• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 6 страница

2. Закон повинен бути глобальним «сторожовим псом» для поведінки міжнародних корпорацій.

3. Створення сильних споживчих організацій у всьому світі, які можуть проводити ефективні кампанії для національних споживачів, а за допомогою СІ – глобально.

4. Бути сильною, життєздатною, глобальною організацією, здатною досягати поставлених цілей.

Цілями СІ є:

1. Досягнути реальних змін – у політиці та практиці – за відібраними міжнародними проблемами, що мають значення для споживачів, з високим рівнем залучення членів СІ до своїх кампаній.

2. Через свої кампанії позитивно змінити ставлення й усві­домлення споживачів кожного регіону світу відносно ключових обов’язків споживачів.

3. Надавати допомогу в захисті основного споживача на пра­вовій основі, як мінімум у десяти країнах, де тепер цього бракує, і підвищувати рівень та можливості захисту споживача й по­дальшого його встановлення у десяти країнах.

4. Поліпшити здатність СІ збирати та інтерпретувати віро­гідну інформацію відносно поглядів і проблем споживачів у всьому світі та доносити її до осіб, які приймають рішення.

З цією метою СІ:

1. Мобілізуватиме своїх членів на проведення глобальних кампаній з максимум чотирьох ключових міжнародних спожив­чих проблем водночас, через які можна просувати права спожи­вачів на захист і життєздатні істотні товари та послуги, здорове навколишнє середовище, інформацію і відшкодування.

2. Кампанія з відібраних проблем, які проходять випробу­вання СІ, повинна мати резонанс і доцільність для членів СІ та їхніх спонсорів з чітко ідентифікованими проблемами спожи­вачів і рішеннями, підкріпленими черговою програмою для ви­значення думки споживачів у всьому світі.

3. Просуватиме послідовно у всіх проведених кампаніях і громадських комунікаціях чотири взаємних обов’язки спожива­чів: розуміння, етика, виступи і діяльність, що становлять громадянську позицію споживача.

4. Забезпечуватиме розроблення програм впливового захи­сту споживача в стратегічно важливих країнах.

5. Підсилюватиме становище СІ як провідного незалежного міжнародного органу із захисту споживачів у всьому світі.

Стратегічне завдання 2. Закон повинен бути глобальним «сторожовим псом» для поведінки міжнародних корпорацій. Кількість міжнародних корпорацій збільшилась за останні 15 років: з 37 000 до 77 000, з приблизно 800 000 національними філіалами і мільйонами постачальників і дистриб’юторів, які діють на всіх етапах ланцюгів постачання.

Зі своєю міжнародною мережею СІ має унікальні можливості для виявлення й аналізу зловживань на ринку міжнародними корпораціями та притягнення їх до відповідальності.

СІ сприятиме удосконаленню за допомогою експертів неза­лежної пропаганди, визначеної на основі фактичних даних до­сліджень.

Цілями СІ є:

1. Створення серії поточних високоякісних впливових порів­няльних досліджень, зосереджених на роботі міжнародних ком­паній у постійному забезпеченні основної продукції і послуг.

2. Надання цілеспрямованого впливу на міжнародні комер­ційні групи для підтримки і сприяння належній практиці.

3. Забезпечення визнання та ефективності бізнесових фору­мів і споживчих груп у різних регіонах світу для участі у про­дуктивному діалозі.

4. Збільшення громадської підтримки через кампанії СІ для дотримання міжнародними корпораціями визнаних і належних стандартів відповідальності.

З цією метою СІ:

1. Використовуватиме свою глобальну мережу досліджень і публікуватиме інформацію стосовно збитків для споживачів на споживчому ринку у результаті зловживань з боку міжнародних корпорацій.

2. Прийматиме претензії споживачів до міжнародної комер­ційної діяльності в рамках діалогу, націленого на зміну корпо­ративної поведінки, яка наносить збитки споживачам і, за необ­хідності, підтримуватиме корпоративну поведінку, сприятливу для споживачів.

