• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 4 страница

Основна мета СЕНЕЛЕК – розробка стандартів на електро­технічну продукцію у тісній співпраці з ЄС та ЄАВТ і норма­тив­не забезпечення єдиного ринку товарів і послуг у країнах регіо­ну. Стандарти СЕНЕЛЕК розглядаються як необхідний засіб для створення єдиного європейського ринку.

Сутність головного напряму роботи СЕНЕЛЕК полягає в усу­ненні будь-яких технічних розбіжностей між національними стандартами країн-членів, між процедурами сертифікації відпо­відності виробів вимогам стандартів і недопущення виникнення технічних перешкод у торгівлі товарами електротехнічної галу­зі.

Основна діяльність ЄКСЕ спрямована на усунення усіх тех­нічних відмінностей як між національними електротехнічними стандартами країн-членів, так і між процедурами сертифікації відповідності виробів вимогам стандартів з метою подолання технічних бар’єрів у торгівлі.

Робота ЄКСЕ пов’язана з розробленням європейських стан­дартів у таких галузях і на такі види продукції: електро­об­лад­нання як промислове, так і побутове з номінальною напругою від 50 до 1000 В змінного струму і від 75 до 1500 В постійного струму; медичне електрообладнання; обладнання для викори­стання в потенційно вибухонебезпечній атмосфері; електро­магнітна сумісність, включаючи радіоперешкоди; метрологічне за­безпечення ЗВТ, включаючи електронні; інформатика [6].

При плануванні робіт зі стандартизації у галузі нових техно­логій враховуються вимоги ЄС та ЄАВТ, запрошуються спеціа­лісти СЕN та інших організацій. Так, якщо розглядаються пи­тання, що стосуються інформатики, запрошується до участі Європейська конференція керуючих органів пошти і телеко­му­нікацій.

Основні об’єкти стандартизації у СЕНЕЛЕК:

– промислове і побутове обладнання з номінальною напру­гою від 50 до 1000 Вт змінного струму 75–1500 Вт постійного струму;

– медичне електрообладнання;

– електромагнітна сумісність, у тому числі радіоперешкоди;

– обладнання для використання в потенційно вибухоне­без­печній атмосфері (вибухозахищене обладнання);

– метрологічне забезпечення засобів вимірювань, включаю­чи електронні.

Крім того, за завданням ЄС та ЄАВТ СЕНЕЛЕК розробляє європейські стандарти на окремі види електрообладнання, що потрібні європейському ринку, але їх постачанню заважають технічні перешкоди як існуючі, так і потенційні, які можуть виникнути в майбутньому.

Ще один напрям діяльності СЕНЕЛЕК – гармонізація стан­дартів, якою керує Технічна рада, спеціально створена для роз­гляду рекомендацій і пропозицій програмних комітетів. Ця ро­бота необхідна як для уникнення дублювання IEC, так і для вчасного застосування міжнародних стандартів IEC (а також їх проектів) як бази для євронорм або прийняття їх як регіональ­них. Подібний аналіз проводиться і відносно інших організацій регіону. Якщо будь-який стандарт вибраний за базовий, то СЕНЕЛЕК пропонує всім національним організаціям зі стандар­тизації зупинити розробку стандарту в цій галузі. Як націо­наль­ний буде прийнятий європейський стандарт СЕНЕЛЕК, створе­ний на основі міжнародного. Така процедура передбачена за­гальними внутрішніми правилами СЕN/СЕНЕЛЕК, називається «Угода про бездіяльність» .

Регіональні стандарти, що прийняті СЕНЕЛЕК, можуть мати три форми: європейський стандарт (EN), документ про гармо­ні­зацію (НД), і попередній стандарт (EVN).

