• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Словник

АБСТРАКЦІОНІЗМ (лат. віддалення, відволікання) один з головних напрямків в мистецтві модернізму, переважно у живопису і скульптурі. Виник в кінці XIX – на поч. XX ст. Біля його витоків стоять російські художники В.В.Кандінський і К.С.Малевич, голландський П.Мандріан, французький Р.Делоне, український А.Богомазов. Абстракціоністи вважають, що мистецтво не відбиває, не пізнає дійсність, а покликане лише відтворювати субактивні, підсвідомі переживання самого митця (художника). Тому вони відмовляються від зображення явищ реального світу. В живопису відмовляються від малюнка і композиції, в скульптурі – від передачі реальних об’ємів явищ і предметів матеріального світу, їх твори – це зовнішньо сумбурне сполучення плям і ліній (у живопису), або хаотичне нагромадження конструкцій із мармуру, граніту, металу (у скульптурі).

АМПІР (фр. імперія) художній стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі і прикладному мистецтві (І чв. XIX ст.). Для ампіру характерні чіткі монументальні форми (доричний і тосканський ордер) і звернення до давньоєгипетських і давньоримських декоративних форм, зокрема таких засобів і деталей, які в великій мірі сприяють вираженню військової могутності і сили, величі монаршої влади (тріумфальні арки, меморіальні колони, обширні колонади, масивні портики, різного роду військова емблематика і архітектурні деталі: військові трофеї, крилаті сфінкси, шоломи, зброя і ін.).

АНСАМБЛЬ (фр. букв. «разом») в архіт. – сукупність будівель, що утворюють єдину архітектурну композицію.

АНТАБЛЕМЕНТ (франц.) балочне перекриття прогону або завершення стіни, що складається з архітрава, фриза і карниза.

АПСИДА (грец. склепіння, арка) напівкругла, інколи багатокутна, виступаюча частина будинку, перекрита відповідним склепінням.

АРКА(італ.) криволінійне, дугоподібне перекриття пройомів в стіні (вікон, воріт, дверей) або прогонів між двома опорами, наприклад між колонами, опорами моста і т.п.

АРКБУТАН(лат. дуга) зовнішня опорна арка в готичній архітектурі, яка передає розпор-склепіння на нижні опори (контрфорси), розміщені зовні будівлі.

АРХІТРАВ(лат. балка) головна балка, нижня частина антаблемента.

АРХІВОЛЬТ (італ. дугоподібне обрамлення) деталь, що виділяє дугу арки з площини стіни.

БАЗИЛІКА (грец. царський будинок) приміщення витягнутої прямокутної форми, поділене на три або п’ять продольних нефи рядами стовпів або колон. Середній (центральний) неф при цьому вищий бокових. В стародавньому Римі у формі базиліки будували приміщення для суду торгівлі, а пізніше – воно стає поширеним типом християнських храмів.

БАРБАКАН (лат.) додаткове укріплення нижньої частини фортечного муру або башти.

БАРОКО (італ. дивний, непередбачуваний) художній стиль, що панував в мистецтві (архітектура, живопис) Західної Європи з кінця XVI до сер XVIII ст. Відбиває складні процеси боротьби в епоху абсолютизму: становлення національних держав, кровопролитні війни наклали відбиток суперечливості на мистецтво бароко, що проявилося в його надзвичайному пафосі, пихатій парадності у сполученні з піднесенням і емоційністю та надзвичайною рухомістю форм. В архітектурі відзначається зовнішньою монументальністю і декоративністю стиля на противагу Відродженню (простота і ясність) Бароко використовувалось абсолютизмом для свого прославлення і звеличування (представницький стиль: архітектурні надлишки, художня непомірність і в той же час відчуття гармонії і смаку).

ВЕСТИБЮЛЬ(фр.) велика передня, переважно в громадському будинку.

ВІВТАР (лат. жертовник, надгробок) частина християнського храму, де знаходиться престол. У православній церкві вівтар відділений від інших частин храму іконостасом.

