Метод – спосіб одержання, побудови й обґрунтування системи знань, сукупність прийомів і коштів практичного і теоретичного освоєння дійсності.
Метод – це сукупність прийомів дослідницької роботи, що ведуть до досягнення пізнавальних і практичних результатів.
Між методом і теорією існує безпосередній зв'язок. Метод завжди спирається на теорію, носить теоретично опосередкований характер.
Можна сказати, що метод – це теорія, перетворена в знаряддя перетворення і пізнання дійсності.
У юридичній науці і практиці вибір правильного методу має дуже велике значення.
Основні фактори, що визначають вибір методу:
- характер предмета, на який спрямоване активна дія (пізнавальне чи практичне);
- зміст чи задач мети, що коштують перед дослідником і практиком;
- соціальні умови, рівень розвитку юридичної науки і загальної культури;
- накопичений досвід і навички застосування того чи іншого методу при рішенні теоретико-пізнавальних і практичних задач.
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ
У залежності від широти методи підрозділяються на:
- загальні застосовувані усіма чи більшістю наук (наприклад, кол. методи, структурно-функціональні й ін.);
- приватнонаукові,
- спеціальній, властивій одній конкретній науці.
Варто враховувати відносність і визначену умовність приведеної класифікації. По-перше, відбувається інтенсивний процес інтеграції різних наук, що виражається в універсалізації застосовуваних методів.
По-друге, методологічна основа будь-якого конкретного наукового дослідження являє собою складну систему, що складається з різних методів, спрямованих на досягнення оптимального результату.
По своєму змісті методи можна класифікувати на наступні групи: