Щоб виявити у хворого кровотечу, потрібно знати місцеві і загальні її симптоми, застосовувати спеціальні методи діагностики.
При зовнішній кровотечі діагностика проста. Майже завжди можна виявити її характер і визначити крововтрату.
Внутрішні явні кровотечі мають такі симптоми: при стравохідній і шлунковій — блювання «кавовою гущею»; кровотеча зі шлунка, жовчовивідних шляхів, дванадцятипалої кишки — мелена; при кровотечах у товстій або прямій кишці — малинова, вишнева, яскраво-червона кров у калі; гематурія, гемоторакс, гемоперитонеум, гемоперикардіум мають характерні симптоми.
Існують спеціальні методи діагностики, серед яких найбільш важливими є:
• ендоскопічні методи: ФГДС, колоноскопія, цистоскопія, лапаро- і торакоскопія;
• ангіографія (кровотеча з артерій, при позачеревній гематомі);
• УЗД, рентгенологічне дослідження (грудної клітки), комп'ютерна томографія, ехолокація, дослідження методом ядерно-магнітного резонансу (ЯМР) при гематомах і крововиливах у порожнину черепа, УЗД — при гемоперитонеумі.
Найскладніше діагностувати приховані внутрішні кровотечі. Місцеві симптоми таких кровотеч можна розділити на 2 групи:
• виявлення витеклої крові;
• зміна функцій ушкоджених органів.
Виявити ознаки витеклої крові можна по-різному, залежно від локалізації джерела кровотечі. При кровотечі в плевральну порожнину (haemothorax) спостерігають притуплення перкуторного звуку над відповідною поверхнею грудної клітки, ослаблення дихання, зсув середостіння, а також дихальна недостатність. При кровотечі в черевну порожнину (haemoperitoneum) — здуття живота, ослаблення перистальтики, притуплення перкуторного звуку в пологих місцях живота, а інколи і подразнення очеревини. Кровотеча в порожнину суглоба (haemartrosis) виявляється збільшенням об'єму суглоба, різким болем у ньому, порушенням функції. Крововиливи і гематоми зазвичай супроводжуються припухлістю і вираженим больовим симптомом.