ВІТРАЖ (фр.) кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах католицьких храмів.

ГЕДОНІЗМ (грец. насолода) етичне вчення у давній грецькій міфології. Метою життя і вищим благом признає насолоду. У філософії просвітителів XVIII ст. гедонізм був спрямований проти феодальної ідеології і її релігійно-аскетичної моралі.

ГЛІСАНДОприйом, коли пальці ковзають легко по клавіатурі чи струнах музичних інструментів.

ГІМН в стародавній Греції – урочиста хвалебна пісня на честь богів і героїв. Музичний твір, який відбиває піднесений урочистий стан.

ГОТИКАготичний стиль – архітектурний стиль, що з’явився наприкінці XII ст. у Північно-західній Франції і в пізньому середньовіччі, поширився по всій Західній Європі. Готичний стиль характеризується стрільчатими арками й склепіннями, багатством кам’яної різьби і скульптурних прикрас, вітражами, а також неперевершеністю вертикальних витончених форм. В готичному храмі розпор стрільчатого склепіння головного нефу передається на наружні опорні стовби (контрфорси) з допомогою опорних арок (аркбутанів).

ГУМАНІЗМ (лат. людяний) світогляд, просякнутий любов’ю до людей, повагою до людини, людської гідності, турботою про людей.

ДІАТОНІЗМдіатонічна гама – звукоряд, що складається з простих ступенів до, ре, мі, фа, соль…

ДЕКАДЕНСТВО (лат. занепад) загальний стан європейського мистецтва кінця XIX-поч. XX ст. Характерні ознаки: відмова від реалістичного мистецтва як неспроможного вирішити кризові явища в суспільстві, байдужість до суспільного життя, песимізм, проповідь індивідуалізму. Виникло як літературна течія (Франція, Росія), потім охопило і інші сфери художньої культури – театр, музику, кіно, архітектуру, образотворче мистецтво.

ДЕКОР (фр.) в архітектурі – система, сукупність декоративних елементів (прикрас). Декоративність – особлива якість творів мистецтва, що відрізняються вишуканою орнаментальністю форми, прикрашенням образами людини і природи, ретельною обробкою деталей. Художня обробка і оздоблення тканин, предметів побуту, прикрас, внутрішньої оздоби приміщення (інтер’єра).

ДЖАЗ як музичний термін виник в 1915 році, «синтез чорної і білої музичних культур» (за М. Стернсом), стильовий напрям в професійній музиці, що виник на початку 20 ст. в пд. Штатах Америки внаслідок взаємодії африканської та європейської музики. Останнім часом популярним стає симфоджаз – напрям симфонічної музики, що поєднує риси симфонізму і джазове виконавство.

ДОРИЧНИЙ ОРДЕРперший античний архітектурний ордер, відзначається стриманістю й монументальністю пропорцій, простою капітеллю, що складається з круглої подушки – ехіна і плити над нею – абаки.

ДРАМА (грец. дія) сюжетний літературний твір, написаний в розмовній формі без авторського тексту. Призначається для театральної вистави. Літературний твір, що відрізняється від комедії серйозністю конфліктів, глибиною переживань.

ІМПРЕСІОНІЗМ (фр. враження) напрямок і художній метод у західноєвропейському мистецтві, особливо у живопису і літературі, що виник у II пол. XIX ст. Представники імпресіонізму (фр. худ. К.Моне, О.Ренуар, А.Сіслей, Е.Дега та ін.) намагались передати безпосереднє враження, найменші відтінки особистих переживань, настроїв і відчуттів.

ІОНІЧНИЙ ОРДЕР другий після доричного. Легший за пропорціями з характерною капітеллю: вона утворюється двома повернутими до низу спіральними волютами.

КАНОН (грец. правило, норма) сукупність художніх засобів або правил в мистецтві, що вважались обов’язковими в ту чи іншу епоху, а також відповідні їм зразки, наприклад, людської статури, архітектурного ордера і т.д.

