Лекція № 1

Психологія як гуманітарна наука. Особливості психології як науки

План

1. Психологія в структурі наук про людину. Об’єкт і предмет психології. Порівняльна характеристика наукової та життєвої психології.

2. Етапи розвитку психології.

3. Галузі психології.

4. Значення психології.

1.Слово «психологія» з'явилося у XVI столітті у західноєвропейскіх текстах. Склали ж його з двох давньогрецьких слів: «psyche» (душа) і «logia» (розуміння, знання). Але в ті часи психології як окремої науки ще не було.

При діленні наук на групи за ознакою предмета вивчення виділяють природничі, гуманітарні та технічні науки. Перші вивчають природу, другі - суспільство, культуру та історію, треті пов'язані з вивченням і створенням засобів виробництва і знарядь праці. Людина - істота соціальна, і всі його психічні явища у значній мірі соціально обумовлені, тому психологію прийнято відносити до гуманітарних дисциплін.

Психологія — одна з наук про людину. Об’єктом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини — психіка. Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми. В свою чергу, завданням психології є дослідження психічних явищ.

Людина - це соціальна істота, і вона не може жити поза суспільством, без контактів з оточуючими. У практиці живого спілкування кожна людина осягає багато психологічних законів. Так, кожен з нас вже з дитинства вміє «читати» за зовнішніми проявами - мімікою, жестами, інтонацією, особливостям поведінки - емоційний стан іншої людини. Таким чином, кожна людина - свого роду психолог, оскільки в суспільстві неможливо жити без певних уявлень про психіку людей.

Однак життєві психологічні знання дуже приблизні, розмиті та багато в чому відрізняються від наукових знань. То в чому полягає ця відмінність?

По-перше, життєві психологічні знання конкретні, прив'язані до конкретних випадків, людей, завдань. Наукова ж психологія прагне до узагальнення, для чого використовуються відповідні поняття.

По-друге, життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це обумовлено засобом їх отримання - випадковим досвідом і його суб'ектним аналізом на несвідомому рівні. На відміну від цього наукове пізнання засноване на експерименті, а отримані знання цілком раціональні і усвідомлені.

По-третє, існують відмінності у засобах передачі знань. Як правило, знання життєвої психології передаються з великими труднощами, а часто ця передача просто неможлива. У той же час в науці знання акумулюються і передаються набагато легше.

По-четверте, наукова психологія володіє великим, різноманітним і, часом, унікальним фактичним матеріалом, недоступним у всьому обсязі жодному носію життєвої психології.

2.Тільки у середині XIX століття психологія з розрізнених знань стала самостійною наукою. Це зовсім не означає, що в попередні епохи уявлення про психіку (душу, свідомість, поведінку) були позбавлені ознак науковості. Вони були частиною природознавства і філософії, педагогіки та медицини.

Представники одного з підходів щодо виділення етапів розвитку психології, (наприклад, М. С. Роговін) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу.

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії і була об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.) Давньогрецький філософ Арістотель заклав перші камені у фундамент багатьох дисциплін. Його по праву слід вважати також батьком психології як науки. Ним був написаний перший курс загальної психології - трактат «Про душу».

3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують другою половиною XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалась вся історія психології) і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого з природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії.

Початком розвитку психології як самостійної науки прийнято вважати саме 1879 рік, в якому В. Вундт - німецький психолог, фізіолог і філософ - відкрив першу експериментальну психологічну лабораторію при Лейпцігському університеті. Через два роки на базі цієї лабораторії був створений інститут експериментальної психології, в якому вчилися багато видатних психологів світу, в тому числі і з Росії - В.М. Бехтерєв, Г.І. Челпанов, Н.Н. Ланге. У цьому ж році Вундт заснував перший психологічний журнал. Завдяки зусиллям Вундта в 1889 р у Парижі був проведений Перший міжнародний психологічний конгрес і засновано наукове психологічне співтовариство.

В даний час психологія має свій особливий предмет вивчення, свої специфічні завдання, свої спеціальні методи дослідження; вона в своєму розпорядженні мережу психологічних установ (інститутів, лабораторій, навчальних закладів, що готують кадри психологів), журналами. Систематично збираються міжнародні психологічні конгреси, психологи об'єднуються в наукові асоціації і суспільства. Значення психології як однієї з найважливіших наук про людину в даний час усвідомлюється повсюдно.

3.Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов’язаний з досягненнями філософської думки та успіхами природничих наук.

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму й розвитком учення про рефлекторну природу психіки (І. Сєченов, І. Павлов). Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Д. Уотсон) Німецькі психологи М. Вертхеймер, В. Келер, К. Коффка, К. Левін на основі спеціальних досліджень висунули ідею структурної психології, засадовим стосовно якої було визнання первинності приматів структури, цілісних утворень, які визначають властивості та функції окремих частин, що входять до цілісної психічної діяльності. Дослідження в галузі психопатології та психіатрії викликали необхідність вивчати роль і дію неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. У психології утворився психоаналітичний напрям (З. Фрейд).

Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Предметом біхевіоризму є вивчення поведінки як зовнішніх реакцій організму на стимули, що діють на нього. Поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті неусвідомлюваного відбору фізичних рухів як реакцій на стимули. Основне у поведінці — це навички. Мислення біхевіористи зводять до мови та мовних навичок. Провідним у навчанні вони вважають дресирування, під час якого набуваються необхідні навички; при цьому усвідомлення мети, змісту та процесу навчання недооцінюють.

Структурна психологія основним принципом вважає цілісність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних процесів, а своєрідною структурою із закладеними в ній специфічними властивостями, які не випливають з властивостей окремих елементів психічного життя. Навпаки, властивості структури як цілого визначають властивості окремих її частин.

Психоаналіз тісно пов’язаний з теорією З. Фрейда про переважання у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів. На думку психоаналітиків, джерелом активності людини є глибоко інстинктивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку Особливого значення психоаналітики надають сексуальним потягам.

Вихідними у вітчизняній психології є принципи цілісності психічного життя особистості, взаємозв’язку психічних процесів і властивостей, розвитку особистості у процесі навчання та виховання, соціальної зумовленості психічного життя людини.

4.Між психологією та іншими науками існує двосторонній зв’язок: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для вирішення своїх проблем, а в інших — науки використовують психологічні знання для пояснення або розв’язання певних питань. Міжпредметні зв’язки психології та інших наук сприяють їх взаємному розвиткові й застосуванню на практиці.

Психологія в розробці питань спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використовуються в медицині, зокрема у психіатрії.

Педагогіка широко використовує психологічні закономірності навчання та виховання. Окремі галузі психології (педагогічна і вікова психологія зокрема) пов’язані з розділами теорії та методики педагогіки, дидактикою, методиками викладання окремих навчальних предметів. Однією з актуальних психолого-педагогічних проблем сучасності є формування мислення у процесі навчання, яке б забезпечувало учневі можливість самостійно засвоювати інформацію, що постійно оновлюється, гарантувало розвиток здібностей суб’єкта продуктивної інтелектуальної діяльності. Продуктивний характер взаємозв’язку психології та педагогіки виявляється в тому, що створюються умови для випередження реальної педагогічної практики, відкриваються нові шляхи для пошуку ефективних сучасних технологій навчання та виховання. Водночас психологія базується на даних педагогіки при вивченні психології формування особистості. Тісним є взаємозв’язок психології з літературою, мовознавством, історією, мистецтвом, кібернетикою та іншими науками

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекційний курс	\|	До семінарських занять з дисципліни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.