Мовні труднощі аудіювання.

Вимоги до текстів

ПЛАН

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В АУДИТОРІЇ

1. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.

2. Вимоги до базового рівня володіння аудіювання.

3. Вимоги до тестів для навчання аудіювання.

4. Мовні труднощі аудіювання.

5. Опори та орієнтири для подолання труднощів аудіювання.

6. Етапи навчання аудіювання.

7. Системи вправ для навчання аудіювання.

Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух мовлення.

Його визначальні риси:

1. Безпосереднє спілкування (читання і письмо опосередковане письмом, писемним мовленням)

2. Це реактивний вид мовленнєвої діяльності.

3. Рецептивний вид мовленнєвої діяльності.

4. Предметом аудіювання є думка, закодована в тексті і яку належить розпізнати (мовні засоби, які потрібно згрупувати, осмислити, узагальнити, утримати в пам’яті).

5. Продукт аудіювання – розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва і не мовленнєва поведінка.

6. Фактори, які складають основу для розвитку навичок і вмінь:

– перцептивні (сприймаються на слух) та мовленнєвомоторні передумови;

– загальні інтелектуальні передумови;

– фактичні знання;

– знання та вміння в рідній мові;

– іншомовні знання та вміння.

Вимоги до базового рівня володіння аудіювання.

1. Уміння розуміти літературно-розумове мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов’язане із задоволенням найпростіших потреб.

2. Визначити тему і мету бесіди, її основний зміст і в тих випадках. Коли виникають ускладнення, звертатися до партнерів з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів.

3. Уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (оголошення по радіо прогнозу погоди…) розуміти основний зміст аудіо тексту (про що йдеться, що є найбільш важливим).

4. Уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя, котрі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування. Перевищення цього рівня передбачає формування в учнів уміння розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які містять незначну кількість незнайомих слів.

Це описові або фабульні тексти.

Вимоги: 1) Інформативність. 2) Цікава фабула. 3) Тексти мають бути автентичні. 4) Доступні за змістом та мовним складом. 5) Короткі за тривалістю звучання. 6) Монотематичні.

Труднощі розподіляються на суб’єктивні та об’єктивні.

Мовні труднощі це об’єктивні труднощі і визначаються вони об’єктивними параметрами:

– обсягом наявних продуктивних знань, що мають принципове значення для рецептивної мовленнєвої діяльності;

– обсягом наявних акустичних рецептивних іншомовних знань;

– діапазоном розуміння різних фонетичних реалізацій;

– тривалим періодом у момент «виклику» наявних знань з довготривалої пам’яті для їх ідентифікації зі сприйнятим знаком, чи аналізу і семантизації ще не вивчених мовних явищ, важких для розуміння при збільшенні темпу мовлення.

Мовні труднощі обумовлюються також комунікативною метою цієї діяльності, яка характеризується такими параметрами:

– рівнем розуміння наявної в аудіо тексті інформації (повне розуміння, розуміння важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації);

– видом аудіотексту (опис, розповідь, повідомлення, монолог, діалог);

– тематикою / темою;

– обсягом аудіотексту (кількістю слів у ньому)

– способом контролю: відповіді на питання, вибіркові відповіді, узагальнюючі повідомлення, розповідь тощо.

Отже мовні труднощі:

Граматичні:

а) зумовлені наявністю аналітичних форм, відсутніх в рідній мові;

б) встановленням зв’язків між елементами висловлювання тощо.

Лексичні – вживання слів у переносному значенні, фразеологізмів тощо. Крім того багатозначні слова, пароніми (звучання котрих відрізняється лише одним звуком), антоніми та синоніми також створюють труднощі розуміння. Під час сприймання таких слів на слух необхідно утримувати в пам’яті увесь контекст чи ситуацію, тому що слово, яке засвоєне раніше і краще слухач чує замість іншого.

Фонетичні труднощі розмовного мовлення вважаються основними труднощами аудіювання: інтонація, логічний наголос, темп мовлення. Особливо – логічна інтонація, яка членує фрази на закінчені смислові відрізки, служить для виділення основної думки і визначає комунікативний тип фрази. Основне смислове навантаження несе логічний наголос.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні особливості читання	\|	Труднощі, пов’язані з умовами сприймання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.