КАНТ (лат. пісня) вірш на урочистий випадок у ХVІ-ХVІІІ ст.

КЕРАМІКА — вироби (кахлі, скульптура, вази тощо) з обпаленої глини

КЛАСИЦИЗМ (лат. першокласний) напрям в літературі і мистецтві в Західній Європі в XVII-ХVІІІ ст., що виник на основі придворної аристократичної культури, яка вважала зразковим класичне мистецтво (стародавньої Греції і Риму). А також архітектурний стиль в Західній Європі ХVП-ХVІІІ ст. що розвивав традиції ордерної архітектури античності та епохи Відродження. В літературі властивий раціоналізм, відрив від життя, умовність і схематизм у створенні абстрактних характерів героїв і оточуючих їх обставин.

КАПІТЕЛЬ верхня частина колони, пілястра, що розміщена між стовпом опори і горизонтальних перекриттям (антаблементом).

КОЛОНА (лат.) опора кулястого перерізу, що підтримує балку, антаблемент або п’яти арки і складається з основи (бази), стовпи (фуста) та капітелі.

КОНСОЛЬ (фр.) архіт. елемент, що підтримує виступаючі частини будинку (карніз, балкон); має назву також кронштейн.

КАПЕЛА (лат. часовня) спочатку церковний хор, а потім хор взагалі; а капела – хоровий спів без інструментального супроводу.

КОНТРФОРС(фр. протидіюча сила) кам’яний вертикальний виступ стіни, що підсилює осровну конструкцію, зокрема зовнішню стіну будівлі

КОМЕДІЯ (грец.) драматичний твір веселого, життєрадісного характеру, що висміює недоліки суспільного життя, побуту і людей. Виникла у Старод. Греції і веде своє походження від веселих вистав, що супроводжуються піснями й танцями під час карнавальних процесій на честь бога вина і веселощів Дионіса (Вакха).

КОМПОЗИТНИЙ ОРДЕРчетвертий після доричного, іонічного та коринфського. Відрізняється головним чином капітеллю, в якій схема коринфської капітелі ускладнена введенням чотирьох іонічних волют, що підтримують її верхню частину (абаку).

КОРИНФСЬКИЙ ОРДЕР третій після доричного та іонічного. Найлегший і вишуканий за пропорціями. Капітель колони нагадує високий кошик з ліпними оздобами.

КУЛЬТУРНИЙ АРЕАЛ— географічний район, простір, усередині якого виявляється подібність визначальних, основних рис різних культур.

МАНІХЕЙСТВО (від імені легендарного перса Мані) релігійна течія, що отримала поширення в Римській імперії, починаючи з III ст. н.е.; суміш елементів християнства з староперсидською релігією маздеізма. (Маздеізм – релігія давніх персів, що проповідувала боротьбу «свіжого начала» з ботом «злого начала» Аріманом за перемогу світла над тьмою).

МЕНЕСТРЕЛЬ(фр.) мандруючий народний співець – поет у середньовічній Франції і англії.

МІНЕЗІНГЕРИ(нім. «співець любові») придворні рицарські поети і співці у середньовічній Європі. У своїх творах (піснях, баладах) оспівували рицарство та любов рицаря до «дами серця».

МІСТЕРІЇ(грец. таїнство) релігійні драми у Західній Європі в середні віки. Спочатку були частиною католицького культу і розігрувались у церквах. Пізніше біблейський текст доповнювався вставками із легенд, фарсами, жартами. З часом прийняли характер масового видовища, перейшовши на міські площі. Найбільшого поширення набули в ХІV-ХV ст. у північній Франції, Фландрії і Англії.

МЕЛІЗМорнаментика, невеликі мелодичні звороти для прикрашення мелодії.

МОДЕРНІЗМ (фр. сучасний, новий) течія в мистецтві (переважно в архітектурі і прикладному мистецтві, та живопису) кінця XIX поч. XX ст. Виник у Західній Європі внаслідок кризи метода художнього реалізму. Охоплює різні форми: від натуралізму до абстракціонізму.

ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ згідно з грецькою міфологією всіма справами на землі керують Олімпійські боги-небожителі на чолі з Зевсом – головним богом-громовержцем, царем богів і людей. Його дружина Гера – богиня неба і покровителька шлюбу. Владу над світом Зевс ділить зі своїми братами – Посейдоном – богом морів і річок та Аідом – богом царства мертвих. Покровителькою землеробства вважали Деметру, богинею домашнього вогнища – Гестію. У Зевса, у свою чергу, було багато дітей-богів: Афіна – богиня мудрості, війни; Аполлон – бог світла і мистецтва; Артеміда (Діана) богиня полювання, місяця, покровителька тварин; Гефест – бог ковальства, ремесла. Особливо шанували бога виноградарства і виноробства Діоніса та богиню кохання й краси Афродіту, народжену зі світу зірок і морської піни. Гермес (Меркурій) – бог торгівлі і прибутку.

МОЗАЇКА (фр.) зображення або орнамент, виконані з окремих, дуже щільно підігнаних один до одного різнокольорових кусочків (скла, мармуру, кольорових камінців, дерева, металів, емалі, тощо).

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація(з лат. anima - душа і похідного фр. animation - оживлення) – вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об’ємних (об’ємна мультиплікація) об’єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Перші мальовані фільми були випущені в 1908 у Франції, об’ємні – в 1911 у Росії.

НАТУРАЛІЗМ (лат. природа) відтворення в мистецтві явищ життя шляхом копіювання дійсності без художнього узагальнення її суттєвих сторін. Літературна течія, що виникла у Франції у II пол. XIX ст. на основі філософії позитивізму.

НЕОКЛАСИЦИЗМ це загальна назва художніх течій другої половини 19 – початку 20 ст., які базуються на класичних традиціях мистецтва античності, відродження , класицизму. Неокласицизм в музиці був реакцією на ускладнену мову і форму музичних творів, зокрема в творчості деяких композиторів другої половини 19–го, початку 20-го століття.

НЕРВЮРА(фр. прожилки) арка з тесаного клинчастого каменю, що утворює каркас для перекриття склепіння.

НЕФ(фр. «корабель») подовжена частина західноєвропейського християнського храму, як правило, розділена колонами або арками на головний, більш широкий і високий, неф і бокові нефи по одному або по два.

«ОРАНТА» уперекладі з лат. означає «та, що мо­литься».

ОРДЕР (лат. порядок) архітектурне сполучення елементів балочної конструкції (антаблемент) та несучого стовпа (колони, пілястри). Основні ордери – тосканський, доричний, іонічний, коринфський і композитний (складний) – виникли у давній Греції. Застосовувалися у римській архітектурі, стилях ренесанс, бароко, класицизм.

ОРНАМЕНТ (лат. прикраса) живописна, графічна або скульптурна прикраса, що художньо оформлює річ. Сполучення геометричних або в різній мірі стилізованих образотворчих елементів. Характер орнаменту залежить як від матеріалу, форми і призначення орнаментованої речі, так і від техніки її виконання. Орнамент являється суттєвим елементом художнього образу в архітектурі і особливо у творах прикладного мистецтва.

ПАРТЕСНИЙназва походить з латинського partes — у значенні окремих зшитків (партій) для поодиноких голосів мішаного хору.

ПІЛЯСТРА (італ. колона, стовп) плоский, вертикальний виступ стіни, обрамлений у вигляді колони з капітеллю (завертаючою частиною) і базою (підніжжям).

ПЛАСТИЧНА МЕТАФОРА— образне порівняння, інакомовлення з метою посилення виразності, виконане засобами скульптурної пла­стики.

ПЛАФОН (фр.) частина стелі, прикрашеної розписом або рельєфом.

ПОП - МУЗИКА (від англ. - популярна музика) – стилі, жанри і напрями масового музикування, молодіжне музичне явище.

ПОРТАЛ (лат. двері, ворота) архітектурно відокремлений на фасаді вхід в приміщення.

