СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКИ

Дефектологічна наука і корекційно-педагогічна практика мають багатий історичний досвід. За роки вивчення аномальних дітей, виявлення природи і суті їх відхилень, організації корекційної роботи з ними сформувалася струнка система наукових знань про аномальних дітей і історію розвитку спеціальних освітніх установ для дітей з недоліками в розвитку і поведінці. Досвід вивчення теорії і практики коректувальної роботи охоплює не тільки галузі спеціальних дефектологічних знань в області сурдопедагогіки (Н.М.Назарова) або історії вивчення, виховання і навчання розумово відсталих дітей (X. З. Замський), але і історію становлення і розвитку виховання важковиховуваних дітей (А. С. Гаврілін), підготовку педагогічних кадрів до роботи з девіантними підлітками в освітніх установах (С.А.Завражін).

Важливими завданнями курсу корекційної педагогіки є вивчення історії становлення і розвитку корекційно-педагогічної діяльності з дітьми і підлітками з відхиленнями в розвитку і девіаціями в поведінці, виявлення провідних тенденцій в попередженні і подоланні відхилень в розвитку і поведінці дитини. Найзмістовніше і обґрунтовано рішення їх здійснено в курсі "Історія олігофренопедагогіки" (X.С. Замський), де автор пропонує унікальний по широті обхвату і глибині аналізу матеріал по історії вивчення, виховання і навчання дітей з недоліками інтелекту. Оскільки будь-який дефект, наявність різних відхилень в поведінці так чи інакше позначаються на інтелектуальному розвитку дитини, ми вважаємо за доцільне провести невеликий екскурс по даній роботі.

У дефектологічній науці, у всіх галузях наукових знань, що вивчають проблеми відхилення в розвитку і поведінці, є чотири самостійних і в той же час тісних взаємозв'язаних аспекту: медико-клинический, психологічний, педагогічний і соціологічний, які в історії дефектології то розвивалися незалежно один від одного, то перепліталися, взаємнодоповнюючи і розширюючи проблему.

Особливо наочно це видно на історії становлення і розвитку олігофренопедагогіки.

Медико-клінічний аспект розкриває питання етіології розумового дефекту, його анатомо-фізіологічні порушення і симптоми, досліджує способи клінічного діагностування дефекту, підходи до його класифікації.

Психологічний аспект встановлює картину психічних аномалій, розкриває своєрідність інтелектуальної, емоційно-вольової сфери у дітей з різноманітними психічними відхиленнями, визначає симптоми окремих форм того або іншого дефекту.

Педагогічний аспект розглядає проблеми розумової відсталості, наприклад, з погляду навченої і ненавченої дитини в звичайній і спеціальній школі, визначає принципи, методи і прийоми педагогічної корекції дефекту.

Соціологічний аспект аналізує проблему з погляду соціальної оцінки існуючого явища, залежності її від соціально-економічних умов, соціально-педагогічних причин, впливу на неї характеру і умов розвитку суспільства. Відношення суспільства до дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці, характеристика, оцінка їх розвитку і поведінки в ході історичної еволюції людського суспільства були неоднозначні. Якщо фізичні недоліки людини, каліцтва або інші аномалії були зримо помітні, то інтелектуальна недостатність, відхилення в розумовому розвитку виявлялися на пізніших етапах життєдіяльності людини. Залежно від економічного розвитку суспільства, рівня розвитку його продуктивних сил, стану освіти, культури, науки і охорони здоров'я, суспільної свідомості по-різному будувалася взаємодія тих, що оточують з тими, хто мав дефект в розвитку і поведінці. Причому палітра відносин розташовувалася від нетерпимості до дефекту, жорстокості по відношенню до його носія до співчуття, милосердя, захисту і безпосередньої матеріальної і моральної допомоги людям, що мають фізичний або психічний недолік.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи дослідження теоретичних джерел	\|	Історія розвитку корекційної педагогіки в Західній Європі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.