• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика елементів корпоративного управління

Суб’єктами корпоративного управління перш за все вважаються власники корпоративних прав, тобто власники акціонерного товариства. Ними можуть бути:

- фізичні особи (громадяни);

- юридичні особи (підприємства, організації);

- держава (Фонд державного майна України або уповноважена особа).

Причетні до управління фінансові посередники, менеджери, працівники підприємств. Посередницькі функції дуже розповсюджені у країнах з розвинутими ринковими відносинами. Дилерські , брокерські компанії регулюють рух цінних паперів в інтересах їх власників. Тому у процесі корпоративного управління необхідно вирішувати проблему узгодження інтересів власників капіталу та менеджменту.

За даними досліджень Інституту реформ та Лондонської бізнес-школи [9], найбільша частка власності українських підприємств належить працюючим або колишнім працівникам - 47%, громадянам України – 13%, українським компаніям - 13%, менеджерам - 8%, державі – 8%, українським інвестиційним компаніям та фондам – 7%, іноземним компаніям – 3%, українським банкам – 1%.

Законодавча база України передбачає участь у голосуванні представників трудових колективів.

Держава може бути власником пакету акцій стратегічно важливих для країни підприємств.

Неможливо залишити без уваги групи людей. Які не беруть безпосередньої участі у діяльності корпорацій, але зацікавлені у результатах їх діяльності.

Перш за все це потенційні акціонери, кредитори, постачальники. Вони мають пряму фінансову зацікавленість у ефективній діяльності товариств.

Інша категорія громадян опосередковано зацікавлена у певних результатах діяльності корпорацій, це – представники державних установ та громадськість.

Тому суб’єктами корпоративного управління вважаються також державні та недержавні органи, які здійснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпоративних прав і діяльності підприємств.

В усіх країнах світу об’єктами корпоративного управління є підприємства, які створені на основі об’єднання капіталів, а не осіб та відокремлену форму капіталу.

В Законі “Про АТ” корпорації визначаються, як договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Таким чином, основними об’єктами управління є акціонерні товариства. Основні засади корпоративного управління можуть використовуватись і у тих товариствах з обмеженою відповідальністю, де управління відділене від власності.

У світовій практиці державні підприємства мають організаційну форму товариств і функціонують на ринкових засадах з деякими правовими обмеженнями. В країнах, які перейшли від планової економіки до формування ринкових відносин, ще дуже велике значення має державний сектор економіки. Хоча проблеми управління державною власністю є дуже актуальними, вони поки що суттєво відрізняються від загальних проблем корпоративного управління і потребують особливих підходів. В Україні статутні фонди державних підприємств не поділені на паї, мотивація праці невелика, управління з боку держави частіше за все зведене до контрою щорічних звітів, умов виконання контрактів керівників. Хоча існує відокремлення власності від управління до корпорацій державні підприємства можливо віднести поки що лише умовно.

Слід відзначити, що корпоративне управління не може обмежуватись регулюванням внутрішньофірмових відносин та процесів, бо реалізація прав власності не може реалізуватись без зовнішнього середовища. Тому предметом корпоративного управління слід вважати і методи державного регулювання корпоративного сектору, включаючи і державну власність у ньому.

Таким чином, предметом курсу поряд з визначенням сутності господарських товариств корпоративного типу та їх ролі у розвитку економіки України є зовнішня сфера корпоративного управління, особливості державного регулювання цього сектору економіки та особливості внутрішньокорпоративного регулювання різних аспектів діяльності акціонерних товариств (стратегічного планування, формування організаційної структури, управління капіталом та працею, антикризового управління).

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
4. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
7. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
8. Oracle Управління преміальними
9. А. Видання прав актів управління
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 929