ПОРТИК (лат.) виступаюча перед фасадом будинку відкрита галерея, утворена з колон або стовпів, що підтримують перекриття.

ПОСТМОДЕРНІЗМ або «ПОСТМОДЕРН» уквально те що після «модерна» або сучасності. Широкого вжитку набуває з кінця 60-х рр. XX ст. коли, з’явившись як позначення стильових змін в архітектурі він все частіше застосовується для характеристики новацій в літературі і мистецтві. Статус поняття постмодернізм отримує у 80-ті рр. перш за все завдяки працям французького філософа Ліотара Ж.Ф., який поширив дискусію про постмодернізм на філософію.

ПРОСВІТНИЦТВО панівна ідеологія XVIII ст. в Європі що прийняла естафету боротьби зі схоластикою та догматизмом із рук Спінози, Декарта, Лейбніца, Гоббса, Локка. В основі просвітництва лежав раціоналізм який вважав розум основою пізнання й поведінки людини. Надавало великого значення освіті і вихованню як джерелу загального прогресу.

РЕАЛІЗМ (лат. суттєвий) напрям в літературі і мистецтві, який намагається показати соціальні протиріччя і недоліки суспільного життя як причини людських страждань. Однак так і не зміг досягти поставленої мети, що викликає наприкінці XIX ст. глибоку кризу в реалістичному мистецтві, породжує революцію в мистецтві. З’являється модернізм.

РЕФОРМАЦІЯ (лат. перетвореная, виправлення) соціальний і ідеологічний рух ХVІ ст., що здійснив перегляд середньовічної культури і відповідності до потреб Нового часу і вимог буржуазного ладу. Охопила більшість країн Західної Європи і була направлена проти римо-католицької церкви.

Реформація супроводжувалась проникненням гуманістичної ідеології в церковне середовище. Завершилась утворенням протестантизму.

РОК - МУЗИКАряд напрямів популярної музики 2 пол. 20 ст. Дослівно «рок» перекладається як «хитати,трясти».

РОКОКО (фр.) стиль в архітекторі і декоративному мистецтві, виник на початку XVIII ст. і особливо розвинувся у Франції при Людовику ХV. Відбивав смаки аристократії і дворянства. Відрізняється примхливою орнаментацією і застосуванням орнаментальних мотивів у вигляді раковин (палацові і паркові будови в карликових феодальних державах Німеччини: павільйон Цвінгера у Дрездені, палац Сан-Сусі в Потсдамі). У живопису переважають міфологічні і пасторальні сюжети, а також салоно-еротичні образи і ситуації (Ф.Буше). Колорит – м’який і бліклий, вишуканий. Характерні декоративність і зманіженість. У ІІ пол. XVIII ст. аристократична культура вступає у полосу остаточного розпаду і витісняється ідеями Просвітництва.

РОМАНІКА (лат.) стиль в мистецтві, що виник у Західній Європі в середньовіччі (10-13 ст.); в архітектурі романський стиль розвиває типи церков і фортець з застосуванням склепінчастих і арочних конструкцій. Будови цього стилю відрізняються простотою, строгістю і масивністю форм. Живопис і скульптура не мають самостійного значення.

РОМАНТИЗМ (фр.) напрям в європейській літературі, що сформувався як літературна школа на поч. XIX ст. (Шеллі, Байрон, Гюго, Жорж Санд, Міцкевич, Петефі, Пушкін, Лєрмонтов, Рилєєв, Котляревський, Шевченко, Квітка-Основ’яненко; у живопису – Делакруа, Дом’є, Кіпренський, Брюлов, Айвазовський) як наслідок загострення суспільної боротьби, зростання протесту проти соціальної недосконалості. Представники романтизму сприяли посиленню суб’єктивізму в мистецтві. Протиставляли нові художні образи дійсності, яка їх незадовільняла. Звідси умовність, фантастичність, гротескність образів («Каїн» – Байрона, «Собор Паризької Богоматері» – Гюго, «Фантастична симфонія» – Берліоза, художні полотна Делакруа). Пафос волі, свободи, протест проти недосконалості дійсності створював основи для зближення романтизму з реалістичним зображенням дійсності.

