Проведення в Україні фіналу «Євро-2012» з футболу та його значення.

У 2012 році в Україні відбулась непересічна спортивна подія – відбулися треті за значенням (після олімпіади та чемпіонату світу) змагання – чемпіонат Європи з футболу (фінальна частина). Україна, і Польща як співорганізатори змагань, назавжди ввійшли в історію гри, адже вперше фінальний турнір континентальної першості пройшов на теренах центральної та східної Європи. Гаслом проведення чемпіонату стали слова – «Творимо історію разом» – бо організатори, приймаючі міста (в Україні – Київ, Донецьк Львів і Харків), гравці та вболівальники Євро-2012 власноруч написали нову сторінку в літописі європейського та українського футболу.

Андрій Шевченко (нар. 1976 р.)

Основні біографічні дані: народився на Київщині, з 9 років почав займатись футболом. Виступав за київське «Динамо», «Мілан» та лондонське «Челсі». Заслужений майстер спорту України з 2003 року. Нагороджений найвищою державною відзнакою — «Герой України».

Видатні досягнення: Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі — чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана».

Цікаві факти: 2003 року став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м'яча» 2004 — призу, який вручають найкращому футболісту Європи.

Для України континентальна першість мала глобальне значення, позаяк дозволила протягом короткого часу мобілізувати ресурси і реалізувати проекти, які за інших умов тривали б десятиріччями. «Євро 2012» засвідчило, що в Україні люблять спорт, українці вміють гідно приймати велику кількість уболівальників з багатьох країн, бути щирими і гостинними господарями. Незважаючи на те, що українська збірна не досягла значних успіхів, Україна під час чемпіонату відкрилась світові з найкращого боку, було спростовано багато негативних міфів про країну та її мешканців.

Досвід України, отриманий при підготовці до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, дозволив зробити заявку на проведення в українських містах європейської першості з баскетболу «Євробаскет-2015». Вже відомо, що перший етап змагань пройде у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську та Києві, другий етап і фінал будуть приймати Одеса, Львів і Київ. Також на право проведення баскетбольного європейського чемпіонату претендує Івано-Франківськ.

Дмитро Халаджі (нар. 19 квітня 1979, Комсомольське, Донецька область)

український спортсмен, чемпіон України з пауерліфтингу^[3]. Автор понад двох десятків силових рекордів, занесених до Книги рекордів України, Книгу рекордів Росії, Всесвітню Книгу рекордів Гіннеса.

У віці 4 років отримав опіки через перекинутий чайник, при цьому було ушкоджено 35 % тіла. Дмитро переніс 7 операцій і 12 переливань крові. З 10 років займався боротьбою, потім дзюдо, самбо, рукопашним боєм, армрестлінгом та гирьовим спортом. У 15 років став чемпіоном України з рукопашного бою. Пізніше здобув титул чемпіона України з народної боротьби, звання «Найсильнішого у Донбасі», зрештою став рекордсменом Книги рекордів Гіннеса України та Росії.

2006 — рекордсмен книги рекордів України та Росії («хрест» — утримання на витягнутих в сторону руках гир, вагою по 64 кг, протягом 4 секунд, так званий, тест «Піддубного»). 2006 — встановлено 7 світових рекордів на всесвітньому гирьовому марафоні в Мінську (Хрест Гокеншміта — 7 раз порушено на мізинця з гирями по 32 кг; Хрест Гокеншміта — 1 раз порушено на мізинця з гирями по 48 кг; жим двох гир правою рукою загальною вагою 92 кг, 8 повторень; жим чотирьох гир двома руками загальною вагою 112 кг, 15 повторень; підйом однією рукою ваги 110 кг вгору і жим другу 48 кг; жонглювання гирею в 80 кг на 5 кидків; поштовх людини на мізинці однієї правої руки вагою 110 кг на 20 повторень). 2006 — 2 рекорди для книги рекордів України: кидок штанги на шию вагою 150 кг (одне повторення) і штанги в 50 кг на 51 повторення. 2006 — 3 рекорди для книги рекордів України: 1) згинання арматурного прута діаметром 23 мм і довжиною 120 см зубами, 2) забивання голою рукою 5-ти цвяхів у дошку діаметром 4 см через лист бляхи 0,7 мм, 3) поштовх лівою рукою двох людей загальним вагою 147 кг, 3 повторення. 2007 — рекорд Книги рекордів України — підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин — ще одну, 1022-кілограмову.^[6] Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.

2009 року брав участь у телевізійному шоу «Україна має талант», проте відмовився від участі у фіналі на користь дуету Арт-Ван.^[4] Зріст — 185 см, вага — 120 кг.