Євронорма СЕНЕЛЕК (EN) – це європейський стандарт з узгодженим технічним текстом, що приймається країнами-чле­нами як національний нормативний документ. Правила орга­ніза­ції забороняють при цьому вносити будь-які зміни в текст стан­дарту. EN публікується на трьох офіційних мовах (англійська, французька, німецька), але допускається також видання титуль­ного листа з офіційною заявою про індоссамент. Індоссамент – посвідчення прав передачі будь-якого документа від одної особи до іншої, у даному випадку – від СЕНЕЛЕК до національної організації).

Нумерація євронорм починається з 50001. На національному рівні допускається публікація EN на мові країни з чітким дотри­манням тексту і відсутністю будь-яких відхилень. Ті чи інші національні особливості умов застосування стандарту можуть бути введені в нього у формі інформаційного додатка.

Незважаючи на подібність в роботі технічних органів СЕНЕЛЕК і СЕN, все-таки необхідно підкреслити специфіку Комітету з електронних компонентів (СЕСС) і програмних комі­тетів. СЕСС займається оцінкою якості електронних компонен­тів, що вважається доволі специфічною галуззю діяльності. Комітет має свій власний Генеральний секретаріат і безпосе­редньо підкоряється Генеральній асамблеї СЕНЕЛЕК. Окремий бюджет СЕСС формується з внесків країн-членів.

Програмні комітети підзвітні Генеральній асамблеї під час її сесій, їх діяльність не розповсюджується на СЕСС і Комітет з інформатики. Вони повинні постійно відстежувати роботу зі стандартизації на всіх рівнях з метою своєчасної корекції діяль­ності СЕНЕЛЕК. Так як і СЕN, СЕНЕЛЕК зацікавлений у при­скоренні роробки та прийнятті європейських стандартів. У цьому напрямі застосовані деякі заходи: об’єднання етапів опи­тування і голосування, посилення служби перекладів, прийняття рішення про участь усіх ТК СЕНЕЛЕК в розгляді стандартів IEC (у тому числі на стадії проектування і підготовки до публікації) для швидшого прийняття рішення про їхній індоссамент. Усім країнам-членам запропоновано проводити аналіз фондів націо­нальних стандартів, що не мають аналогів в IEC, щоб виявити серед них придатні для застосування як базові при розробці стандартів СЕНЕЛЕК.

Інформаційне забезпечення, як зазначалось вище, здійсню­ється на основі директив ЄС разом з Комісією європейського союзу (КЄС). Робоча група СЕN/СЕНЕЛЕК сумісно з КЄС вста­новила порядок розповсюдження інформації, зобов’язавши кож­ного члена-комітету СЕНЕЛЕК і кожної організації зі стан­дар­тизацій – члена СЕN своєчасно повідомляти один одного про свої плани зі стандартизації, що закладається в програму регіо­нальної стандартизації. Для упорядкування діяльності в даній сфері створений Комітет управління інформаційними техноло­гіями, а для виключення дублювання до участі в розробках запрошується Європейська конференція поштового і телефонно- телеграфного зв’язку. Комітет займається плануванням і розмі­щенням технічних завдань на підготовку проектів стандартів, складанням графіка робіт і підготовки пропозицій з прискорення прийняття особливо актуальних стандартів.

У галузі інформаційних технологій, крім Комітету, працюють ще дві цільові експертні групи: з сертифікації інформаційної технології і консультувань з питань потреби в стандартизації у галузі виробничих технологій.

Діє декілька сумісних робочих груп СЕN/СЕНЕЛЕК: з си­стем обробки конфіденційних повідомлень, локальних мереж, переносу файлів структури адміністративних елементів та інші; європейська робоча група з відкритими системами, мета якої – досягти згоди всіх зацікавлених сторін з основних напрямків європейської стандартизації. Технічні документи цієї групи при­значені для усіх міжнародних організацій і СЕN/СЕНЕЛЕК.

Крім СЕN/СЕНЕЛЕК, у європейському регіоні стандартиза­цією в галузі телекомунікацій займається Європейський інсти­тут з телекомунікаційних стандартів.

