Функціональні характеристики серцево-судинної системи

Функціональні особливості серця спортсмена стосуються всіх його функцій: автоматизму, збудливості, провідності й скорочення. У роботі тренера чи викладача фізичного виховання найбільший інтерес викликає скорочувальна функція міокарда, яку оцінюють в основному за показниками кардіодинаміки та гемодинаміки. Для кількісної оцінки кардіодинаміки в спортсменів використовується фазовий аналіз систоли лівого шлуночка. Він полягає у вимірюванні тривалості періодів і фаз систоли. При цьому особлива увага звертається на тривалість фази ізоволюмічного скорочення й періоду викиду. Фаза ізоволюмічного скорочення характеризує той час, протягом якого внутрішлуночковий тиск підвищується від мінімального рівня під час діастоли до рівня тиску в аорті. В цей момент аортальні клапани відкриваються і починається період викиду крові зі шлуночків. Тривалість фази ізоволюмічного скорочення залежить від швидкості підвищення тиску в лівому шлуночку (тобто вона безпосередньо відображає скоротливість міокарда).

У спортсменів, які тренуються на витривалість, тривалість основних фаз систоли істотно відрізняється від зареєстрованих у нетренованих людей. Ці особливості кардіодинаміки найбільш відображаються в повному фазовому синдромі гіподинамії (ПФСГ) міокарда, який характеризується переважно подовженням фази ізоволюмічного скорочення, зниженням швидкості підвищення тиску в шлуночку, відносним скороченням періоду вигнання, збільшенням кінцевого діастолічного об'єму (КДО) і маси міокарда. ПФСГ міокарда є одним із проявів економії серцевої діяльності в спортсменів і вказує на те, що серце спортсмена в умовах спокою працює більш економно під час кожної систоли.

Поряд із ПФСГ спостерігається неповний фазовий синдром гіподинамії (НФСГ) міокарда, який характеризується збільшеною тривалістю фази ізоволюмічного скорочення і зниженою швидкістю підвищення тиску в шлуночку при практично нормальній діяльності періоду вигнання.

У спортсменів, які займаються переважно швидкісно-силовими видами спорту, кардіодинаміка мало відрізняється від тієї, яка характерна для здорових нетренованих людей.

Скорочувальна функція міокарда оцінюється за тією кількістю крові, яка викидається з серця в стані спокою і при навантаженні - показники гемодинаміки. Як відомо, ударний об'єм крові у здорових нетренованих людей частіше за все коливається в межах 40-90 мл, у спортсменів - у межах 50-100 мл (у деяких спортсменів у спокої ця величина складає 100-140 мл). Таким чином, у спортсменів в умовах спокою є тенденція до збільшення ударного об'єму крові. Є два механізми, які пояснюють цю тенденцію. Один із них пов'язаний з антропометричними особливостями спортсменів: чим вищий у них ріст і більша вага, іншими словами, чим більша площа поверхні тіла, тим більший і ударний об'єм крові. Наприклад, у баскетболістів, даний показник коливається в межах 85-140 мл. У спортсменів з малими розмірами тіла він ближчий до нижньої границі наведеного діапазону.

Другий механізм збільшення ударного об'єму крові у спортсменів пов'язаний із характером спортивної діяльності. Найбільші величини серцевого об'єму спостерігаються у спортсменів із високим рівнем загальної фізичної працездатності (у лижників, велосипедистів, стайєрів). Як уже говорилося, у таких спортсменів відмічаються найбільші розміри серця, порожнини якого дилятовані, КДО в шлуночках збільшений, що дозволяє здійснювати більший серцевий викид. Характерно, що саме в цих спортсменів відмічається більш низька частота серцевих скорочень.

Головний гемодинамічний показник - хвилинний об'єм кровообігу (ХОК) - характеризує рівень кровопостачання тканин і пов'язану з цим доставку до них кисню та виведення від них вуглекислоти. У здорових нетренованих осіб хвилинний об'єм крові складає 3-6 л/хв. при вертикальному положенні тіла. У спортсменів величина хвилинного об'єму крові коливається у ширших межах: від 3 до 10 л/хв. Чим більша поверхня тіла, тим вища й середня величина хвилинного об'єму крові.

Синусова брадикардія спостерігається у всіх спортсменів, які регулярно тренуються. Брадикардія найбільше виражена у тих спортсменів, які тренуються на витривалість. ЧСС 40-50 за хвилину в стані спокою є звичайною для кваліфікованих спортсменів.

Функціональні характеристики серцево-судинної системи особливо демонстративні при фізичному навантаженні. У цей

час повністю перебудовується кардіодинаміка: тривалість усіх фаз серцевого циклу скорочується. Замість фазового синдрому гіподинамії міокарда в спокої при навантаженні завжди спостерігається гіпердинамія міокарда. У висококваліфікованих спортсменів вона виявляється переважно скороченням (у 20-30 раз) фази ізоволюмічного скорочення. А це означає, що максимальна швидкість підвищення тиску в шлуночку значно зростає, що свідчить про посилення скорочення серцевого м'язу. Як наслідок цього зростає ударний об'єм крові (до 150-200 мл), ЧСС зростає до 185-200 ударів за хвилину. ЧСС при межових навантаженнях може зростати в 5-6 раз, у той час як у людей, які не займаються спортом, всього у 2,5-3 рази. Величини максимального систолічного об'єму крові спостерігаються лише в певному діапазоні ЧСС. Для нетренованих осіб ці межі коливаються від 100-110 ударів за хвилину, до 170-180 ударів за хвилину. У спортсменів високої кваліфікації ці межі складають відповідно 110-130 ударів за хвилину, верхня - 190-200 ударів за хвилину. Хвилинний об'єм крові при максимальних навантаженнях може підвищуватися до 25-40 л/хв.

Показники функціонального стану артеріальних судин у спортсменів, як правило, відповідають віковим стандартам. У добре тренованих спортсменів швидкість розповсюдження пульсової хвилі частіше буває на нижній межі норми, що забезпечує зменшення еластичного опору виходу крові з серця в судини. Це додатково забезпечує економізацію серцевого скорочення в умовах спокою. При фізичному навантаженні еластичність судин підвищується, в той час як периферичний опір знижується, що приводить до збільшення кровообігу в капілярах, прискорення току крові по великих судинах.

Одним із головних показників функціонального стану серцево-судинної системи є тиск крові в артеріях. У більшості спортсменів величини артеріального тиску (АТ) відповідають віковим стандартам. Разом із тим, у деяких спортсменів реєструється як підвищений, так і знижений АТ. Підвищення АТ часто пов'язане з гіперкінетичним кровообігом, коли хвилинний об'єм крові в спокої збільшений, а периферичний опір нормальний. Раніше знижений АТ у спортсменів розглядався як прояв високої тренованості. Але в останні роки на основі аналізу великої кількості клінічного матеріалу стало ясно, що знижений АТ може бути ознакою патології. Тільки у 33,2% спортсменів гіпотонія має фізіологічне походження і вказує на високий рівень тренованості (А. Г. Дембо); у решти спортсменів низький АТ пов'язаний з наявністю вогнищ хронічної інфекції, з перевтомою і т. ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурні особливості серця у спортсменів	\|	Адаптація дихальної системи до фізичних навантажень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.