Сучасний спорт стає складовою частиною економічної системи кожної держави, створюючи робочі місця, виробляючи широку номенклатуру спортивних товарів і послуг. У всьому світі розбудовується спортивна індустрія, що включає в себе виробництво, рекламу, просування і реалізацію спортивних товарів. Тому за право проведення олімпійських ігор, чемпіонатів і кубків світу, інших престижних змагань розгортаються запеклі війни. Так, за право приймати Зимову Олімпіаду у 2022 році змагаються Мюнхен (Німеччина), Осло (Норвегія), Стокгольм (Швеція), Барселона (Іспанія), Алмати (Казахстан), Краків (Польща). Україна, зважаючи на те, що має чудові можливості для проведення зимової Олімпіади, зокрема, у Карпатському регіоні (з центром у Львові), також подала заявку на проведення. Спортивна база у Тисовці може стати головною ареною для змагань з біатлону та лижних гонок, у Воловці чи Буковелі можна провести змагання зі швидкісного спуску, супергіганту і суперкомбінації. Славське може стати центром гірськолижного спорту, змагань зі слалому і слалом-гіганту.

В Україні є спортсмени зимових видів спорту високого ґатунку, які можуть позмагатись за олімпійські нагороди. Так, українські біатлоністи неодноразово були серед найкращих на Олімпійський іграх. Серед олімпійських призерів — Валентина Цербе (бронзова медаль на Олімпіаді 1994 року в Ліллехаммері), Олена Петрова (срібна медаль Олімпіади 1998 року в Нагано), Лілія Єфремова (бронзова медаль Олімпіади 2006 року в Турині). Неодноразовою чемпіонкою світу від України ставала Олена Зубрилова. Українська збірна успішно виступає на чемпіонатах світу,нині до її складу входять Оксана Хвостенко, Віта та Валя Семеренко, які завоювали срібні медалі в естафеті на чемпіонаті світу у 2008 році. На чемпіонаті світу 2011 року українська збірна здобула три нагороди: бронза Віти Семеренко, бронзові нагороди чоловічої естафети (Сергій Седнєв, Андрій Дериземля, Сергій Семенов, Олександр Біланенко), і срібні нагороди жіночої естафети (Валя Семеренко, Віта Семеренко, Олена Підгрушна, Оксана Хвостенко).

Найбільш масовим зимовим видом спорту в Україні залишаються лижі. Лижний крос і прогулянки на лижах є популярним видом активного відпочинку. Але й позиції українців у світовій табелі про ранги у цьому виді спорту традиційно міцні. Серед них Валентина Шевченко, яка має 4 перемоги на етапах Кубку світу, Ірина Тереля, бронзова призерка чемпіонату світу, Катерина Григоренко, брала участь у двох Олімпіадах та була призеркою Універсіади, Іван Білосюк, призер Універсіади.

У 2014 відбудуться Зимові Олімпійські ігри у Сочі (Росія). Українська збірна буде однією з найменш малочисельних за весь період участі нашої команди за часи незалежності. У порівнянні з Ванкувером-2010 заявка збірної зменшилася на чотири спортсмени - до 43. Українці можуть розраховувати на перемоги лише у біатлоні та фрістайлі (акробатичні стрибки на лижах), саме у останньому виді наші спортсмени Надія Діденко та Олександр Абраменко були переможцями останнього Кубку світу.

Заняття спортом в сучасних умовах вимагають відповідного спорядження, екіпіровки, а також відповідної матеріально-технічної бази. У деяких видах спорту сучасне екіпірування відіграє вирішальну роль у досягненні високих спортивних результатів. За спеціальними замовленнями спортивних організацій виготовляються екіпірування для спортсменів-професіоналів, в тому числі і в Україні. Так, СП «Фішер-Мукачево», що на Закарпаті, нині виробляє спортивно-бігові, гірські лижі та ключки для гри в хокей з шайбою на льоду, м’ячем на асфальті. На цих лижах тренуються та виступають члени збірної України з фрістайлу (різновид лижного спорту, «Лижна акробатика» чи «Могул»). Щороку на лижах зі знаком «Фішер» спортсмени на змаганнях різного рівня завойовують десятки медалей.

Володи́мир Кличко́ (нар. 1976 р.)

Основні біографічні дані: Займатися боксом почав з 13 років. У 1994 році завоював титул чемпіона Європи з боксу серед юніорів. В 1995 здобув золоту медаль на I Всесвітніх іграх військовослужбовців в Італії, а 1996 — срібну медаль чемпіонату Європи.

Видатні досягнення: Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (1996 рік). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (2000 — 2003 роки, з 2008 року дотепер), IBF (з 2006 року дотепер), IBO (з 2006 року дотепер), The Ring (з 2009 року дотепер), WBA (з 2011 року дотепер).