KEYMARK – це добровільний сертифікат, роз­роблений Європейським комітетом стандартизації (CEN) і Європейським комітетом електротехнічної стандартизації (Cenelec) у відповідь на Резолюцію Ради ЄС 1992 р., у якій європейським органам стан­дартизації пропонувалося дослідити можливість створення гармонізованого знаку відповідності євро­пейським стандартам. Знак KEYMARK засвідчує відповідність товару стандартам CEN/Cenelec, тобто надає споживачам інфор­мацію про те, що товар відповідає вимогам безпеки, визначеним у європейських стандартах. Знак KEYMARK визнано 19 євро­пейськими країнами, у яких ця система діє на рівні з націо­наль­ними системами стандартизації. Будь-який виробник товарів широкого вжитку, який бажає покращити свою позицію на рин­ку, може подати заявку до національного органу серти­фіка­ції країни, що є членом угоди про KEYMARK, на отримання серти­фікату KEYMARK.

2.2.5. Міжнародна електротехнічна комісія

Міжнародне співробітництво у галузі електрики й електротехніки було започатковане у 1881 р. Між­народним конгресом з електрики, коли бурхливий розвиток цієї нової галузі викликав уста­нов­лення уніфікованих у міжнародному масштабі одиниць. Міжна­родна електротехнічна комісія (International Electrotechnical Commission, ІЕС, IEC/CEI, МЕК) – це всесвітня організація зі стандартизації у галузях електротехніки та радіоелектроніки, створена за рішенням Міжнародного електротехнічного кон­гресу в м. Сент-Луїс у вересні 1904 р.Представники 13 країн на конференції у Лондоні в 1906 р. заснували Міжнародну електро­технічну комісію (ІЕС), яка є однією з провідних міжнародних організацій з питань стандартизації у галузі електротехніки, радіотехніки та зв’язку. У 1947 р. ІЕС приєдналась до ISO на автономних правах як її електротехнічний відділ, при цьому вона повністю зберегла свою фінансову й організаційну само­стійність.

Перший Статут Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК) був прийнятий на засіданні у Лондоні в 1906 р. та затверджений у 1908 р. Секретаріат МЕК знаходиться у м. Женеві разом із секретаріатом МОС. МЕК заснована як корпоративна асоціація і діє як юридична особа відповідно до цивільного кодексу Швейцарії.

У 1963 р. МЕК приєдналася до МОС на автономних правах як електротехнічний відділ. Згідно з Угодою, підписаною у 1976 р, МОС та МЕК утворюють єдину систему міжнародної стандар­тизації. МЕК діє в галузях електротехніки, електроніки, радіо­зв’язку і телекомунікацій, приладобудування, МОС – у всіх ін­ших галузях. У 1993 р прийнятий новий Статут МЕК.

До складу МЕК входить більше 53 країни світу, в т. ч. Украї­на (з квітня 1993 p.), які охоплюють майже 85 % населення світу, виробляють 95 % світової електроенергії, а їх науково-технічний та економічний потенціал майже повністю визначає структуру та обсяг світового виробництва продукції (послуг) у галузях діяльності МЕК.

Головною метою МЕК, визначеною Статутом, є сприяння та підтримка міжнародної співпраці у вирішенні проблем стандар­тизації, розроблення, узгодження, перевірки та публікації між­народних стандартів у галузі електротехніки і радіоелектроніки та суміжних з ними галузях.

Основні напрями діяльності МЕК у сфері стандартизації включають:

– розробку міжнародних стандартів на продукцію електро­технічної промисловості, електротехнічне обладнання виробни­чого призначення, електроенергетичне обладнання, електронне обладнання побутового та виробничого призначення;

– розробку спільно з ICO міжнародних стандартів безпеки продукції;

– стандартизацію методів вимірювання радіоперешкод, що випромінюються електронним і електротехнічним обладнанням.

Діяльність МЕК у сфері сертифікації продукції охоплює створення міжнародної системи сертифікації електротехнічних виробів і розробку міжнародної системи сертифікації виробів електронної техніки.

