Сучасні наукові погляди на концепцію самоорганізації

Традиційна наука механістичного століття приділяла основну увагу таким якостям систем як стійкість, впорядкованість, однорідність та рівноважність, головним чином вона вивчала замкнуті системи та лінійні співвідношення. Однак, при переході від індустріального суспільства з характерними для нього витратами капіталу та праці до суспільства з високими технологіями, для якого критичними ресурсами є інформація, людський капітал та інновації, необхідні нові моделі управління та розвитку. Видатні дослідники Брюсельської школи Ілля Пригожин та Ізабела Стенгерс акцентують увагу на аспектах, найбільш характерних для стадії прискорених соціально-економічних змін: різноманітності, невпорядкованості, нестійкості, нерівноважності [9]. Висловлюючись термінологією концепції самоорганізації, мова йде про взаємозв’язок рівноважних та нерівноважних процесів у відкритих і/або замкнутих системах. В залежності від того, який тип системи досліджується, можливі різні інтерпретації стану нерівноважності або рівноважності. В процесі розвитку хаос сприймається дослідниками як природній і важливий етап еволюції, в межах якого здійснюються процеси самоорганізації. Показуючи, що ентропія при нерівноважних умовах може приводити не до деградації, а до порядку і організації Пригожин і Стенгерс вступають усупереч з класичними положеннями термодинаміки. В свою чергу використання ентропії як джерела впорядкування означає, що вона втрачає жорсткий характер: той час як одні системи вироджуються, інші розвиваються і досягають високого рівню організації. Такий об’єднуючий, а не взаємовиключний підхід дозволяє науковим положенням співіснувати, а не протистояти один одному. Цей підхід у подальшому розвинуто німецьким хіміком та біофізиком Манфредом Ейгеном [14 ], наукові інтереси якого містились у сфері зародження життя, виникнення гіперциклів: самоорганізації складних структур і їх взаємодії з іншими структурами.

Практично у той же час австрійський фізик Ервін Шредингер на межі двох наук фізики та біології розглядав еволюцію через механізми спадкоємності і мутацій та виклав власне бачення проблеми мутагенеза (виникнення або штучного одержання змін у геномах) з точки зору атомної фізики і визначив вірогідність повторного одержання мутацій внаслідок дії одного і того ж самого/ або різних зовнішніх чинників [15]. Отже, самоорганізовані економічні системи можуть мати спадкоємні властивості, або придбані під впливом зовнішніх збурювань спонтанно або штучно. Положення Шредингера, що живі організми повинні отримувати з навколишнього світу енергію, щоб компенсувати зростання ентропії, яка призводить до термодинамічної рівноваги, тобто смерті, – можна спроєцювати на функціонування економічних систем. Без впливу факторів зовнішнього оточення системи припиняють власний розвиток, деградують, перестають існувати, або поглинаються конкурентами. Інтегрувати знання математики, біології, соціології та економіки в єдину самостійну науку кібернетику, - науку про управління, самоорганізацію і обмін інформацією між машинами і живими істотами, - запропонував американський математик Норберт Вінер [4]. Надалі англійський біолог Уільям Ешбі [16] впорядкував ідеї Вінера, займаючись питаннями функціонування складних кібернетичних систем та їхньою самоорганізацією. Він визначив систему як перелік динамічних змінних, між якими є зворотній зв'язок і він надає корисну інформацію про властивості системи. Ешбі започаткував визначення «емерджентні властивості» - властивості, які не можуть бути передбачені на основі знання якостей частин та способу самоорганізації системи.

Явище динамічної просторової самоорганізації описав дослідник складних систем німецький фізик-теоретик Герман Хакен [11]. Він відзначав, що є вихідний стан системи з відносно незалежною поведінкою її підсистем і є перехід від цього стану в новий динамічний стан з корельованою поведінкою мікроелементів-підсистем: особливістю цього процесу є те, що вихідні фактори – середовище-система і зовнішній вплив не мають структури, а результат має структуру, яка формується під впливом властивостей як системи, так і середовища. Цей процес був названий Хакеном самоорганізацією, а наука, що досліджує поведінку самоорганізованих систем – синергетикою.

