ПОБУДОВА ТРЕТЬОЇ ПРОЕКЦІЇ МОДЕЛІ ЗА ДВОМА ЗАДАНИМИ
Ізометричну проекцію зазвичай вибирають у тому випадку, коли основна форма моделі – тіло обертання (циліндр або конус), вісь якого розташованаперпендикулярно площині П1.
Побудову аксонометричної проекції починають з нанесення осей. На рис. 5.4 показано послідовність побудови фронтальної диметрії моделі за комплексним кресленням..
Рисунок 5.4 – Послідовність побудови фронтальної симетрії моделі за комплексним кресленням
Велике значення для засвоєння навичок виконання комплексних креслень предметів має вправа на побудову третьої проекції предмета за двома заданими проекціями. При виконанні цієї задачі виникають труднощі двох видів. В одному випадку ми розуміємо, якими поверхнями обмежений предмет, і труднощі виникають тільки при побудові третьої проекції окремих точок і ліній внаслідок складності форми предмета. Особливо часто виникають труднощі в прикладах на взаємний перетин поверхонь тіл. Для подолання цих труднощів рекомендується вводити позначення окремих точок на проекціях предмета. Після знаходження третьої проекції ці позначення потрібно зняти.
На рис.5.6 за допомогою точок А, В, С і Dпобудовано виріз на горизонтальній і профільній проекціях моделі. Точки визначаються без додаткових побудов на перетині ліній зв’язку.
На рис.5.7 надано креслення моделі у вигляді зрізаного конуса з призматичним отвором.
Горизонтальна проекція отвору визначена за допомогою січних площин, фронтальні сліди яких позначені Рv, Qv, Rv. Горизонтальні проекції точок a, 1, c i b, 2, d знаходяться на допоміжнихколах (горизонтальні проекції перерізів конуса).
Рисунок 5.6 – Виріз на горизонтальних і профільних проекціях моделі
Рисунок 5.7 – Креслення моделі у вигляді зрізаного конуса з призматичним отвором.
Труднощі другого порядку в тому, що при уявній простоті предмета відразу важко уявити форму предмета, зрозуміти, якими поверхнями предмет обмежено. Для визначення форми предмета дві його задані проекції потрібно розглядати одночасно. Порушення цього правила часто є причиною затруднення. На проекціях предмета треба умовно виділити окремі елементи, які мають просту геометричну форму (призму, піраміду, циліндр, конус тощо). Після цього потрібно відразу ж перевірити правильність його за другою проекцією. У випадку неправильних міркувань необхідно відмовитись від нього. Міркування можуть виявитись помилковими, тому що різноманітні геометричні елементи можуть на одній з проекцій, а інколи і на двох, мати однаковий вид.