Основні напрями діяльності МЕК:

– систематизація, аналіз та узагальнення інформації про перспективні напрями науково-технічного прогресу, тенденції розвитку, потреби економіки та міжнародної торгівлі;

– встановлення та класифікація об’єктів стандартизації у галузях діяльності МЕК та їх взаємозв’язків;

– розроблення стратегічного плану та довгострокових про­грам робіт зі стандартизації;

– розроблення та публікація міжнародних стандартів, тех­нічних орієнтувальних документів МЕК;

– вирішення проблем стандартизації, вимог безпеки та пра­вил техніки безпеки будь-якого електротехнічного та електрон­ного обладнання;

– співпраця з питань безпеки з МОС та Міжнародною комі­сією з сертифікації електротехнічних виробів (СЕВ);

– розробка та розвиток Міжнародного електротехнічного тримовного словника, стандартизованих термінів і означень;

– ведення та розвиток міжнародних систем сертифікації електротехнічних виробів і виробів електронної техніки;

– технічна допомога країнам, що розвиваються, у вирішенні проблем стандартизації та сертифікації.

Розширення використання електричної та оптичної техніки для зв’язку, передавання різноманітних даних і широке вико­ри­стання інформаційної техніки вимагає чіткої систематизації вимірюваних у цій галузі величин, застосовуваних одиниць ФВ та їх літерних позначень. МЕК має декілька технічних комітетів (ТК), що займаються питаннями метрології та вимірювальної техніки (рис. 5).

Наявність двох міжнародних організацій зі стандартизації обумовлена і виправдана не тільки історично, але й завданнями, що стоять перед ними. Завданням ІЕС є сприяння координації й уніфікації національних НД у галузі електротехніки, радіоелек­троніки та зв’язку, обмін досвідом, вивчення і пропаганда пере­дового досвіду різних країн, розробка МС тощо.

До складу ІЕС входять більше 60 національних комітетів зі стандартизації різних країн. Основна роль у роботі ІЕС відво­диться промислово розвиненим країнам. Україна є членом цієї організації з 1993 р.

Рисунок 5 –Склад і структура основних органів ІЕС

Структура ІЕС (Рада, ТК, ПК, РГ) аналогічна структурі ISO. Вищим керівним органом ІЕС є Рада, в якій представлені націо­нальні комітети країн. Рада збирається на свої засідання щоріч­но для вирішення питань діяльності організації.

Очолює ІЕС Президент, який обирається на три роки. При Раді ІЕС створено Комітет дії, що підпорядкований Раді та надає їй свої рішення на затвердження. Комітет дії розглядає пи­тання з координації роботи окремих ТК ІЕС або загальні питан­ня щодо діяльності всієї організації. Рада обирає 12 членів Комі­тету дії строком на шість років.

Консультативна рада з тенденцій розвитку техніки розглядає зміни, що відбуваються у всьому світі під впливом інноваційних процесів, їх вплив на структуру промисловості та світовий ри­нок, потребу в нових видах техніки відповідно до стандартизації у міжнародному масштабі.

Основну технічну роботу в ІЕС виконують ТК. Кожний ТК працює над визначеною для нього областю техніки. В ІЕС ство­рено 140 ТК, частина яких розробляє стандарти загальнотех­нічні та стандарти на конкретні види продукції. Стандарти ІЕС аналогічні до стандартів ISO, тому обидві організації об’єднали свої зусилля в розробці й прийнятті стандартів щодо безпечності та сертифікації продукції, рівня радіоперешкод тощо.

На початку своєї діяльності ІЕС займалася високоточною технікою, при цьому увага приділялась номенклатурі виробів, одиницям вимірювання, графічним позначенням. Була відпра­цьована система одиниць, що об’єднала електричні одиниці країн метричної і дюймової систем. Роботи, здійснювані ІЕС у цьому напрямі, стали базою для створення Міжнародної систе­ми одиниць фізичних величин (СІ).

Відносно самостійний статус в ІЕС має Міжнародний спе­ціальний ТК з радіоперешкод (CISPR), який був створений у 1934 р. Будь-яка апаратура, що може випромінювати радіопере­шкоди, до пуску в експлуатацію підлягає обов’язковим випро­буванням на відповідність міжнародним стандартам CISPR.

Особливістю діяльності ІЕС у сфері якості продукції є ство­рен­ня міжнародних систем сертифікації. На початку 70-х pp. XX ст. вона першою з міжнародних організацій почала створю­вати під своєю егідою міжнародні системи сертифікації: систему виробів електричної техніки на відповідність вимогам стан­дар­тів ІЕС, систему сертифікації електротехнічних виробів, систему з випробувань електричного обладнання на відповідність стан­дартам безпеки (ІЕСЕЕ), систему з сертифікації виробів елек­тронної техніки (IECQ).

У 1976 р. між ІЕС і ISO була підписана Угода про спільну діяльність і створення єдиної системи міжнародної стандар­ти­за­ції. Вони видають спільні рекомендації та НД. Співробітництво ІЕС та ISO здійснюється шляхом установлення безпосередніх зв’язків між ТК і РГ цих організацій у системі ISO/IEC, а також поза нею утворюються тимчасові та постійно діючі робочі орга­ни, які здійснюють серйозні наукові дослідження, аналіз і роз­робку прогнозів, форми і методи роботи зі стандартизації в умо­вах безперервного розвитку науки і техніки.

Україна є членом ІЕС з 1993 p., і її інтереси в цій організації представляє Центральний орган виконавчої влади у сфері стан­дартизації – Держспоживстандарт України. Спеціалісти нашої країни беруть участь у роботі практично усіх ТК ІЕС.

З діяльністю ІЕС тісно пов’язані інтереси регіональних та інших міжнародних організацій, таких як ЄЕК ООН, Європей­ський комітет зі стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація з якості (COQ), Європейський комітет зі стандартизації (CEN), Європейська організація з випробувань і сертифікації (ЕОТС), Міжнародна організація законодавчої метрології (OIML), Міжнародна конференція з питань вимірю­вальної техніки та приладобудування (ПЕСО), Генеральна кон­ференція мір та ваг (CGPM) тощо [7].

2.2.6. Діяльність Європейського союзу
в галузі стандартизації

Діяльність ЄС в галузі стандартизації направлена на вико­нання положень Римського договору від 1957 р. про утворення єдиного європейського ринку. Договір передбачає виконання законодавчих, розпорядницьких і адміністративних рішень країн-членів. Для початку робіт зі зближення національних стандартів у рамках усунення технічних перешкод у торгівлі була характерна спроба їх гармонізації. Дуже скоро стала очевидною неможливість рішення проблеми таким способом, в на­слідок цього здійснюється перехід на утворення єдиних євро­пейських стандартів – євронорм.Але головним напрямом, що реально усуває технічні перешкоди в торгівлі, визнано прийнят­тя Директив ЄС прямої дії, тобто вони містять законодавчі положення і вимоги до параметрів конкретних товарів або про­цесів. Якщо в них є посилання на євронорму або технічний регламент, це переводить вказані нормативні документи в ранг обов’язкових до виконання.

Таким чином був зроблений перехід від гармонізації окремих національних стандартів і технічних регламентів до гармонізації законодавчих положень (технічного законодавства). Рада ЄС ви­значила основний принцип гармонізації стандартів і сертифіка­ції – гармонізація законоположень обмежується встановленням вимог безпеки в рамках директив. Це означає, що для даної продукції повинні бути забезпечені умови вільної торгівлі в межах ЄС; на органи, що відповідають за стандартизацію про­мислових товарів, покладається завдання з розробки таких тех­нічних регламентів, які заставляють виробників випускати про­дукцію, що відповідає загальним вимогам директив. Самі по собі технічні регламенти і євронорми не зобов’язують вироб­ни­ків чітко виконувати їх вимоги. Однак на адміністрацію підпри­ємств покладений обов’язок підтвердити відповідність продукту загальним вимогам директив. Якщо підприємство не враховує вимог євронорми (технічного регламенту) і не може декларувати відповідність продукції їх вимогам, то додається проблема доказу відповідності виробу загальним вимогам ди­ректив через сертифікацію. При розробці євронорм широко ви­користовуються національні стандарти країн-членів, особливо німецькі (стандарти DIN), французькі (AFNOR) і міжнародні. Якщо вказані нормативні документи відповідають вимогам інте­грації західноєвропейських країн, їх застосовують як європей­ські стандарти.

