Застосовують два методичних підходи: метод енерговиробничих циклів і метод довгих хвиль.
Теорію довгих хвильрозкрито у працях російського вченого М.Д. Кондратьєва, опублікованих на початку 20-х років XX ст. Він створив також першу систематизовану теорію довгих хвиль у сучасній економіці, яка підтверджується емпіричними дослідженнями.
Незалежно від точності змістової інтерпретації довгих хвиль можна припустити, що кожний із періодів формально подають у вигляді логічної кривої, а послідовність періодів — як ступінь розвитку (прогресу) (рис. 4.2, 4.3).
Відносно штрихової (усередненої) лінії крива зміни параметра, що характеризує економічний розвиток, набуває вигляду коливань. На рис. 4.2 і 4.3 наведено схему низькоякісних коливань щодо тренду.
Порівнюючи рис. 4.2 і 4.3, слід звернути увагу на те, що, очевидно, кожну хвилю можна поділити на два етапи (піднесення і спад).
Інший поділ хвиль, що прийнятий у теоріях довгих хвиль, дає уявлення про чотири послідовні фази розвитку: депресію, пожвавлення, зростання (розквіт), зрілість (спад).
Регіональний аспект теорії довгих хвиль охоплює вивчення не тільки магістральних відмінностей у довгостроковій економічній динаміці, а й особливостей розвитку різних районів у межах однієї країни.