Виникнення концепції адміністративного менеджменту.

Розробка проблем наукового управління, що розгорнулася на початку XX сторіччя і зосереджувала свою увагу на діяльності й спеціалізації керівника, зіштовхнулася з необхідністю аналізу побудови й створення принципів функціонування організації в цілому. Відповіддю на цю потребу стали роботи Анрі Файоля.

Анрі Файоль (1841 - 1925) був за освітою гірським інженером. Він все життя проробив у французькому гірничо-металургійному синдикаті компанії «Комамболь» спочатку на посаді інженера, а потім - у головному управлінні (він був управляючим директором). У момент його призначення на пост генерального управляючого компанія перебувала на грані банкрутства, а на час його відставки стала одним із потужніших підприємств.

А. Файоль є основоположником концепції адміністративного менеджменту. Метою адміністративної школи було створення універсальних принципів управління, додержуючись яких, за переконанням творців школи, організація, безсумнівно, досягне успіху.

Файоль поєднав ідеї функціональної адміністрації Тейлора й старий принцип єдиноначальності, у результаті чого одержав нову схему управління, що і лягла в основу сучасної теорії організації. Концепція адміністративного управління була спрямована на розробку загальних проблем і створення універсальних принципів управління організацією в цілому.

Файоль навмисно вживав термін «адміністрування» замість «менеджмент». Справа не тільки в тому, що «менеджмент» специфічно американський термін, а слово «адміністрування» більш звично для французів. Менеджмент породжений розвиненою ринковою економікою, він виник у сфері приватного підприємництва, а не державного управління. Його поява символізувала ослаблення ролі держави в регулюванні економіки.

Навпроти, для більш відсталої в той період Франції управління неминуче носило інший відтінок. Термін «адміністрація» у європейські мови прийшов з латині, на якій розмовляли древні римляни, що славилися твердою централізацією управління. Тому він означає діяльність держави по управлінню. Термін «адміністрація» відноситься до вищої частини управлінської ієрархії, керівного персоналу установи. У ньому мало від бізнесу й комерції, зате багато від бюрократії й командування.

Інша причина полягає в тому, що адміністративна діяльність становила у Файоля тільки частину управління. Саме по собі управління було значно більш широкою сферою. Управляти означало вести підприємство до певної мети, витягуючи максимум з наявних у розпорядженні ресурсів. Але вести до мети - виходить, маневрувати на ринку збуту продукції, стежити за кон'юнктурою й рекламою, нарощувати технічні потужності й контролювати оборот капіталів.

Поняття «управління», на думку Файоля, поєднує в собі шість основних груп операцій управлінської діяльності:

1. технічна й технологічна діяльність (виробництво, обробка, застосування);

2. комерційна діяльність (покупка, продаж, обмін);

3. фінансова діяльність (пошуки й оптимальне використання капіталу);

4. забезпечення безпеки (захист власності й людей);

5. облікова діяльність (інвентаризація, балансовий звіт, витрати, статистика);

6. адміністративна діяльність.

При цьому адміністрування впливає тільки на колектив підприємства, не здійснюючи ніякого впливу на матеріальні й економічні фактори виробництва.

У свою чергу адміністративна діяльність потребує виконання п'яти функцій:

1. Планування (передбачення) - один з компонентів процесу управління, у ході якого формулюються цілі, створюються зразки й еталони, що становлять основу управлінського контуру в організації. За словами Файоля, передбачати - означає обчислювати майбутнє й підготовляти його; передбачати це вже майже діяти;

2. Організація - функція органу управління організацією, сутністю якої є створення самої управлінської структури організації, тобто забезпечення необхідного рівня формалізації, залучення в організацію ресурсів і формування умов, необхідних для нормальної роботи;

3. Розпорядництво- одна з основних функцій управління, суть якої в висуванні керівником вимог до підлеглих відносно виконання ними рольових очікувань, розподілі відповідальності, постійному впливі на поведінку підлеглих;

4. Координування. Його головною метою є досягнення відповідності й погодженості між різними частинами підприємства шляхом установлення раціональних зв'язків у виробництві;

5. Контроль- найбільш важлива функція управління, кінцевий підсумок всієї управлінської діяльності. Завдання контролю – перевірка виконання відповідно до прийнятої програми.

На основі виділення основних функцій Файоль дав визначення поняттю «управління». Управляти - означає передбачати, організовувати, розпоряджатися, координувати й контролювати; передбачати - ураховувати попереднє й розробляти програму дії; організовувати- будувати подвійний матеріальний і соціальний організм підприємства; розпоряджатися- змушувати персонал відповідно працювати; координувати - пов'язувати, поєднувати, гармонізувати всі дії й всі зусилля; контролювати – піклуватися про те, щоб усе здійснювалося відповідно до встановлених правил і відданих розпоряджень.

Таким чином, Файоль заклав основи структурно-функціонального підходу в менеджменті. Функціональним його потрібно вважати тому, що були визначені основні функції управління. Структурним - тому, що функції визначають структуру організації.

У рамках концепції адміністративної школи було сформульоване поняття організаційної структури організації, як системи взаємозв'язків, що має певну ієрархію. При цьому організація розглядалася як замкнута система, поліпшення функціонування якої забезпечується внутрішньою раціоналізацією її діяльності без урахування впливу зовнішнього середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5 Школа «адміністративного менеджменту»	\|	Принципи управління А. Файоля

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.