Роботи з директив ЄС у галузі стандартизації сконцентровані на регламентації обов’язкових норм з безпеки праці, охороні здоров’я і навколишнього середовища, а також на виявленні стандартів (технічних регламентів), на які потрібно робити по­силання в директивах у частині вимог до параметрів якості това­рів. Проблемні моменти європейської регіональної стандартиза­ції пов’язані з інноваційними процесами, насамперед, у маши­но­будуванні та технології. Є два аспекти цих проблем: забез­пе­чен­ня науково-технічного прогресу країн-членів ЄС через стандар­тизацію і економічна ефективність стандартизації у період роз­робки нової продукції або технології.

Для упорядкування і розробки директив зі стандартизації встановлені такі принципи:

– гармонізація законодавств країн-членів ЄС, виходячи з вимог безпеки, охорони здоров’я і захисту навколишнього сере­довища;

– передача визначень технічних норм, що забезпечують ці параметри, Європейському комітету зі стандартизації (СЕN) і Європейському комітету зі стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК);

– визнання національними урядовими органами відповід­но­сті загальним вимогам директив тих виробів, які виготовлені за Європейськими (євронормами) або національними стандартами (технічними регламентами).

Якщо виробник випускає продукцію за якимось іншим нор­мативним документом, то він повинен довести відповідність свого товару вимогам директив сертифікатом відповідності, за­твердженим в ЄС, або шляхом сертифікаційних випробувань у відповідних організаціях.

Після того як Комісія ЄС дійшла висновку, що в багатьох випадках перешкоди в товарообміні виникають через незнання про існуючі або розроблювані стандарти (технічні регламенти) в інших країнах ЄС, була прийнята директива ЄС «Методи і про­цеси інформування в галузі стандартів і технічних регламентів». Після її доопрацювання і введення в дію, склалась процедура взаємного інформування, основні моменти якої такі:

– кожна країна-учасниця ЄС зобов’язана інформувати від­повідну інстанцію про програми підготовки проектів норма­тив­них документів. При цьому з питань регламентів треба зверта­тись в Комісію ЄС, зі стандартів – у центральні секретаріати СЕN і СЕНЕЛЕК;

– кожна з вказаних центральних інстанцій збирає і обробляє інформацію та подає її національним органам зі стандартизації країн-членів і регіональних органів зі стандартизації;

– кожна країна-член ЄС зобов’язана повідомляти отриману інформацію зацікавленим колам.

Директива стосується усіх видів продукції, крім харчових продуктів, сільськогосподарської продукції, медикаментів і косметики.

Основні практичні завдання з регіональної стандартизації покладені на СЕN і СЕНЕЛЕК, які в своїй практиці інфор­ма­ційного забезпечення керуються даною Директивою.

[Вгору] [Вниз]

