Модель Манделла—Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці
Рис. 16.2. Вплив чистого експорту на ВВП
Як ми бачимо, збільшення автономних витрат в економіці за рахунок зростання чистого експорту викликає зростання ВВП від до . При цьому відрізок, який відображує приріст ВВП, більший відрізка, що ілюструє приріст чистого експорту, тобто . Звідси , а . Але мультиплікативний зв’язок між приростом чистого експорту і приростом ВВП не відображує всіх наслідків впливу зовнішньої торгівлі на обсяг національного виробництва. Слід також враховувати, що зовнішня торгівля змінює кількісну визначеність мультиплікатора витрат.
Відомо, що гранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіці дорівнює (с – іm)(1 – t). Виходячи з цього, наведемо систему рівнянь, які описують сукупний попит у відкритій економіці:
Зведемо всю систему наведених рівнянь у розгорнуте рівняння рівноважного ВВП:
(16.3)
Розв’язавши рівняння (16.3) відносно Y, отримаємо:
(16.4)
У рівнянні (16.4) коефіцієнт є мультиплікатором витрат у відкритій економіці[*]:
(16.5)
Припустимо, що c = 0,75; t = 0,2; im = 0,15. Визначимо мультиплікатор витрат у відкритій економіці:
За аналогічних умов у закритій економіці мультиплікатор витрат буде більшим:
Отже, зовнішня торгівля суттєво зменшує мультиплікатор витрат. З цієї причини однаковий приріст автономних витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки. Для ілюстрації цього висновку припустімо, що DG = 50 грн. Без урахування зовнішньої торгівлі приріст ВВП дорівнюватиме 125 грн (50 ´ 2,5), а з урахуванням зовнішньої торгівлі приріст ВВП зменшиться до 95 грн (50 ´ 1,9).