Ендокринна система

Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози, виробляють біологічні речовини – гормони. Гормони забезпечують гуморальну (через кров, лімфу, міжклітинну рідину) регуляцією фізіологічних процесів в організмі, потрапляючи у всі органи і тканини. Частина гормонів продукується тільки в окремі періоди, більшість протягом всього життя людини. Вони можуть гальмувати або прискорювати ріст організму, статеве дозрівання, фізичний і психічний розвиток, регулювати обмін речовин і енергію, діяльність внутрішніх органів. До залоз внутрішньої секреції належать: щитоподібна, прищитоподібн залози, тимус (загрудинна залоза), надниркові залози, підшлункові залози, гіпофіз, статеві залози і ряд інших. Деякі з перелічених залоз виробляють, крім гормонів, ще й секреторні речовини (наприклад, підшлункова залоза бере участь у процесі травлення, виділяючи секрети в дванадцятипалу кишку; продуктом зовнішньої секреції чоловічих статевих залоз – яєчок – є сперматозоїди і таке ін.). Такі залози називають залозами змішаного типу.

Біля основи головного мозку розташований гіпофіз, щитоподібна залоза – у ділянці горлових хрящів, надниркові залози прилягають до нирок (іл. 1.10).

Гіпофіз займає особливе положення серед залоз внутрішньої секреції. Гормони, що виробляються ним, беруть участь у регулюванні діяльності щитоподібної залози, надниркових та інших залоз, а гормони цих залоз, у свою чергу, впливають на діяльність гіпофіза. Крім того, нервові імпульси, що надходять до гіпофізу з мозку, беруть участь у регулюванні утворення і виділення ним гормонів. При недостатній діяльності передньої долі гіпофізу затримується нормальний ріст тіла, а при пухлинах її спостерігається гігантизм.

Щитоподібна залоза складається з найдрібніших бульбашок, наповнених напіврідкою білковою речовиною, в якій міститься гормон тіроксін (до його складу входить йод). Діяльність щитоподібної залози також впливає на ріст, обмін речовин та енергію. Зайва кількість гормонів щитоподібної залози викликає базедову хворобу, що виражається в збільшенні щитоподібної залози, порушенні діяльності серцево-судинної системи і обміну речовин.

Надниркові залози складаються із зовнішньої, кіркової та внутрішньої, мозкової речовини. Кожна частина надниркової залози виробляє гормони зі своїми особливими властивостями. Мозкова речовина виробляє адреналін, який, розщеплюючи у печінці глікоген на цукор, що поступає з кров’ю у працюючі м’язи, значною мірою впливає на вуглеводний обмін. Ось чому при посиленій м’язовій роботі зростає потреба в адреналіні і відповідно, в цукрі. За кількістю адреналіну можна судити про рівень інтенсивності фізичного навантаження, про настання агресивного стану, люті. Кіркова речовина надниркових залоз виробляє цілий ряд гормонів. Одна група з’єднань, що складаються з цукристих речовин (глюкокортикоїди), впливає на обмін речовин і через нього на роботу м’язів. Друга група, куди входять з’єднання, що складаються з мінеральних солей та гормонів (мінералокортикоїди), впливає на обмін солей і діяльність нирок. Решта гормонів має функції, схожі з функціями гормонів статевих залоз. Порушення діяльності надниркових залоз спричиняє важкі розлади в роботі м’язів, нервової системи, нирок та інших органів.

З віком зміни в органах травної системи у людини менше помітні, ніж в інших органах. Фіксуються лише деяке зниження тонусу та еластичності м’язових елементів, що становлять тканини кишок, та поступова атрофія вистилаючого їх епітелію – природно, що це дещо погіршує просування їжі. Після 30–40 років у слизовій оболонці шлунка з’являються ознаки атрофічних процесів: зменшується виділення шлункового соку і пепсину, зменшується кількість ферментів в соку підшлункової залози, погіршується моторика різних відділів травної системи. До 50 років ці ознаки вже досить виразно проявляються: знижується основний обмін (у жінок 25–30 років він дорівнює приблизно 105 Дж/кг, в 65–70 років – 84 Дж/кг; у чоловіків відповідно 109 та 88 Дж/кг). Зменшується загальна кількість білків в організмі, зростає кількість холестерину, активізується його відкладання на стінках судин.

Завдяки дослідженням було встановлено можливість цілеспрямованого впливу фізичних вправ на діяльність травної системи. Так, з’ясувалося, що інтенсивні фізичні навантаження послаблюють, а невеликі і помірні навантаження – стимулюють вплив на рухову, секреторну та всмоктувальну функції органів травної системи. Це виявляється в тому, що у першому випадку апетит падає, в другому – підвищується. При цьому фізичні навантаження, навіть дуже інтенсивні і тривалі, через 1,5–2 години після їжі позитивно впливають на функцію шлунку, кишок, печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози. Помірні навантаження стимулюють вуглеводну, білкову і пігментну функції печінки, підвищують тонічну активність м’язів, жовчного міхура, зміцнюють м’язи передньої стінки живота.

При фізичному навантаженні кровопостачання скелетних м’язів істотно зростає, а кількість крові, що надходить до органів черевної порожнини, зменшується. Проте під час виконання легких фізичних вправ воно компенсується поліпшенням венозного кровообігу, посиленням лімфотоку та кровотоку в артеріальних судинах, вищою утилізацією кисню і живильних речовин, що сприятливо впливає на процес травлення.

Отже, заняття фізичними вправами поліпшують обмін речовин, підвищують кількість кінцевих продуктів обміну: сечовини, сечової кислоти, вуглекислого газу, які виводяться з організму. При значному фізичному навантаженні потові залози функціонують інтенсивніше, навантаження на нирки зменшується.

Клінічно встановлено, що під впливом фізичних вправ рівень цукру в крові знижується. Тому для профілактики цукрового діабету фізичні вправи необхідні [7]. Дія їх обумовлена стимулюючим впливом на тканинний обмін утилізації цукру в організмі і відкладенні його в м’язах.

При надмірній масі тіла під впливом вправ нормалізується жировий обмін і зменшується відкладання жиру. Інтенсивна м’язова діяльність поліпшує засвоєння білків і вітамінів, покращує кисневі процеси (збільшується відкладання глікогену в м’язах, печінці), швидко руйнує адреналін, що виділяється у надмірній кількості під час психічної напруги. При тривалій циркуляції в організмі він може чинити шкідливий вплив.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Травна та сечовидільна системи	\|	Дихальна система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.