3. Впливатиме на встановлення ключових міжнародних стандартів на підтримання пріоритетів проведення кампанії.

4. Дотримуватиметься публічними кампаніями конструк­тив­них і належних корпоративних стандартів відповідальності.

Стратегічне завдання 3. Створення сильних споживчих ор­ганізації у всьому світі, які можуть проводити ефективні кам­панії для національних споживачів, а за допомогою СІ – гло­бально.

СІ має репутацію, що охоплює понад чотири десятиліття створення і підтримки національних організацій споживачів у кожному регіоні світу.

Вона опирається на свої досягнення для розроблення ефек­тивніших глобальних кампаній просування з уведенням у робо­ту партнерів зі співробітництва для досягнення довгострокових цілей.

Цілями СІ є:

1. Створити усестороннє розуміння споживчого руху протя­гом двох років через оцінення потреб і можливостей членів СІ.

2. 3авершити протягом двох років повний перегляд надання СІ інформаційних послуг із розширенням платформи у мережі Інтернет і результатами знань поділитись з іншими разом з усе­бічною перебудовою інформаційних систем СІ.

3. Упровадити, наскільки дозволять ресурси, реалістичні та з належним потенціалом програми, зосереджені на п’яти членах за один раз у кожному регіоні з одночасною роботою над ство­ренням сприятливих умов для діяльності членів там, де вони відсутні.

4. Подвоїти кількість організацій, приєднаних до СІ.

5. Вирішити питання успішної передачі досвіду десяти вели­ких членів СІ 20 маленьким членам з країн, що розвиваються.

З цією метою СІ:

1. Постійно оцінюватиме потреби та можливості своїх членів.

2. Зосереджуватиме увагу на забезпеченні доречних марке­тингових і своєчасних інформаційних послуг як ключовому обслуговуванні повних членів і членів-філіалів СІ.

3. Забезпечуватиме цілеспрямований організаційний потен­ціал своїх членів на основі оцінювання потреб і в дусі партнер­ства.

4. Стимулюватиме обмін «ноу-хау» серед членів, охоп­лю­ючи урядові філіали.

5. Підтримуватиме своїх членів, якщо вони зустрічатимуть напади з боку урядів, міжнародних корпорацій або інших орга­нів.

Стратегічне завдання 4. Бути сильною, життєздатною гло­бальною організацією, придатною для досягнення поставлених цілей.

СІ повинна бути сильною матеріально й оперативно, залиша­тись постійно ефективною і дієвою силою.

Вона повинна бути висококваліфікованою, етичною, охоплю­вати організації, які цінять і стимулюють штат СІ.

Вона має управляти своїми фінансами з підвищеною дбайли­вістю і забезпечити своїх членів та донорів максимальними досягненнями за їхні кошти.

Цілями СІ є:

1. Провести перегляд управління СІ і досягнути макси­маль­но можливого дотримання звітності статуту міжнародних неуря­дових організацій (INGO).

2. Упровадити погляди і навчання, орієнтовані на результат організаційної культури, пов’язаної з політикою і показниками досягнень усіх програм.

3. Підсилити громадський статус СІ як визнаного глобаль­ного голосу споживачів на інтернаціональному рівні.

4. Встановити диверсифіковану, сталу модель фінансування для досягнення стратегічних цілей і забезпечити фінансове майбутнє СІ.

5. Розробити та здійснити стратегію у сфері людських ресур­сів, системи і політики, яка відображає і підкріплює амбіції та цілі СІ.

З цією метою СІ:

1. Приділятиме першочергову увагу програмам, які допомо­жуть сприяти належному управлінню споживчим рухом.

2. Розроблятиме ефективні та дієві проекти з найвищим рів­нем дотримання контрактів на гранти.

3. Відображатиме глобальні цінності СІ і створюватиме ви­знання її марки шляхом ефективного використання засобів масової інформації для висвітлення роботи та цілей.

4. Буде підзвітною і прозорою, дотримуватиметься кон­структивних і належних стандартів відповідальності неурядової організації.

5. Забезпечуватиме належне та стале фінансування з ретель­ним управлінням фіксованими витратами в межах основного прибутку.

6. Забезпечуватиме найкращі робочі умови для залучення, збереження і розвитку професіональних, досвідчених і нових співробітників. «Просування вперед» – цей стратегічний план було розроблено у 2006 р. за участю усіх співробітників СІ, керівних органів, членів і ключових партнерів у всьому світі. Це рамки, в яких СІ прийматиме рішення стосовно своїх пріори­тет­них напрямків діяльності. Співробітники групи втілюватимуть ці слова в життєздатні плани та чіткі щорічні показники для того, щоб можна було визначити досягнення прогресу.

Стратегічний план є дисциплінуючим і зрозумілим інстру­ментом, який забезпечує чітку спрямованість роботи СІ на ство­рення підприємницької та амбіційної організації. Вона продов­жуватиме консультації членів СІ за напрямами протягом п’яти років його дії. І в межах найкращого розуміння ризиків і невпев­неності, що оточують будь-яку міжнародну організацію, СІ ви­користовуватиме можливості, які можуть допомогти міжна­род­ному споживчому руху здійснити більший вплив, зростання та удосконалення.

Перш за все, СІ намагатиметься проводити свою місію за допомогою виконання цього плану, доводячи своє значення й ефективність її організацій-членів, своїх партнерів і прихиль­ників та споживачів у всьому світі [8].

2.5.2. Комітет з захисту інтересів споживачів

Комітет з захисту ін­те­ре­сів споживачів (COPOLCO) утворений у 1977 р. з метою стандартизації в галузі ін­формації споживача, тобто забезпечення зв’язку між ISO і між­народними організаціями, що займаються питаннями, які цікав­лять споживачів.

У завдання COPOLCO входить вивчення таких питань:

– шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції, а також заходи, які потріб­но застосувати для більш ширшої участі споживачів у націо­нальній і міжнародній стандартизації;

– розробка з точки зору стандартизації рекомендацій, що направлені на забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів, а також програм їх навчання питанням стандартизації;

– узагальнення досвіду участі споживачів у роботах зі стан­дартизації, застосування стандартів на споживчі товари; з інших питань національної і міжнародної стандартизації, що цікавлять споживача;

– підтримання зв’язку з іншими органами ISO, діяльність яких дотична до інтересів споживачів.

Результатом діяльності COPOLCO є періодичне видання списків національних і міжнародних стандартів, що цікавлять організації споживачів, а також підготовка настанов з питань споживчих товарів, наприклад:

Настанова 12 «Порівняльні випробування споживчих товарів»;

Настанова 14 «Інформація про товари для споживачів»;

Настанова 36 «Розробка стандартних методів вимірювання експлуатаційних характеристик споживчих товарів».

Основним видом діяльності ISO є розробка міжнародних стандартів. Тому головним структурним підрозділом – робо­чи­ми органами цієї організації є: технічні комітети, підкомітети, робочі групи. Взагалі нараховується близько 2500 робочих орга­нів ISO.

Робочі комітети ISO ведуть роботу з міжнародної стандар­ти­зації у певній галузі, наприклад ISO/ТК 10 «Технічні креслен­ня», ISO/ТК 22 «Автомобілі», ISO/ТК 37 «Термінологія».

Якщо робота, що проводиться технічним комітетом, охоплює широке коло питань, тоді в рамках технічних комітетів створю­ють підкомітети. Наприклад, в ISO/ТК 20 «Авіаційні і космічні літальні апарати» входять десять підкомітетів.

Сьогодні практично нема такої галузі, в якій не були б роз­роблені стандарти ISO.

Із загальної кількості стандартів, розроблених ISO (більше 7500) в різних галузях техніки, вони розподіляються так:

– машинобудування – 29,5 %;

– хімія – 3,4 %;

– неметалічні вироби – 12,2 %;

– руди і метали – 9,1 %;

– інформаційна техніка – 8,8 %;

– сільське господарство – 8,5 %;

– будівництво – 3 %;

– спецтехніка – 3 %;

– охорона здоров’я і медицина – 3,3 %;

– основоположні стандарти – 3,3 %;

– навколишнє середовище – 3 %;

– пакування і транспортування товарів – 1,8 % та інші.

У переліку відсутні стандарти в галузі електротехніки, елек­троніки і зв’язку, оскільки розробкою стандартів у цих галузях займається IEC згідно з діючим договором між ISO і IEC.

В останні роки у всіх країнах велику увагу приділяють питан­ню утворення на підприємствах систем якості. У ряді країн (США, Франція, Великобританія та ін.) були розроблені та затверджені національні стандарти, що містять рекомендації з утворення таких систем. З метою розробки однакового підходу до вирішення питання якості продукції був утворений ISO/ТК 176 «Управління якістю і забезпення якості», його завданням є стан­дартизація і гармонізація основоположних принципів систем забезпечення якості. На основі узагальнення національного досвіду в цій галузі ISO/ТК 176 були розроблені і в 1987 р. впер­ше опубліковані стандарти ISO серії 9000.

Необхідно відмітити, що міжнародні стандарти ISO не є обов’язковими, кожна країна може застосовувати їх цілком, окремими розділами або взагалі не застосовувати.

Однак в умовах конкуренції на світовому ринку виробники продукції, що намагаються підтримувати високу конкуренто­здатність продукції, вимушені застосовувати стандарти ISO та інших міжнародних організацій. Тому при розробці міжнарод­них стандартів йде серйозна боротьба між окремими країнами, окремими світовими виробниками відповіднної продукції за формулювання вимог, що закладаються в ці стандарти.

2.5.3. Європейська організація з якості

Європейська орга­нізація з якості (ЄОЯ, EOQ) – незалежна не­комерційна асоціація, що поєднує 34 націо­нальні організації з якості європейських країн. Її членами є також компанії та приватні особи. Вона створена в 1956 році і має штаб-квартиру в Брюсселі (Бельгія).

Свою місію EOQ бачить у підвищенні конкурентноздатності європейських організацій на основі використання досягнень у менеджменті якості. За дорученням Європейської комісії EOQ регулярно проводить навчання вищого ешелону державних службовців країн Європи.

Один раз на рік відбувається Конгрес EOQ, що являє собою найбільший форум у Європі, на якому обговорюють проблеми якості.

Щорічно, починаючи з 1997 року, другого тижня листопада під егідою EOQ проводять Всесвітній тиждень якості та День якості. У рамках тижня організовують конференції, науково-прак­тичні семінари, круглі столи тощо для ознайомлення фахівців і широкої громадськості з принципами та метою руху за якість.

ЄОЯ разом з EFQM – Європейським Фондом з Управління Якістю – щорічно призначає Європейську премію якості, яку присуджує малим і середнім підприємствам.

В останні роки ЄОЯ приділяє все більшу увагу обміну інфор­мацією у сфері якості, і це стає одним із пріоритетних напрямів діяльності організації. Для рішення цієї проблеми створено механізм, що дає змогу системно накопичувати інформацію про досвід і розробки різних організацій (промислових компаній, наукових організацій, навчальних закладів тощо), а також окре­мих фахівців у сфері якості, та забезпечити структурований доступ до цієї інформації. Для цього ЄОЯ розробила цільовий проект Європейської добровільної системи реєстрації інформа­ції з питань якості, що одержав назву EVROS. Система містить Європейський Реєстр інформації з питань якості (Єврореєстр) – базу даних, що забезпечена необхідним програмно-технічним супроводом для внесення до неї інформації з питань якості та надання її зацікавленим користувачам.

ДП «УкрНДНЦ» є членом EОQ з 2004 року, з травня 2007 року йому надано статус Наукового Партнера.

2.5.4. Україна і Організація ООН з питань
продовольства та сільського господарства

Розвитком аграрного сектора Європи опікується також Продовольча та сіль­ського­сподарська організація при ООН (FAO), чле­ном якої є й Україна.

У 1943 р. уряди 44 країн зібралися в Хот Спрінгс (США) із наміром заснувати між­на­родну організацію з продовольства та сіль­ського господарства. Першу сесію Кон­фе­ренції такого об’єднання, як спеціа­лі­зована організація при ООН, було проведено в Квібеку (Канада) 1945 р. Мова йде про Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН (Food and Agriculture Organization, FAO), до якої на цей час входить 188 держав-членів та одна організація-член – Європейське спів­товариство.

Україна є дійсним членом FAO з 2003 року, й разом із ще 43 державами та Європейським співтовариством входить до Європейського регіону цієї організації. У Києві за участі пред­ставників FAO було проведено консультативний семінар «Фор­мулювання інформаційної стратегії для сільського господарства України». Участь у семінарі взяли представники Мінагропо­лі­тики, УААН, науково-дослідних і навчальних закладів, зокрема НАУУ, громадських об’єднань та медіа.

Метою заходу було обговорення стану інформаційного забез­печення АПК і формування інформаційної стратегії. Зокрема, в робочих групах вивчали та консолідували сильні й слабкі сто­ро­ни наявних інформаційних систем (внутрішній SWOT-аналіз) і визначали та консолідували можливості й загрози для інформа­ційних систем (зовнішній SWOT-аналіз).

Взагалі розвитку статистики в аграрному та продовольчому секторах, а також доступності даних приділяється особлива увага. В Конституції FAO міститься заклик до організації зби­рати, аналізувати, інтерпретувати й поширювати інформацію, що стосується харчування, продовольства й сільського госпо­дарства (терміном «сільське господарство» і його похідні тут і далі позначають рибальство, морепродукти, лісництво та сиро­винні лісоматеріали). FAO надає допомогу країнам, що здійсню­ють перехід від централізовано-планової до ринкової економіки, щодо розробки систем сільськогосподарської статистики. Служ­ба статистичних оглядів і розвитку статистики (ESS), зокрема, надає технічну допомогу за такими напрямами:

– сільськогосподарські переписи;

– постійні системи сільськогосподарської статистики та укріплення інституційної інфраструктури;

– системи сільськогосподарської статистики з продбезпеки;

– обробка статистичних даних і статистичні бази даних;

– підготовка кадрів.

На 22-й та 24-й сесіях Регіональної конференції, що прово­дилися, відповідно, в 2000 та 2004 рр., було затверджено пріори­тети в рамках Стратегічної структури, схваленої Конференцією FAO 1999 року:

– зниження рівня бідності шляхом надання підтримки стій­кій життєдіяльності в сільських районах і досягненню продо­вольчої безпеки;

– безпека і якість харчових продуктів;

– управління природними ресурсами;

– створення інфраструктури й потенціалу для надання під­тримки процесам переходу до ринкової економіки в аграрному секторі.

Особливо відзначено такі напрями, як органічне землероб­ство, біотехнологія й біорізноманітність.

Органічне сільське господарство є однією із пріоритетних галузей міждисциплінарної взаємодії FAO. У середньостроковій перспективі ця діяльність полягатиме в наданні підтримки краї­нам-членам FAO ефективно виробляти, обробляти, переробляти, інспектувати, сертифікувати й реалізовувати натуральні харчові продукти та волокна. А саме: організація сприятиме нарощу­ван­ню потенціалу в галузі підготовки кадрів, наукових досліджень та комунікаційних можливостей, особливо в країнах Централь­ної і Східної Європи (КЦСЄ), створенню нормативної бази через акредитацію національної сертифікації для головних по­тенційних ринків. Спеціалізовані продовольчі продукти (за гео­графічним походженням і традиційністю споживання) можуть бути залучені країнами-членами до цих заходів.

