середовищі;

- вивчення соціально-психологічних явищ у військових колективах, з’ясування їх тенденцій і відкриття тих, які підштовхують чи провокують військовослужбовців до суїцидальної поведінки чи можуть їй сприяти;

- здійснення психодіагностичних заходів щодо вивчення індивідуально-психічних якостей воїнів, з’ясування серед них з підвищеним суїцидальним ризиком;

- активне виявлення і психологічне обстеження військовослужбовців з суїцидальними тенденціями та проявами, а також тих, хто вже мав такі спроби;

- організація психологічної консультації для них, проведення з ними цілеспрямованої психокорекційної і психореабілітаційної роботи;

- проведення психологічного аналізу кожного випадку суїцидальної поведінки військовослужбовців у підрозділах;

- виявлення військовослужбовців з девіантною поведінкою, з’ясування причин такої поведінки та їх усунення (ця категорія потенційно може поповнити ряди військовослужбовців з суїцидальним ризиком);

- приймати участь разом з лікарем військової частини у амбулаторному прийнятті військовослужбовців;

- залучення фахівців інших сфер діяльності, наприклад, медиків, соціальних працівників, правознавців до профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців та проведення з ними цілеспрямованої індивідуальної превентивної роботи;

- проведення занять з офіцерами, прапорщиками і сержантами підрозділу щодо формування у них психологічної культури і системи роботи з профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців, оптимального розв’язання конфліктних ситуацій у підрозділах, розпізнавання і вирішення міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктів у військовослужбовців та ін.

Таким чином, проблема суїциду є актуальною для Збройних Сил України і вимагає від командирів та їх заступників з виховної роботи, психологів і медичних працівників професійного ставлення до його діагностики і профілактики.

Але в той же час її тільки силами і зусиллями військового відомства не можна розв’язати. При профілактиці суїцидальної поведінки важливо знати не лише мотиви, причини та обставини цих фактів у військовому середовищі, але й обставини, що характеризують сучасне українське соціальне середовище і особистість юнака до призову в армію. Аналіз суїцидальної поведінки військовослужбовців свідчить, що вона зумовлена впливом ряду небезпечних факторів, які виникли ще до призову в лави Збройних Сил України. Це:

недостатня фізична готовність призовників до військової служби (джерело небезпеки – незадовільний стан здоров’я, наявність захворювань, слабка фізична загартованість);

низька психологічна готовність до повноцінної життєдіяльності у суспільстві взагалі та до військової служби, зокрема (джерело небезпеки – нестійкість психічного стану та недостатня розвиненість провідних психічних якостей, викривлення життєвих настанов);

слабка підготовленість призовної молоді до військової служби (джерело небезпеки – скорочення програм підготовки призовної молоді та державної підтримки закладів щодо роботи з призовним складом);

схильність у цивільному житті до девіантної поведінки (джерело небезпеки – шкідливі для життя та здоров’я звички, набуті в допризовний період; соціально-психологічні умови)

слабка розвиненість у юнаків позитивної мотивації на збереження та забезпечення особистого життя (джерело небезпеки – неправильне уявлення про цінності життя та здоров’я в юнацькому віці).

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
6. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
7. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
8. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
9. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту
10. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
11. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.

Переглядів: 669