2.3. Міжнародні та регіональні
організації з метрології

2.3.1. Міжнародне бюро мір і ваг

Випробовування і контроль якості продукції, сертифікація, акредитація метрологічних лабораторій пов’язані з діями, що ґрунтуються на національних системах вимірювань. При оціню­ванні продукції за вимогами стандартів здійснюються вимірю­вання різних параметрів, починаючи від характеристик самої продукції до параметрів зовнішніх впливів при її зберіганні, транспортуванні та використанні. При сертифікаційних випро­бовуваннях, встановлюється відповідність товару обов’язковим вимогам, методика і практика вимірювань безпосередньо впли­ває на відповідність результатів, що пов’язано з визнанням сер­тифікату. Отже, метрологія буде забезпечувати інтереси міжна­родної торгівлі, якщо буде дотримана єдність вимірювань, як необхідна умова відповідності результатів випробувань і сертифікації продукції. Це завдання і є найважливішим у діяльності міжнародних організацій з метрології. Завдяки їхнім зусиллям у більшості країнах світу прийнята Міжнародна систе­ма одиниць фізичних величин (CI), діє відповідна термінологія, прийняті рекомендації зі способів нормування метрологічних характеристик засобів вимірювання, з сертифікації засобів вимі­рювання, з випробувань засобів вимірювання перед випуском серійної продукції. Міжнародні метрологічні організації працю­ють у контакті з ISO та IEC, що відповідає більш широкому міжнародному розповсюдженню єдності вимірювань.

Найбільші міжнародні метрологічні організації – Міжна­род­на організація мір і ваг (МОМВ) і Міжнародна організація зако­нодавчої метрології (МОЗМ).

Міжнародне бюро мір і ваг (фр. Bureau international des poids et mesures – BIPM) – міжнародна організація із визначення стан­дартів, одна з трьох заснованих у 1875 р. внаслідок прийняття метричної конвенції з метою затвердження і під­тримки міжнарод­ної системи одиниць.

Міжнародне бюро мір і ваг було ство­рене 20 травня 1875 р. як результат підпи­сання метричної кон­венції – угоди між 51 країною. Воно розта­шоване в Павільйоні де Бретей в Севрі, Франція і має екстери­то­ріальний статус.

Міжнародне бюро мір і ваг виконує функцію підтримування однакових значень одиниць СІ в усьому світі. Воно здійснює це через низку консультативних комітетів, членами яких є метро­логічні лабороторії держав-членів метричної конвенції, та через власні лабораторії.

Бюро виконує дослідження в галузі вимірювань, організо­вує порівняння національних стандартів і проводить відповідні калібровки. Зокрема, Бюро проводить роботу з визначення стан­дарту точного часу: UTC.

У 1875 р. 17 країн підписали Мет­ричну конвенцію, мета якої – уніфі­кація національних систем одиниць вимірювання і встановлення єдиних фактичних еталонів довжини та маси (метра і кілограма). На основі цієї Конвенції була створена міжурядова Міжнародна організація мір і ваг. Офіційна мова організації – французька. Метрична конвенція діє і тепер (з доповненнями від 1921 р.). Її членами є близько 50 країн світу. Згідно з Конвенцією було створено Міжнародне бюро мір і ваг (МБМВ) – перша між­народна науково-дослідна лабораторія, що зберігає і підтримує міжнародні еталони: прототипи метра і кілограма, одиниці іонізуючих випромінювань, електричного опору та ін. МБМВ знаходиться у Франції (м. Севр), його діями керує Міжнародний комітет мір і ваг (МКМВ). Головне прак­тичне завдання МБМВ – звірити національні еталони з між­народними еталонами різ­них одиниць вимірювань. Фактично МБМВ координує діяль­ність метрологічних організацій більш ніж у 100 країнах.

Науковий напрям роботи цієї організації – удосконалення метричної системи вимірювань. МБМВ постійно удосконалює міжнародні еталони, розробляє і застосовує нові методи і засоби точних вимірювань, координує метрологічні дослідження у краї­нах-членах.

Програми наукової і практичної діяльності МБМВ затвер­джує Генеральна конференція з мір і ваг – вищий міжнародний орган з питань встановлення одиниць, їх визначень і методів відтворення. У її роботі беруть участь усі країни, що приєдна­лись до Конвенції. Генеральна конференція проводиться не рідше одного разу на чотири роки: перша відбулась у 1898 р. У проміжках між конференціями роботою МОМВ керує МКМВ, що вибирається на конференції. До складу комітету входять найкращі фізики та метрологи світу, усього 18 членів.

