Метод класифікації – це сукупність правил утворення системи класифікаційних угруповань і їх зв'язки між собою.
Розрізняють два основні методи класифікації:
1) ієрархічний;
2) фасетний.
Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі – на угруповання наступного рівня тощо.
Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого графа; вузлами цього графа є угруповання. Кожному об'єктові в цьому випадку на кожному рівні відводиться місце лише в одному класифікаційному угрупованні, тобто такі угруповання не повторюються і кожне з них поділяється лише за однією і тією ж основою класифікації.
Недоліки ієрархічного методу класифікації:
- жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і їхньою послідовністю;
- не дає змоги агрегувати об'єкти за будь-яким раніше не передбаченим довільним поєднанням ознак;
- ускладнює автоматизовану обробку, оскільки утворюється нестандартний розподіл послідовності ознак.
Перераховані недоліки ієрархічного методу класифікації компенсуються фасетним (багатоаспектним) методом, за яким початкову множину об'єктів можна незалежно поділяти на класифікаційні угруповання щоразу з використанням однієї з обраних ознак.
Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака "колір" містить такий список значень: "червоний", "білий", "чорний", "зелений" тощо.
Отже, систему класифікації можна подати у вигляді переліку незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації.
Вибір певного методу класифікації залежить від мети досліджень економічних даних і повинен виконуватись з урахуванням задоволення вимог усього комплексу задач управління.