СИЛАБІЧНИЙскладове віршування, в основу якого покладено однакову кількість складів у рядку незалежно від наголосу.

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ (фр. чутливість) літературна течія кінця XVIII-поч. XIX ст., що виникла в Англії і поширилась у Європі як протест проти раціоналізму і зарозумілості класицизму. Сентименталізму притаманні надчутливість, слізливість, слащавість.

СМАЛЬТА - кольорове непрозоре скло у вигля­ді кубиків або пластинок, використову­ване для виго­товлення мо­заїк.

СЮРРЕАЛІЗМ (фр. надреалізм) одна з течій в сучасному модернізмі в Західній Європі і Америці, основною естетичною ознакою якої є відтворення світу людських мрій і фантазій, культ абсурду. На відміну від абстракціоністів, сюрреалісти не відмовляються від зображення об’єктивної реальності, але представляють її позбавленою будь-якого сенсу. Тому предмети цієї дійсності набувають у їх творах надзвичайно деформованого характеру і існують у плутаних, нелогічних сполученнях Ось назви деяких творів С.Далі «Атмосферно-головний бюрократ за доїнням черепної арфи» або «М’яка конструкція з вареними кістками», або «Вечірній павук несе надію».

ТОСКАНСЬКИЙ ОРДЕР (за назвою області Тоскани в Італії) архіт. етруський та давньоримський варіант доричного ордеру, що входить в канон п’яти ордерів в епоху Відродження, відрізняється від доричного ордеру гладким стовбуром колони, без канелюр (вертикальні жолобки у стволі колони чи пілястри), і наявністю бази.

ТРАГЕДІЯ (гр., лат.) драматичний твір, що відтворює вкрай гострі або непримиренні життєві конфлікти, що завершуються загибеллю героя.

ТРАНСЕПТ (анг., фр. ) архіт. поперечний неф.

ФАСАД (фр.) зовнішня, передня сторона будинку.

ФОЙЄ (фр.) приміщення в театрі, кіно. Служить місцем відпочинку для глядачів і артистів під час перерви.

ФОЛЬКЛОРнародна мудрість. Це слово староанглійське. Воно відноситься не тільки до музики. Англійське folk – народ, loge – вчення. Разом перекладається як «народна мудрість». Саме так у всьому світі називають усну народну музичну і літературну творчість.

ФРЕСКА (іт.) розпис стін водяними фарбами зверху по вологій штукатурці. Твір виконаний у цій техніці.

ФРИЗ (фр.) кайма, бендюр стіни, підлоги, стелі, килима і т.д. Наприклад, широкий, як правило, прикрашений пояс у верхній частині стін. Середня частина антаблемента що розміщена між архітравом і карнізом.

ФРОНТОН (лат. чоло) верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої з боків двома схилами даху а біля основи – карнизом.

ХИМЕРА1) в грецькій міфології чу­довисько з головою та шиєю лева, тулубом кози та хвостом дракона; 2) скульптур­не зображен­ня фантастич­ної істоти

ХРОМАТИЗМзміна діатонічного ступеня ладу півтоном дієз, бемоль

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (фр. виразність) напрямок модернізму в мистецтві і літературі, що намагається специфічними засобами заглибитись в духовний світ людини. Виник на початку XX ст. у Західній Європі. Йому притаманні крайній індивідуалізм, суб’єктивізм, заглиблення в містику, формалізм.

Читайте також:

1. Двомовні спеціальні словники
2. Довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії
3. Довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії
4. Загальні одномовні словники
5. ІІ.2. Робочі джерела інформації. Словники і довідкова література
6. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
7. ЛАТИНСЬКО–УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК A
8. Налагодження словника «Співробітники».
9. Основні (словникові) форми іменника (прикметника)
10. РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА І ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
11. СЛОВНИК

Переглядів: 1107