У складі МКМВ працюють 8 Консультативних комітетів, що готують матеріали і рішення Генеральних конференцій. Назви комітетів висвітлюють діапазон діяльності МОМВ: Комітет з електрики, з термометрії, визначення метра, визначення секун­ди, з одиниць, з маси, фотометрії і еталонів для іонізуючих випромінювань. Країни-члени МОМВ представлені своїми най­більшими науковими інститутами.

Наукові розробки МОМВ мають велике практичне значення. Достатньо назвати прийняття Міжнародної Системи Одиниць SІ (1960 р.), нового визначення секунди (1967 р.) і створення найновіших стандартів частоти, що дозволило підвищити точність національних еталонів часу і частоти у 100–1000 разів, а це, в свою чергу, позитивно відобразилось на забезпеченні космічних польотів, а також було використано в кількох фундаментальних наукових дослідженнях.

2.3.2. Міжнародна організація
законодавчої метрології

МІЖНАРОДНА ОР­ГАНІЗАЦІЯ ЗАКОНО­ДАВЧОЇ МЕ­ТРОЛОГІЇ – (Organisation internationale de metrologie legale), МОЗМ (OIML) – міжнародна міжурядова організація.

Утворена в 1956 р. на підставі Конвенції про заснування Міжнародної організації законодавчої метрології, підписаної 12 жовтня 1955 р. у м. Парижі (Франція). Організація об’єднує більше ніж 80 країн.

Членами МОЗМ є держави – учасниці Конвенції. У її роботі можуть брати участь держави – члени-кореспонденти організа­ції (серед них і Україна з 1992). МОЗМ збирає документацію та інформацію про різні національні (метрологічні) служби, що займаються легалізацією, повіркою (верифікацією) і контролем засобів вимірювальної техніки (вимірювальних приладів), які підлягають або можуть підлягати законодавчій і адміністратив­ній регламентації, тобто бути об’єктом правового регулювання; здійснює переклади, тлумачить і видає тексти національних законодавчих актів (нормативно-правових документів), що сто­суються засобів вимірювальної техніки, які діють у різних дер­жавах, та їх застосування; визначає загальні засади законодавчої метрології, проводить дослідження у цій сфері; готує модельні (типові) зразки проектів законів і правил, які визначають нор­мативну базу технічного врегулювання щодо вимірювальних приладів та їх застосування; розробляє проекти організації типо­вої служби з повірки і контролю засобів вимірювальної техніки; сприяє відносинам між службами мір і ваг, які відають зако­но­давчою метрологією держав – членів організації. Вищим орга­ном МОЗМ є Міжнародна конференція законодавчої метрології, сесії якої скликаються не рідше одного разу на 4 роки. Конфе­ренція обирає зі свого складу голову і двох віце-голів організа­ції, приймає рішення з відповідних питань. Керуючим органом МОЗМ є Міжнародний комітет законодавчої метрології, який збирається на свої сесії раз на рік. Він складається з 20 членів – представників різних держав. Поточну роботу виконує Міжна­родне бюро законодавчої метрології, директор якого призна­ча­ється комітетом. МОЗМ співпрацює з ЮНЕСКО, Міжнародним бюро мір і ваг, Міжнародною електротехнічною комісією, Між­народною організацією з питань стандартизації, бере участь у роботі ЮНКТАД тощо. В Україні застосовується Міжнародна система одиниць, рекомендована МОЗМ. Організація видає щоквартальний «Bulletin de l’Organisation internationale de metrologie legale» («Бюлетень Міжнародної організації законо­давчої метрології»), словники законодавчої метрології, основ­них і загальних термінів з метрології тощо. Офіційна мова – французька. Місцеперебування – м. Париж.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IV. Список використаних джерел
3. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
4. MOV приймач, джерело
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
7. XVI. Коригування списку рекомендованих до зарахування
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А. В. Дудник 1 страница
10. А. В. Дудник 10 страница
11. А. В. Дудник 11 страница
12. А. В. Дудник 12 страница

Переглядів: 646