Цікаві факти: Молодший брат чемпіона світу за версією WBC Віталія Кличка. Кандидат наук з фізичного виховання і спорту.

Розвиток фізичної культури і спорту в Україні, як і в кожній країні світу, обумовлюється потребами суспільства, залежить від рівня соціально-економічного розвитку, стану освіти, науки, культури. Робудована останнім часом спортивна інфраструктура, включаючи стадіони, палаци спорту, плавальні басейни, ігрові майданчики, дає надію на подальший плідний розвиток фізкультури і спорту в Україні.

На наших землях зародились і стали національними видами спорту бойові мистецтва: козацький двобій, бойовий гопак і спас. За цими видами спорту проводяться професійні змагання, а збірна України проводить показові виступи в на чемпіонатах світу з бойових мистецтв. Національні види спорту, втілюючи народні українські традиції, викликають все більшу зацікавленість серед молоді. Є перспектива розвитку народних рухливих ігор, розваг, забав, за допомогою яких можна не лише розвивати фізичні якості, виховувати позитивні риси характеру і, але й збагачувати особистість знаннями історії, звичаїв й традицій українського народу.

Продовжує традиції історичного Пласту сучасна скаутська організація, учасниками якої нині є біля 10 тисяч осіб по усій Україні. Пласт організовує численні табори, кожен з яких має свою спеціалізацію (летунський, морський, військовий, спортивний, мандрівний, виховно-вишкільний та ін.). Окрім таборів, відбуваються акції різного спрямування – спортивні змагання, спартакіади, змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв» та «Осінній рейд», Фестиваль пластової творчості «День пластуна» тощо[30].

З іншого боку, зараз маємо ситуацію, коли в Україні відсутня централізована система масового залучення населення до фізкультури, яка існувала за радянських часів. Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), які підготували багато висококласних спортсменів, продовжують існувати, хоч кількість їх значно скоротилась, та й спортивні секції у школах майже припинили своє існування.

Сучасний спорт умовно поділяється на професійний (спорт найвищих досягнень) і аматорський (масовий). Професійний спорт стає частиною індустрії розваг і складовою масової культури. За великими спортивними змаганнями спостерігають тисячі глядачів на трибунах стадіонів та спортивних залів і мільйони телеглядачів. Видовищність спорту дуже висока, оскільки приваблює яскравістю, непередбачуваністю і інтригою. Дух спортивної боротьби, демонстрація найвищої спортивної техніки, краса і пластика, очікування результату змагання викликають інтерес у мільйонів уболівальників.

Заняття професійним спортом все більше комерціалізуються. З одного боку, до спортивної індустрії залучаються мільйони людей, а з іншого, спонсори фінансують лише найбільш видовищні види спорту (футбол, баскетбол, бокс). Вони прагнуть отримати прибуток від продажу телевізійних прав на трансляцію змагань, рекламних акцій, реалізації квитків, символіки, атрибутики. Яскравим прикладом такого явища є, зокрема, сучасний український футбол. Власниками українських футбольних команд стали найбагатші бізнесмени України, які вкладають великі кошти у ці команди, а також у розбудову футбольної інфраструктури. Так, після побудови нових стадіонів у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Києві, кількість глядачів на них збільшилась у багато разів.

Віталій Кличко́ (нар. 1971)

Основні біографічні дані: З дитинства захоплювався різними видами єдиноборств, але надавав перевагу кікбоксингу. Шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу.

Видатні досягнення: Шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу (двічі серед аматорів і чотири рази серед професіоналів). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (1999–2000 роки), WBC (2004–2005 роки, з 2008 року дотепер), The Ring (2004–2005 роки). Срібний призер чемпіонату світу з боксу серед аматорів за версією AIBA (1995 рік). Триразовий чемпіон України з боксу серед аматорів. Чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (1995 рік).

Цікаві факти: Кандидат наук з фізичного виховання і спорту, магістр Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком».

Держава сьогодні, нажаль, не вкладає достатньо коштів у розвиток спортивної бази для розвитку аматорського спорту. Втрачається масовість спортивного руху та база підготовки спортсменів-початківців. Серед населення заняття спортом перетворюється на індивідуальну справу, яка залежить від свідомості кожної окремої особистості та її матеріальних можливостей оплачувати спортивні заняття.

Нині, як і багато років тому, в Україні сільські жителі фізично загартовуються ніяк інакше, як у важкій щоденній фізичній праці. Містяни ж, затиснуті у невеликі розміри квартир, та маючи розвинену транспортну інфраструктуру, ведуть, здебільшого, малорухливий спосіб життя, а тому потребують фізичних навантажень. Саме спорт перетворюється на вірного супутника повноцінного життя сучасної успішної людини, навіть моду на здоровий спосіб життя. Стать, граціозність, рельєфне тіло, впевнений погляд – ця гармонія в людині спонукає до наслідування. Люди, що ведуть активний спосіб життя, завдяки фізичній привабливості, здоровій енергетиці досягають успіхів і у роботі, і в особистому житті, і у спілкуванні, і у вихованні дітей.

