Індивідуальних завдань

Індивідуальні завдання, як форма організації навчального процесу, мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів навчально-пізнавальної, наукової та інноваційної діяльності студентів.

Індивідуальні завдання повинні формувати вміння студентів працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати їх на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні окремих тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці.

Індивідуальна робота студентів є засобом оволодіння навчальним матеріалом самостійно, у вільний від обов‘язкових навчальних занять час, індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача .

Консультативні заняття за індивідуальними завданнями проводяться у позанавчальний час.

Ціль дослідної роботи полягає в тому, щоб навчити студентів пов’язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, розвинути уміння аналізувати складні питання та робити висновки.

Кращі роботи представляються на конкурс.

Робота студента складається з наступних етапів: вибір теми на основі тематики, розробленою кафедрою; нагромадження інформаційного матеріалу; підготовка і написання роботи; захист роботи на семінарі чи конференції.

Студенти представляють роботи на кафедру протягом навчального семестру.

Робота повинна мати наступну структуру: план, короткий вступ, виклад основного змісту теми, висновок, список використаної літератури.

Розробка обраної теми починається з ознайомлення з відповідною літературою. Але перш, ніж приступити до її підбору, доцільно намітити план роботи з літературою і загальний попередній план роботи.

Попередній план складається звичайно з трьох-чотирьох питань, у процесі роботи він уточнюється і конкретизується.

План — це логічна основа роботи, від правильного його складання в потім залежить структура, зміст, логічний зв'язок частин.

Доцільно попередньо намічений план роботи погодити на консультації з викладачем кафедри економіки підприємств, що веде семінарські заняття чи читає лекційний курс.

План не слід зайво деталізувати, у ньому перелічуються основні, центральні питання теми в логічній послідовності. Глави можна не розбивати на параграфи. Перелік основних питань закінчується висновком, що представляє узагальнення найважливіших положень, висунутих і розглянутих у роботі.

Маючи попередній план, студент звертається до бібліографії. Істотну допомогу в ознайомленні з бібліографією студенту можуть зробити бібліотечні каталоги (алфавітний, систематичний, предметний), довідкова література (енциклопедії, словники).

При роботі необхідно уважно вивчити відповідну літературу, включаючи монографії, статистичні збірники, матеріали, що публікуються в журналах: „Відомості ВРУ”; „Вісник КНТЕУ”; „Вісник НБУ”; „Вісник МУ економіки”; „Закон і бізнес”; „Економіка і прогнозування”; „Голос України”; „Бизнес”; „Бизнес-информ”; „Баланс”; „Посредник”; „Економіка. Фінанси. Право”; „Вопросы економики”; „Банківська справа”; „Економіка України”; „Економіст”; „Економіка підприємств”; „Актуальні проблеми економіки”; „Регіональна економіка”; „Економіка праці”; „Україна: аспекти праці”; „Персонал”; „Тижневий інформаційно – аналітичний огляд”; „Регіональна економіка”; „Україна: аспекти праці”; „Фінанси України”; „Фінансова консультація”; „Фондовый рынок”; „Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні”; „Все про бухгалтерський облік”; „Український промисловець” та інші.

Джерелами фактичного матеріалу можуть служити статистичні збірники, газети, журнали.

Коли студент у достатньому обсязі накопичив і вивчив матеріал, він приймається за його систематизацію і розробку більш повного плану. Уважно перечитуючи накопичені матеріали, він розташовує його в тій послідовності, що представляється йому найбільш доцільною. Одночасно студент фіксує власні думки, які він вважає потрібними визначити.

Основній частині передуєвступ.У ньому необхідно показати значення, актуальність проблеми, що розглядається, обґрунтованість причини вибору теми. Крім того, слід зазначити, у яких працях відомих учених-економістів розглядається і досліджується ця проблема, сформулювати основну задачу, що ставиться в роботі.

В основній частині роботи велика увага варто приділити глибокому теоретичному висвітленню як теми в цілому, так і окремих її питань, правильно зв'язати теоретичні положення з практикою, конкретним фактичним і цифровим матеріалом. Виклад повинний здійснюватися відповідно до складеного плану.

Робота повинна бути написана чіткою мовою, без повторень, скорочень, протиріч між окремими положеннями.

Велике значення маєправильне оформлення роботи. На титульному листі необхідно вказати назва вузу, факультету, дослідження, групу, своє прізвище і по батькові, прізвище наукового керівника. На наступному листі оформлюється план роботи, з указівкою сторінок відповідних розділів.

Дослідження повинне бути написано розбірливо. Цитати, що приводяться в тексті, а також статистичні дані повинні посилатися на відповідні джерела, з яких вони узяті, із вказівкою автора, назви роботи, тому, сторінки. Текст роботи пишеться з одного боку листа з залишенням полів, кожен пункт плану з нової сторінки. Сторінки повинні бути пронумеровані. Обсяг дослідження 15-20 сторінокмашинописного тексту.

В кінці дослідження приводиться список використаної літератури, що складається в наступній послідовності:

1. Офіційні матеріали (закони, укази).

2. Інші використані в роботі джерела за абеткою прізвищ авторів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаткова література	\|	Додаткова література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.