Для характеристики фізичного розвитку досліджуваного використовують різні показники, які відображають рівень фізичного та нервово-психічного розвитку. Але не можна розглядати кожний показник ізольовано один від одного. Загальна оцінка розвитку буде найбільш достовірною, коли показники аналізуються разом один з одним і у зв'язку з іншими ознаками.
Оцінку проводять шляхом порівняння показників фізичного розвитку досліджуваного з середніми показниками тієї віково-статевої групи, до якої він належить. Для цього використовується метод Мартіна (метод стандартів) або метод оцінки за шкалою регресії (метод кореляції). Метод стандартів більш простий, але менш точний, так як при цьому кожен показник фізичного розвитку досліджуваного оцінюється самостійно, без урахування взаємозв'язку між окремими показниками. При оцінці фізичного розвитку спортсмена необхідно враховувати й морфологічні ознаки, характерні для даного виду спорту.
У кінці XIX на початку XX ст. великого розповсюдження набула методика оцінки фізичного розвитку за різними індексами, виведеними шляхом довільного порівняння різних антропометричних ознак. Але більшість цих індексів науково не обґрунтовані, тому вони мають відносне значення і в спортивній медицині можуть бути використані лише для орієнтовної оцінки фізичного розвитку.
Метод індексів (показників)
1. Масо-ростовий показник (індекс Кетле):
Загальна маса тіла (кг) = 350-400 г для чоловіків, і
Ріст (см) 325-375 г для жінок на 1 см росту
Якщо показник вищий за наведені дані, то це свідчить про надлишок маси і навпаки.
2. Росто-масовий показник:
Довжина тіла, см - 100 = масі тіла, кг.
Цей найбільш простий і загальновідомий показник використовується лише для оцінки фізичного розвитку дорослих людей низького росту (155-165 см). При рості 165-175 см потрібно віднімати не 100, а 105 одиниць, при рості 175-185 см - 110 одиниць. Наприклад, при рості 173 см маса повинна дорівнювати 68 кг (173 - 105 = 68).
3. Показник процентного відношення м'язової сили до маси: