Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 6 страница

2. Закон повинен бути глобальним «сторожовим псом» для поведінки міжнародних корпорацій.

3. Створення сильних споживчих організацій у всьому світі, які можуть проводити ефективні кампанії для національних споживачів, а за допомогою СІ – глобально.

4. Бути сильною, життєздатною, глобальною організацією, здатною досягати поставлених цілей.

Цілями СІ є:

1. Досягнути реальних змін – у політиці та практиці – за відібраними міжнародними проблемами, що мають значення для споживачів, з високим рівнем залучення членів СІ до своїх кампаній.

2. Через свої кампанії позитивно змінити ставлення й усвідомлення споживачів кожного регіону світу відносно ключових обов’язків споживачів.

3. Надавати допомогу в захисті основного споживача на правовій основі, як мінімум у десяти країнах, де тепер цього бракує, і підвищувати рівень та можливості захисту споживача й подальшого його встановлення у десяти країнах.

4. Поліпшити здатність СІ збирати та інтерпретувати вірогідну інформацію відносно поглядів і проблем споживачів у всьому світі та доносити її до осіб, які приймають рішення.

З цією метою СІ:

1. Мобілізуватиме своїх членів на проведення глобальних кампаній з максимум чотирьох ключових міжнародних споживчих проблем водночас, через які можна просувати права споживачів на захист і життєздатні істотні товари та послуги, здорове навколишнє середовище, інформацію і відшкодування.

2. Кампанія з відібраних проблем, які проходять випробування СІ, повинна мати резонанс і доцільність для членів СІ та їхніх спонсорів з чітко ідентифікованими проблемами споживачів і рішеннями, підкріпленими черговою програмою для визначення думки споживачів у всьому світі.

3. Просуватиме послідовно у всіх проведених кампаніях і громадських комунікаціях чотири взаємних обов’язки споживачів: розуміння, етика, виступи і діяльність, що становлять громадянську позицію споживача.

4. Забезпечуватиме розроблення програм впливового захисту споживача в стратегічно важливих країнах.

5. Підсилюватиме становище СІ як провідного незалежного міжнародного органу із захисту споживачів у всьому світі.

Стратегічне завдання 2. Закон повинен бути глобальним «сторожовим псом» для поведінки міжнародних корпорацій. Кількість міжнародних корпорацій збільшилась за останні 15 років: з 37 000 до 77 000, з приблизно 800 000 національними філіалами і мільйонами постачальників і дистриб’юторів, які діють на всіх етапах ланцюгів постачання.

Зі своєю міжнародною мережею СІ має унікальні можливості для виявлення й аналізу зловживань на ринку міжнародними корпораціями та притягнення їх до відповідальності.

СІ сприятиме удосконаленню за допомогою експертів незалежної пропаганди, визначеної на основі фактичних даних досліджень.

Цілями СІ є:

1. Створення серії поточних високоякісних впливових порівняльних досліджень, зосереджених на роботі міжнародних компаній у постійному забезпеченні основної продукції і послуг.

2. Надання цілеспрямованого впливу на міжнародні комерційні групи для підтримки і сприяння належній практиці.

3. Забезпечення визнання та ефективності бізнесових форумів і споживчих груп у різних регіонах світу для участі у продуктивному діалозі.

4. Збільшення громадської підтримки через кампанії СІ для дотримання міжнародними корпораціями визнаних і належних стандартів відповідальності.

З цією метою СІ:

1. Використовуватиме свою глобальну мережу досліджень і публікуватиме інформацію стосовно збитків для споживачів на споживчому ринку у результаті зловживань з боку міжнародних корпорацій.

2. Прийматиме претензії споживачів до міжнародної комерційної діяльності в рамках діалогу, націленого на зміну корпоративної поведінки, яка наносить збитки споживачам і, за необхідності, підтримуватиме корпоративну поведінку, сприятливу для споживачів.

3. Впливатиме на встановлення ключових міжнародних стандартів на підтримання пріоритетів проведення кампанії.

4. Дотримуватиметься публічними кампаніями конструктивних і належних корпоративних стандартів відповідальності.

Стратегічне завдання 3. Створення сильних споживчих організації у всьому світі, які можуть проводити ефективні кампанії для національних споживачів, а за допомогою СІ – глобально.

СІ має репутацію, що охоплює понад чотири десятиліття створення і підтримки національних організацій споживачів у кожному регіоні світу.

Вона опирається на свої досягнення для розроблення ефективніших глобальних кампаній просування з уведенням у роботу партнерів зі співробітництва для досягнення довгострокових цілей.

Цілями СІ є:

1. Створити усестороннє розуміння споживчого руху протягом двох років через оцінення потреб і можливостей членів СІ.

2. 3авершити протягом двох років повний перегляд надання СІ інформаційних послуг із розширенням платформи у мережі Інтернет і результатами знань поділитись з іншими разом з усебічною перебудовою інформаційних систем СІ.

3. Упровадити, наскільки дозволять ресурси, реалістичні та з належним потенціалом програми, зосереджені на п’яти членах за один раз у кожному регіоні з одночасною роботою над створенням сприятливих умов для діяльності членів там, де вони відсутні.

4. Подвоїти кількість організацій, приєднаних до СІ.

5. Вирішити питання успішної передачі досвіду десяти великих членів СІ 20 маленьким членам з країн, що розвиваються.

З цією метою СІ:

1. Постійно оцінюватиме потреби та можливості своїх членів.

2. Зосереджуватиме увагу на забезпеченні доречних маркетингових і своєчасних інформаційних послуг як ключовому обслуговуванні повних членів і членів-філіалів СІ.

3. Забезпечуватиме цілеспрямований організаційний потенціал своїх членів на основі оцінювання потреб і в дусі партнерства.

4. Стимулюватиме обмін «ноу-хау» серед членів, охоплюючи урядові філіали.

5. Підтримуватиме своїх членів, якщо вони зустрічатимуть напади з боку урядів, міжнародних корпорацій або інших органів.

Стратегічне завдання 4. Бути сильною, життєздатною глобальною організацією, придатною для досягнення поставлених цілей.

СІ повинна бути сильною матеріально й оперативно, залишатись постійно ефективною і дієвою силою.

Вона повинна бути висококваліфікованою, етичною, охоплювати організації, які цінять і стимулюють штат СІ.

Вона має управляти своїми фінансами з підвищеною дбайливістю і забезпечити своїх членів та донорів максимальними досягненнями за їхні кошти.

Цілями СІ є:

1. Провести перегляд управління СІ і досягнути максимально можливого дотримання звітності статуту міжнародних неурядових організацій (INGO).

2. Упровадити погляди і навчання, орієнтовані на результат організаційної культури, пов’язаної з політикою і показниками досягнень усіх програм.

3. Підсилити громадський статус СІ як визнаного глобального голосу споживачів на інтернаціональному рівні.

4. Встановити диверсифіковану, сталу модель фінансування для досягнення стратегічних цілей і забезпечити фінансове майбутнє СІ.

5. Розробити та здійснити стратегію у сфері людських ресурсів, системи і політики, яка відображає і підкріплює амбіції та цілі СІ.

З цією метою СІ:

1. Приділятиме першочергову увагу програмам, які допоможуть сприяти належному управлінню споживчим рухом.

2. Розроблятиме ефективні та дієві проекти з найвищим рівнем дотримання контрактів на гранти.

3. Відображатиме глобальні цінності СІ і створюватиме визнання її марки шляхом ефективного використання засобів масової інформації для висвітлення роботи та цілей.

4. Буде підзвітною і прозорою, дотримуватиметься конструктивних і належних стандартів відповідальності неурядової організації.

5. Забезпечуватиме належне та стале фінансування з ретельним управлінням фіксованими витратами в межах основного прибутку.

6. Забезпечуватиме найкращі робочі умови для залучення, збереження і розвитку професіональних, досвідчених і нових співробітників. «Просування вперед» – цей стратегічний план було розроблено у 2006 р. за участю усіх співробітників СІ, керівних органів, членів і ключових партнерів у всьому світі. Це рамки, в яких СІ прийматиме рішення стосовно своїх пріоритетних напрямків діяльності. Співробітники групи втілюватимуть ці слова в життєздатні плани та чіткі щорічні показники для того, щоб можна було визначити досягнення прогресу.

Стратегічний план є дисциплінуючим і зрозумілим інструментом, який забезпечує чітку спрямованість роботи СІ на створення підприємницької та амбіційної організації. Вона продовжуватиме консультації членів СІ за напрямами протягом п’яти років його дії. І в межах найкращого розуміння ризиків і невпевненості, що оточують будь-яку міжнародну організацію, СІ використовуватиме можливості, які можуть допомогти міжнародному споживчому руху здійснити більший вплив, зростання та удосконалення.

Перш за все, СІ намагатиметься проводити свою місію за допомогою виконання цього плану, доводячи своє значення й ефективність її організацій-членів, своїх партнерів і прихильників та споживачів у всьому світі [8].

2.5.2. Комітет з захисту інтересів споживачів

Комітет з захисту інтересів споживачів (COPOLCO) утворений у 1977 р. з метою стандартизації в галузі інформації споживача, тобто забезпечення зв’язку між ISO і міжнародними організаціями, що займаються питаннями, які цікавлять споживачів.

У завдання COPOLCO входить вивчення таких питань:

– шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції, а також заходи, які потрібно застосувати для більш ширшої участі споживачів у національній і міжнародній стандартизації;

– розробка з точки зору стандартизації рекомендацій, що направлені на забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів, а також програм їх навчання питанням стандартизації;

– узагальнення досвіду участі споживачів у роботах зі стандартизації, застосування стандартів на споживчі товари; з інших питань національної і міжнародної стандартизації, що цікавлять споживача;

– підтримання зв’язку з іншими органами ISO, діяльність яких дотична до інтересів споживачів.

Результатом діяльності COPOLCO є періодичне видання списків національних і міжнародних стандартів, що цікавлять організації споживачів, а також підготовка настанов з питань споживчих товарів, наприклад:

Настанова 12 «Порівняльні випробування споживчих товарів»;

Настанова 14 «Інформація про товари для споживачів»;

Настанова 36 «Розробка стандартних методів вимірювання експлуатаційних характеристик споживчих товарів».

Основним видом діяльності ISO є розробка міжнародних стандартів. Тому головним структурним підрозділом – робочими органами цієї організації є: технічні комітети, підкомітети, робочі групи. Взагалі нараховується близько 2500 робочих органів ISO.

Робочі комітети ISO ведуть роботу з міжнародної стандартизації у певній галузі, наприклад ISO/ТК 10 «Технічні креслення», ISO/ТК 22 «Автомобілі», ISO/ТК 37 «Термінологія».

Якщо робота, що проводиться технічним комітетом, охоплює широке коло питань, тоді в рамках технічних комітетів створюють підкомітети. Наприклад, в ISO/ТК 20 «Авіаційні і космічні літальні апарати» входять десять підкомітетів.

Сьогодні практично нема такої галузі, в якій не були б розроблені стандарти ISO.

Із загальної кількості стандартів, розроблених ISO (більше 7500) в різних галузях техніки, вони розподіляються так:

– машинобудування – 29,5 %;

– хімія – 3,4 %;

– неметалічні вироби – 12,2 %;

– руди і метали – 9,1 %;

– інформаційна техніка – 8,8 %;

– сільське господарство – 8,5 %;

– будівництво – 3 %;

– спецтехніка – 3 %;

– охорона здоров’я і медицина – 3,3 %;

– основоположні стандарти – 3,3 %;

– навколишнє середовище – 3 %;

– пакування і транспортування товарів – 1,8 % та інші.

У переліку відсутні стандарти в галузі електротехніки, електроніки і зв’язку, оскільки розробкою стандартів у цих галузях займається IEC згідно з діючим договором між ISO і IEC.

В останні роки у всіх країнах велику увагу приділяють питанню утворення на підприємствах систем якості. У ряді країн (США, Франція, Великобританія та ін.) були розроблені та затверджені національні стандарти, що містять рекомендації з утворення таких систем. З метою розробки однакового підходу до вирішення питання якості продукції був утворений ISO/ТК 176 «Управління якістю і забезпення якості», його завданням є стандартизація і гармонізація основоположних принципів систем забезпечення якості. На основі узагальнення національного досвіду в цій галузі ISO/ТК 176 були розроблені і в 1987 р. вперше опубліковані стандарти ISO серії 9000.

Необхідно відмітити, що міжнародні стандарти ISO не є обов’язковими, кожна країна може застосовувати їх цілком, окремими розділами або взагалі не застосовувати.

Однак в умовах конкуренції на світовому ринку виробники продукції, що намагаються підтримувати високу конкурентоздатність продукції, вимушені застосовувати стандарти ISO та інших міжнародних організацій. Тому при розробці міжнародних стандартів йде серйозна боротьба між окремими країнами, окремими світовими виробниками відповіднної продукції за формулювання вимог, що закладаються в ці стандарти.

2.5.3. Європейська організація з якості

Європейська організація з якості (ЄОЯ, EOQ) – незалежна некомерційна асоціація, що поєднує 34 національні організації з якості європейських країн. Її членами є також компанії та приватні особи. Вона створена в 1956 році і має штаб-квартиру в Брюсселі (Бельгія).

Свою місію EOQ бачить у підвищенні конкурентноздатності європейських організацій на основі використання досягнень у менеджменті якості. За дорученням Європейської комісії EOQ регулярно проводить навчання вищого ешелону державних службовців країн Європи.

Один раз на рік відбувається Конгрес EOQ, що являє собою найбільший форум у Європі, на якому обговорюють проблеми якості.

Щорічно, починаючи з 1997 року, другого тижня листопада під егідою EOQ проводять Всесвітній тиждень якості та День якості. У рамках тижня організовують конференції, науково-практичні семінари, круглі столи тощо для ознайомлення фахівців і широкої громадськості з принципами та метою руху за якість.

ЄОЯ разом з EFQM – Європейським Фондом з Управління Якістю – щорічно призначає Європейську премію якості, яку присуджує малим і середнім підприємствам.

В останні роки ЄОЯ приділяє все більшу увагу обміну інформацією у сфері якості, і це стає одним із пріоритетних напрямів діяльності організації. Для рішення цієї проблеми створено механізм, що дає змогу системно накопичувати інформацію про досвід і розробки різних організацій (промислових компаній, наукових організацій, навчальних закладів тощо), а також окремих фахівців у сфері якості, та забезпечити структурований доступ до цієї інформації. Для цього ЄОЯ розробила цільовий проект Європейської добровільної системи реєстрації інформації з питань якості, що одержав назву EVROS. Система містить Європейський Реєстр інформації з питань якості (Єврореєстр) – базу даних, що забезпечена необхідним програмно-технічним супроводом для внесення до неї інформації з питань якості та надання її зацікавленим користувачам.

ДП «УкрНДНЦ» є членом EОQ з 2004 року, з травня 2007 року йому надано статус Наукового Партнера.

2.5.4. Україна і Організація ООН з питань
продовольства та сільського господарства

Розвитком аграрного сектора Європи опікується також Продовольча та сільськогосподарська організація при ООН (FAO), членом якої є й Україна.

У 1943 р. уряди 44 країн зібралися в Хот Спрінгс (США) із наміром заснувати міжнародну організацію з продовольства та сільського господарства. Першу сесію Конференції такого об’єднання, як спеціалізована організація при ООН, було проведено в Квібеку (Канада) 1945 р. Мова йде про Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН (Food and Agriculture Organization, FAO), до якої на цей час входить 188 держав-членів та одна організація-член – Європейське співтовариство.

Україна є дійсним членом FAO з 2003 року, й разом із ще 43 державами та Європейським співтовариством входить до Європейського регіону цієї організації. У Києві за участі представників FAO було проведено консультативний семінар «Формулювання інформаційної стратегії для сільського господарства України». Участь у семінарі взяли представники Мінагрополітики, УААН, науково-дослідних і навчальних закладів, зокрема НАУУ, громадських об’єднань та медіа.

Метою заходу було обговорення стану інформаційного забезпечення АПК і формування інформаційної стратегії. Зокрема, в робочих групах вивчали та консолідували сильні й слабкі сторони наявних інформаційних систем (внутрішній SWOT-аналіз) і визначали та консолідували можливості й загрози для інформаційних систем (зовнішній SWOT-аналіз).

Взагалі розвитку статистики в аграрному та продовольчому секторах, а також доступності даних приділяється особлива увага. В Конституції FAO міститься заклик до організації збирати, аналізувати, інтерпретувати й поширювати інформацію, що стосується харчування, продовольства й сільського господарства (терміном «сільське господарство» і його похідні тут і далі позначають рибальство, морепродукти, лісництво та сировинні лісоматеріали). FAO надає допомогу країнам, що здійснюють перехід від централізовано-планової до ринкової економіки, щодо розробки систем сільськогосподарської статистики. Служба статистичних оглядів і розвитку статистики (ESS), зокрема, надає технічну допомогу за такими напрямами:

– сільськогосподарські переписи;

– постійні системи сільськогосподарської статистики та укріплення інституційної інфраструктури;

– системи сільськогосподарської статистики з продбезпеки;

– обробка статистичних даних і статистичні бази даних;

– підготовка кадрів.

На 22-й та 24-й сесіях Регіональної конференції, що проводилися, відповідно, в 2000 та 2004 рр., було затверджено пріоритети в рамках Стратегічної структури, схваленої Конференцією FAO 1999 року:

– зниження рівня бідності шляхом надання підтримки стійкій життєдіяльності в сільських районах і досягненню продовольчої безпеки;

– безпека і якість харчових продуктів;

– управління природними ресурсами;

– створення інфраструктури й потенціалу для надання підтримки процесам переходу до ринкової економіки в аграрному секторі.

Особливо відзначено такі напрями, як органічне землеробство, біотехнологія й біорізноманітність.

Органічне сільське господарство є однією із пріоритетних галузей міждисциплінарної взаємодії FAO. У середньостроковій перспективі ця діяльність полягатиме в наданні підтримки країнам-членам FAO ефективно виробляти, обробляти, переробляти, інспектувати, сертифікувати й реалізовувати натуральні харчові продукти та волокна. А саме: організація сприятиме нарощуванню потенціалу в галузі підготовки кадрів, наукових досліджень та комунікаційних можливостей, особливо в країнах Центральної і Східної Європи (КЦСЄ), створенню нормативної бази через акредитацію національної сертифікації для головних потенційних ринків. Спеціалізовані продовольчі продукти (за географічним походженням і традиційністю споживання) можуть бути залучені країнами-членами до цих заходів.

Протягом останнього десятиріччя органічне сільське господарство є швидкозростаючим продовольчим сектором, що наочно продемонстрував свою екологічну й економічну дієздатність і може вважатись перевіреною моделлю системи стійкого ведення сільського господарства в різних екологічних і соціально-економічних умовах. Отже, добре пристосований для залучення до заходів з охорони навколишнього середовища й збереження біорізноманіття, в тому числі для реалізації у буферних зонах парків чи в охоронних зонах питного водопостачання, для включення до концепції розвитку стійкої життєдіяльності в сільській місцевості та створення невеликих аграрних підприємств на маргінальних і високопродуктивних ділянках. У менш благонадійних районах органічне сільське господарство, незалежно від того сертифіковане воно чи ні, підвищує багатофункціональність сільського господарства. Проте органічне сільське господарство значною мірою залежить від досконалості людських ресурсів (знань, контактів, взаємодії та етики).

Більшість методів органічного землеробства застосовано в системах із різним ступенем інтегрованості, а його ведення скорочує державні витрати та витрати інших секторів економіки через:

– скорочення потреби очищення вод на водогосподарських підприємствах і в приватних криницях;

– зниження потреби у витратах викопного палива;

– скорочення сільськогосподарських викидів парникових газів;

– збереження ґрунтів, підвищення родючості;

– зниження ризиків і виробничих втрат, пов’язаних із несприятливими кліматичними умовами;

– поліпшення здоров’я населення (скорочення випадків отруєння, алергій тощо);

– сприяння виконанню міжнародних екологічних угод, таких як конвенції про зміну клімату, біорізноманітність.

Агробіотехнології та біобезпека. Біотехнологія надає потужні кошти для забезпечення стійкого розвитку сільського господарства, рибальства й лісництва, а також харчової промисловості. За належної інтеграції з іншими технологіями для виробництва продуктів харчування, сільськогосподарської продукції і послуг біотехнологія може істотною мірою сприяти задоволенню потреб населення, що стає все численнішим та урбанізованішим. Хоча багато аспектів біотехнології щодо застосування й потенційних вигід для фермерів і споживачів не породжують особливих розбіжностей у поглядах, тему використання генетично модифікованих організмів (ГМО) у продуктах харчування та в сільському господарстві можна назвати полемічною. Генна інженерія може сприяти збільшенню виробництва та продуктивності праці в сільському господарстві, лісництві й рибальстві, проте з нею теж пов’язані потенційні ризики, які треба ретельно вивчити. Їх поділяють на дві основні категорії: вплив на здоров’я людей та тварин і наслідки для навколишнього середовища (особливо для біорізноманітності). Тому, як вважають фахівці FAO, потрібно розробити наукову систему оцінок на основі кожного конкретного випадку, що дає змогу об’єктивно встановлювати вигоди й ризики, пов’язані з кожним окремим ГМО, до ухвалення рішення про його випуск.

Країни-члени надали FAO мандат щодо біобезпеки та біотехнологій, відповідно до якого забезпечено нейтральний форум для розробки міжнародних інструментів управління, у тому числі щодо регулювання ГМО. Наведемо окремі з них.

– Глобальний план дій зі збереження і стійкого використання генетичних ресурсів рослин для виробництва продуктів харчування та ведення сільського господарства.

– Міжнародний договір про генетичні ресурси рослин для виробництва продуктів харчування і ведення сільського господарства.

– Проект Кодексу дій у галузі біотехнологій щодо генетичних ресурсів рослин для виробництва продуктів харчування і ведення сільського господарства.

– Міжнародна конвенція захисту рослин.

– Кодекс дій щодо відповідального рибальства.

– Спеціальна міжурядова цільова група Codex Alimentarius Commission, створена FAO та СОТ, щодо стандартів харчових продуктів (у т. ч. вироблених з використанням біотехнологій).

FAO бере участь у створенні концептуальної основи для розробки політичних рекомендацій у галузі біотехнологій і біобезпеки. Разом із Міжнародною службою з національних сільськогосподарських досліджень і ЮНЕП-ГЕФ (Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища/Глобальний екологічний фонд) розроблено доступний набір інструментальних засобів підтримки рішень із впровадження систем біобезпеки.

Технічна допомога FAO в галузі біотехнології спрямована на сприяння зміцненню національних можливостей в агробіотехнології та біобезпеці. Обмін інформацією та її поширення, що є важливим видом діяльності FAO, теж стосується застосування і регулювання агробіотехнологій. Зокрема, FAO заснувала Форум із біотехнологій, опублікувала Глосарій із біотехнологій для продовольства й сільського господарства (задля забезпечення узагальненого, комплексного й доступного переліку термінів та абревіатур, регулярно використовуваних у біотехнології для продовольства й сільського господарства) та створила базу даних FAO-BіoDe, призначенням якої є збір, зберігання, організація і поширення оновленої базисної інформації про продукти й методи сільськогосподарської біотехнології, які використовують або розробляють у країнах, що розвиваються.