Протягом останнього десятиріччя органічне сільське госпо­дарство є швидкозростаючим продовольчим сектором, що наоч­но продемонстрував свою екологічну й економічну дієздатність і може вважатись перевіреною моделлю системи стійкого веден­ня сільського господарства в різних екологічних і соціально-економічних умовах. Отже, добре пристосований для залучення до заходів з охорони навколишнього середовища й збереження біорізноманіття, в тому числі для реалізації у буферних зонах парків чи в охоронних зонах питного водопостачання, для вклю­чення до концепції розвитку стійкої життєдіяльності в сільській місцевості та створення невеликих аграрних підприємств на маргінальних і високопродуктивних ділянках. У менш благона­дійних районах органічне сільське господарство, незалежно від того сертифіковане воно чи ні, підвищує багатофункціо­наль­ність сільського господарства. Проте органічне сільське госпо­дарство значною мірою залежить від досконалості людських ресурсів (знань, контактів, взаємодії та етики).

Більшість методів органічного землеробства застосовано в системах із різним ступенем інтегрованості, а його ведення ско­рочує державні витрати та витрати інших секторів економіки через:

– скорочення потреби очищення вод на водогосподарських підприємствах і в приватних криницях;

– зниження потреби у витратах викопного палива;

– скорочення сільськогосподарських викидів парникових газів;

– збереження ґрунтів, підвищення родючості;

– зниження ризиків і виробничих втрат, пов’язаних із не­сприятливими кліматичними умовами;

– поліпшення здоров’я населення (скорочення випадків отруєння, алергій тощо);

– сприяння виконанню міжнародних екологічних угод, та­ких як конвенції про зміну клімату, біорізноманітність.

Агробіотехнології та біобезпека. Біотехнологія надає потуж­ні кошти для забезпечення стійкого розвитку сільського госпо­дарства, рибальства й лісництва, а також харчової промисло­во­сті. За належної інтеграції з іншими технологіями для вироб­ництва продуктів харчування, сільськогосподарської продукції і послуг біотехнологія може істотною мірою сприяти задово­лен­ню потреб населення, що стає все численнішим та урбанізо­ва­нішим. Хоча багато аспектів біотехнології щодо застосування й потенційних вигід для фермерів і споживачів не породжують особливих розбіжностей у поглядах, тему використання гене­тично модифікованих організмів (ГМО) у продуктах харчування та в сільському господарстві можна назвати полемічною. Генна інженерія може сприяти збільшенню виробництва та продук­тив­ності праці в сільському господарстві, лісництві й рибальстві, проте з нею теж пов’язані потенційні ризики, які треба ретельно вивчити. Їх поділяють на дві основні категорії: вплив на здо­ров’я людей та тварин і наслідки для навколишнього середо­вища (особливо для біорізноманітності). Тому, як вважають фахівці FAO, потрібно розробити наукову систему оцінок на основі кожного конкретного випадку, що дає змогу об’єктивно встановлювати вигоди й ризики, пов’язані з кожним окремим ГМО, до ухвалення рішення про його випуск.

Країни-члени надали FAO мандат щодо біобезпеки та біотех­нологій, відповідно до якого забезпечено нейтральний форум для розробки міжнародних інструментів управління, у тому числі щодо регулювання ГМО. Наведемо окремі з них.

– Глобальний план дій зі збереження і стійкого викори­стан­ня генетичних ресурсів рослин для виробництва продуктів хар­чування та ведення сільського господарства.

– Міжнародний договір про генетичні ресурси рослин для виробництва продуктів харчування і ведення сільського госпо­дарства.

– Проект Кодексу дій у галузі біотехнологій щодо гене­тич­них ресурсів рослин для виробництва продуктів харчування і ведення сільського господарства.

– Міжнародна конвенція захисту рослин.

– Кодекс дій щодо відповідального рибальства.

– Спеціальна міжурядова цільова група Codex Alimentarius Commission, створена FAO та СОТ, щодо стандартів харчових продуктів (у т. ч. вироблених з використанням біотехнологій).

