До травної системи належать: порожнина рота з розміщеними у ній зубами і язиком, великі слинні залози, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки, печінка і підшлункова залоза (іл. 1.9). Травлення – це перший етап у процесі засвоєння речовин, що надходять із зовнішнього середовища і є необхідними для підтримки обміну та здійснення життєво важливих функцій.
У процесі механічної та хімічної обробки їжі при проходженні її по травній системі живильні речовини, що знаходяться в розчиненому стані, звільняються, всмоктуються в кров і лімфу та з потоком крові по воротній вені і лімфатичним судинам надходять до печінки. Там затримується і знешкоджується багато шкідливих продуктів травлення. По суті, травлення є процесом розпаду складних живильних речовин на прості, після чого відбувається зворотній процес: з простих речовин у залозах та деяких тканинах утворюються складні речовини того ж типу, що і самі органи. Неперетравлені залишки харчової маси і кінцеві продукти обміну виводяться через видільні органи травного тракту.
Сечовидільну систему утворюють нирки, сечоводи та сечовий міхур, які забезпечують виділення з організму з сечею водорозчинних продуктів обміну речовин, більшість з яких є токсичними. Крім того, деякі продукти обміну виділяються через шкіру (з секретом при потових та сальних залозах), легені (з повітрям при видиху) і через шлунково-кишковий тракт. За допомогою нирок в організмі підтримується кислотно-лужний баланс (рН), необхідний об’єм води і солей, сталість осмотичного тиску (тобто гомеостаз).