Принцип доступності і посильності навчання вимагає від педагога встановлення чіткої сітки складності і глибини навчального матеріалу для кожної вікової категорії.
Щоб складність матеріалу відповідала віковим особливостям дітей, необхідно добре знати які знання і навички можуть бути доступні дітям того чи іншого віку, що вони можуть засвоїти і виконати за відведений їм час.
Так, діти 1-3 класів можуть намалювати з натури 1-2 предмети (листок, гілочку, книжку, молоток, глечик), але їм не під силу зобразити групу предметів (натюрморт).
Що стосується тематичного малювання, учні молодших класів не можуть ще самостійно вирішувати проблеми композиції. їх робота - це розповідь, а за зв'язком предметів вони ще не слідкують.
В 3-4 класі діти уже спроможні компонувати, вони шукають зв'язок між предметами. Але їх образи ще дуже примітивні.
В 5-6 класах учні мають перед собою складніші завдання, шукають кращі варіанти і постійно збагачують свої образи.
Все це пояснюється закономірністю розвитку сприйняття та уяви, а ми в процесі навчання можемо не тільки розвивати і збагачувати уяву дітей, але й сприяти розвитку їх мислення, сприйняття і відображення.
Дотримуючись принципу доступності і посильності навчання, необхідно враховувати і індивідуальні особливості кожного учня. В класі не може бути абсолютно однакових дітей: одні засвоюють матеріал дуже швидко, інші - з великими труднощами, одним даються ті чи інші технічні прийоми, інші довгий час не можуть ними оволодіти. Вчитель має створити для учнів такі умови, при яких всі змогли б досягнути високих результатів.
Отже, викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі вимагає конкретної методики навчання, яка в свою чергу відповідала б основним принципам дидактики. В процесі навчання учень має засвоїти знання, навики і вміння в єдиній послідовній системі.
8. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи з предметів художньо естетичного циклу