Дослідженню моделей процесів самоорганізації і динамічної ентропії нелінійних систем та часових рядів присвятив свої наукові праці німецький фізик Ебелінг Вернер. В запропонованих синергетичних напрямках розвитку людства він відзначав, що стратегії майбутнього повинні бути знайдені шляхом тривалого адаптивного процесу пошуку потенційних можливостей через оцінку і оптимізацію. Він наголошував, що приймаючи до уваги особливості складних систем і постійну зовнішню нестабільність треба управляти ними обережно. Зовнішнє втручання може призвести до драматичних подій, тому необхідно застосовувати нові стратегії «бажаного майбутнього» [12,13]: обмеженої самоорганізації і контрольованої нестабільності; розмаїття видів і форм руху, стилів життя і образів мислення; самообмеження в термодинамічних і екологічних витратах; креативності, здатності до інновацій і толерантності; прийняття до уваги інтересів майбутніх поколінь. Еволюцію поглядів на концепцію самоорганізації з позиції різних наукових дисциплін систематизовано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Еволюція концепції самоорганізації складних систем

Наукова дисципліна	Представники	Внесок

Системна філософія, логіка, фізика, соціологія	Аристотель	Визначення зворотності та циклічності розвитку систем; заснування вчення про індетермінізм (невизначеність) середовища; дослідження відхилень в поведінці складових елементів системи у межах заданої траєкторії розвитку; заперечення впливу змін складових системи на якість системи у цілому

Продовження табл. 2.1


Абстрактна філософія, богослов’я	Людовік Моліна, Рене Декарт, Френсис Бекон	Визнання свободи і багатоваріантності як важливих факторів самоорганізації складної системи; визначення динамічного хаосу кращим середовищем для багато-варіантності, незворотності і самоорганізації; ствердження, що процеси самоорганізації активно проходять в області нестійкої рівноваги; заперечення впливу змін частин системи на якість системи у цілому
Класична новоєвропейська філософія	Іммануіл Кант, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель	Дослідження протиріччя між принципами розвитку та системності; визначення самоорганізації як взаємодії частин, коли кожна з них зобов’язана своїм існуванням діям інших і існує заради інших і цілого; пошук форми взаємодії хаосу і раціональності
Класична новоєвропейська філософія, економічна теорія	Адам Сміт	Визначення закономірності виникнення спонтанного порядку на ринку як результату взаємодії різних прагнень, цілей і інтересів його учасників, що вира-жається в рівновазі попиту та пропозиції
Біологія	Жан-Батіст Ламарк, Чарльз Дарвін	Створення теорії еволюції; ствердження що еволюція організмів відбувається під впливом умов навколишнього середовища, коли організми здобувають сприятливі властивості, що передаються в спадщину; ототожнювання еволюції з удосконален-ням і розвитком природних і соціальних систем
Біологія	Людвиг фон Берталанфі	Заснування системної концепції, покликаної розробляти матапарат опису систем різних типів і виявляти засоби інтеграції науки; визначення, що процеси самоорганізації необхідно досліджувати з позиції взаємодії системи з оточенням
Біологія, фізика	Ервін Шредингер	Дослідження еволюції через механізми спадкоємності і мутацій; визначення вірогідності повторного одержання мутацій внаслідок дії одного і того ж самого / або різних зовнішніх чинників; ствердження, що без впливу (як позитивного, так і негативного) факторів зовнішнього оточення системи припиняють власний розвиток, деградують і перестають існувати

Продовження табл. 2.1


Біофізика, хімія	Манфред Ейген	Дослідження співвідношення випадкового та закономірного на різних рівнях самоорганізації складних структур і їх взаємодії з іншими структурами
Фізика, хімія	Ілля Пригожин, Ізабела Стенгерс	Акцентування уваги на якостях системи, характерних для стадії прискорених соціально-економічних змін: нестійкості, різноманітності, невпорядкованості, нерів-новажності; дослідження взаємозвя’зку рівноважних та нерівноважних процесів у відкритих і/або замкнутих системах; сприймання хаосу як природнього і важливого етапу еволюції, в межах якого здійснюються процеси самоорганізації
Математика	Норберт Вінер	Заснування кібернетики – науки про управління, самоорганізацію і обмін інфор-мацією між машинами і живими істотами
Біологія	Уільям Ешбі	Дослідження кібернетичних систем і їх визначення як перелік динамічних змінних, між якими є зворотній зв'язок, що надає корисну інформацію про властивості системи започаткування визначення «емерджентні властивості» – властивості, які не можуть бути передбачені на основі знання якостей частин та способу самоорганізації системи
Теоретична фізика	Герман Хакен	Дослідження явищ динамічної просторової самоорганізації; заснування синергетики (науки про поведінку самоорганізованих систем); визначення самоорганізації через спонтанний процес просторового, часового, просторово-часового або функціонального впорядкування у відкритій нелінійній системі за рахунок узгодженої взаємодії множини її складових елементів
Теоретична фізика	Ебелінг Вернер	Дослідження моделей самоорганізації і динамічної ентропії нелінійних систем та часових рядів; пропозиція синергетичних напрямків розвитку людства через стратегії майбутнього; акцентування уваги до постійної зовнішньої нестабільності; необ-хідність застосовувати нових механізмів регулювання і обмеженої самоорганізації

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перші системні визначення самоорганізації	\|	Усвідомлена самоорганізація – феномен, властивий виключно

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.