Навіть якщо свого часу людина не приділила належну увагу своєму фізичному здоров'ю, ніколи не пізно почати займатися тим, що принесе задоволення, як від процесу, так і від отриманого результату. У відповідь на подібні суспільні запити останнім часом започатковано діяльність численних приватних спортклубів та фітнес-центрів.

Для жінок у фітнес-залах широко пропонується аеробіка як кращий спосіб для набуття гарної фізичної форми та підтримки здоров'я. Вона стала популярною ще наприкінці 80-х років минулого століття, коли дещо ослабла "залізна завіса" і почалось знайомство із зразками масової західної культури, а зараз, із побудовою нових тренувальних залів, набула другого дихання. Українок заохочують займатись різноманітними програмами: від класичної step-аеробіки до ультрасучасних тренувань Tai-bo, Pilates, Yoga тощо.

Подібні спортивні заклади, розраховані на будь-який смак, але й вимагають фінансових, іноді й чималих, витрат споживача. Як альтернатива заняттям у дорогих тренажерних залах, часто недоступним молоді і студентам, декілька років тому назад виник масовий рух під назвою Street workout дослівний переклад – вуличне тренування), заснований на заняттях фізичною культурою в громадських місцях, таких як шкільні двори, парки, спортивні майданчики. Тренування відбувається на свіжому повітрі за допомогою спортивного обладнання: перекладини та брусів.

Цей новий доступний багатьом охочим вид спорту був започаткований восени 2009 року Денисом Мініним з Дніпропетровська, а вже у 2011 році на першому чемпіонаті світу (World Street Workout Chamionship), що відбувся у Ризі (Латвія), переможцем став харків'янин Євген Козир, а у наступному, 2012 році, переможців від нашої країни було вже двоє – перше місце посів Євген Кочерга (Одеса), а друге Євген Козир (Харків).

Рис. 5. Фото спортсменів, що займаються стріт-воркаутом.

Популярним серед української молоді став також різновид стрітворкауту під назвою паркур (англ. Parkour) – фізична дисципліна французького походження, в якій учасники біжать за маршрутом між звичайних міських будівель, намагаючись долати перешкоди найбільш ефективним і ефектним способом, використовуючи лише власні тіла. Для паркуру характерні видовищні стрибки та перевороти.

Сучасний етап розвитку в Україні характеризується тенденцією до появи нових видів спорту. Так, нині поширеним є пейнтбол – командна гра (імітація бою) з застосуванням маркерів (пневматичних копій вогнепальної зброї), що стріляють кульками з фарбою і розбиваються при ударі об перешкоду та фарбують її.

Маунтінбайкінг виник у 90-х роках ХХ ст. у європейських країнах і швидко поширився світом. Зараз маунтінбайкінг офіційно визнаний олімпійським видом спорту і продовжує свою тріумфальну ходу. У нашій країні цей вид спорту є новим, але за останні кілька років кількість людей, що займаються маунтінбайкінгом, значно зросла і навіть проводяться спеціалізовані змагання на місцевому рівні, зокрема, на Казантипі (Крим).

Рис. 6. Приклад маунтінбайкінгу.

Вейкбординг – вид спорту, в якому катер буксирує рейдера, що знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючись на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, яку райдер використовує як трамплін. У стрибку вейкбордист виконує різноманітні трюки. В Україні він з'явився наприкінці 90-х років і наразі є визнаним державою як спорт. Хоча вейкбординг в Україні нещодавно почав розвиватися, Україна вже приймала декілька змагань із цього виду спорту світового рівня.

Щороку з'являються та розвиваються нові різновиди рухливих ігор, які набувають ознак спорту та претендують на міжнародне визнання: кайтсерфінг, фріран, памп-трек, біг-джампінг, мотофрістайл, велофрістайл, слеклайн, боулдерінг та ін.

Фізична культура в Україні має тисячолітню історію, традиції її розвитку не припиняться й надалі. Хоча ХХІ століття дещо змінило спосіб існування сучасної людини, все більшої ваги набуває інформаційна складова життя, за якою стоїть малорухливий спосіб існування, є впевненість, що Україна буде й надалі мати і видатних спортсменів, і здорове фізично розвинене населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сьогодення і тенденції розвитку УКРАЇНСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУУКРАЪНСЬКОГО ООООООО.	\|	З історії фізичної культури і спорту відомо, що...

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.