2.5.5. Міжнародний альянс ХАССП

Система аналізу небезпек і критичних точок контролю (англ. HACCP Hazard Analysis Critical Control Point, HACCP) – система, що дозволяє створити на підприємстві умови для виробництва безпечної продукції шляхом визначення (ідентифікації) і контролю небезпечних чинників. Система ХАССП є єдиною системою управління безпечністю харчової продукції, яка довела свою ефективність і прийнята міжнародними організаціями. В законодавстві України прийнято вживати англомовну абревіатуру в назві концепції (HACCP – Hazard Analysis and Critical Control Point), однак популярності набула кирилична транслітерація ХАССП.

Історія розвитку концепції

Концепція ХАССП була розроблена в 60-х роках спільними зусиллями компанії Pillsbury Company Pillsbury, Лабораторії Збройних сил США і Національного управління з аеронавтики і космонавтики (NASA) під час роботи над Американською космічною програмою. Перед NASA стояло завдання розробити систему, що виключає можливість утворення токсинів у харчовій продукції і, як наслідок, запобігти харчовим отруєнням. Вибіркові та навіть і тотальні випробування кінцевого продукту або напівфабрикатів не могли гарантувати безпечності продукції, проте суттєво ускладнювали технологічний процес і збільшували вартість виробництва. Для вирішення цієї проблеми була ініційована розробка концепції ХАССП, представлена компанією «Pillsbury» у 1971 р. на Першій американській національній конференції з питань безпечності харчових продуктів. Після цього Управління США з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами United States Food and Drug Administration стало вимагати застосування системи ХАССП під час виробництва рибних продуктів, а Департамент сільського господарства США – при переробці м’яса та птиці. Національна академія наук США (НАУ США) в 1985 р., після проведення оцінки ефективності регулювання харчової промисловості США,рекомендувала всім регулятивним установам прийняти підхід ХАССП і обов’язкове застосування системи для виробників харчових продуктів. Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна продовольча та сільськогосподарська організація (FAO) також схвалили використання системи ХАССП. З цього часу система ХАССР поширилася практично на всі країни світу. ХАССП – це інструмент управління, що забезпечує більш структурований підхід до контролю ідентифікованих небезпечних чинників, у порівнянні з традиційними методами, такими як інспектування або контроль якості. Використання системи ХАССП дозволяє перейти від випробування кінцевого продукту до розробки превентивних методів. Поява міжнародних стандартів ISO серії 22000 започатковує наближення та встановлення еквівалентних (рівнозначних) вимог до рівня безпечності харчових продуктів для всіх учасників глобалізованого продовольчого ринку. Прийняті Комісією Codex Alimentarius нормативи, основні принципи і рекомендації з безпечності харчової продукції визнані в угоді СОТ «Про санітарні та фітосанітарні заходи» як основа для гармонізації санітарних заходів, при цьому ХАССП створює надійне організаційне підґрунтя забезпечення безпечності продовольства та кормів. Отже, ХАССП буде відігравати зростаючу роль у практичних заходах з безпечності харчових продуктів не лише як система, обрана окремими країнами, але й на загальносвітовому рівні, роблячи свій внесок у розширення міжнародної торгівлі.

ХАССП – це потужна система, що може застосовуватися до великого спектру простих і складних операцій. Вона використовується для забезпечення безпечності харчових продуктів протягом усього ланцюга виробництва і реалізації харчового продукту. Для впровадження системи ХАССП виробники повинні досліджувати не тільки їх власний продукт і методи його виготовлення. Постає завдання застосовувати такі ж вимоги і до постачальників сировини та допоміжних матеріалів, системи дистрибуції та роздрібної торгівлі. Правильне запровадження системи НАССР надає виробнику багато переваг економічного та управлінського характеру:

– застосування НАССР є підтвердженням виконання виробником законодавчих і нормативних вимог;

– НАССР засвідчує високий рівень свідомості та відповідальності виробника перед споживачем;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 4 страница	\|	СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 8 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.