FAO бере участь у створенні концептуальної основи для роз­робки політичних рекомендацій у галузі біотехнологій і біо­без­пеки. Разом із Міжнародною службою з національних сільсько­господарських досліджень і ЮНЕП-ГЕФ (Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища/Глобальний екологічний фонд) розроблено доступний набір інструмен­таль­них засобів підтримки рішень із впровадження систем біобез­пеки.

Технічна допомога FAO в галузі біотехнології спрямована на сприяння зміцненню національних можливостей в агробіо­тех­но­логії та біобезпеці. Обмін інформацією та її поширення, що є важливим видом діяльності FAO, теж стосується застосування і регулювання агробіотехнологій. Зокрема, FAO заснувала Форум із біотехнологій, опублікувала Глосарій із біотехнологій для продовольства й сільського господарства (задля забезпечення узагальненого, комплексного й доступного переліку термінів та абревіатур, регулярно використовуваних у біотехнології для продовольства й сільського господарства) та створила базу даних FAO-BіoDe, призначенням якої є збір, зберігання, орга­нізація і поширення оновленої базисної інформації про продукти й методи сільськогосподарської біотехнології, які використо­вують або розробляють у країнах, що розвиваються.

2.5.5. Міжнародний альянс ХАССП

Система аналізу небезпек і критичних точок контролю (англ. HACCP Hazard Analysis Critical Control Point, HACCP) – система, що дозволяє створити на підпри­ємстві умови для виробництва безпечної продукції шляхом визначення (іденти­фіка­ції) і контролю небезпечних чинників. Си­стема ХАССП є єдиною системою управ­ління безпечністю харчової продукції, яка довела свою ефектив­ність і прийнята міжнародними організаціями. В законодавстві України прийнято вживати англомовну абревіатуру в назві кон­цепції (HACCP – Hazard Analysis and Critical Control Point), однак популярності набула кирилична транслітерація ХАССП.

Історія розвитку концепції

Концепція ХАССП була розроблена в 60-х роках спільними зусиллями компанії Pillsbury Company Pillsbury, Лабораторії Збройних сил США і Національного управління з аеронавтики і космонавтики (NASA) під час роботи над Американською космічною програмою. Перед NASA стояло завдання розробити систему, що виключає можливість утворення токсинів у хар­чо­вій продукції і, як наслідок, запобігти харчовим отруєнням. Вибіркові та навіть і тотальні випробування кінцевого продукту або напівфабрикатів не могли гарантувати безпечності про­дук­ції, проте суттєво ускладнювали технологічний процес і збіль­шували вартість виробництва. Для вирішення цієї проблеми була ініційована розробка концепції ХАССП, представлена ком­панією «Pillsbury» у 1971 р. на Першій американській націо­нальній конференції з питань безпечності харчових продуктів. Після цього Управління США з контролю за харчовими продук­тами і лікарськими засобами United States Food and Drug Administration стало вимагати застосування системи ХАССП під час виробництва рибних продуктів, а Департамент сільського господарства США – при переробці м’яса та птиці. Національна академія наук США (НАУ США) в 1985 р., після проведення оцінки ефективності регулювання харчової промисловості США,рекомендувала всім регулятивним установам прийняти підхід ХАССП і обов’язкове застосування системи для виробників хар­чових продуктів. Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна продовольча та сільськогосподарська організація (FAO) також схвалили використання системи ХАССП. З цього часу система ХАССР поширилася практично на всі країни світу. ХАССП – це інструмент управління, що забезпечує більш струк­турований підхід до контролю ідентифікованих небезпечних чинників, у порівнянні з традиційними методами, такими як інспектування або контроль якості. Використання системи ХАССП дозволяє перейти від випробування кінцевого продукту до розробки превентивних методів. Поява міжнародних стан­дар­тів ISO серії 22000 започатковує наближення та встановлення еквівалентних (рівнозначних) вимог до рівня безпечності харчо­вих продуктів для всіх учасників глобалізованого продоволь­чого ринку. Прийняті Комісією Codex Alimentarius нормативи, основні принципи і рекомендації з безпечності харчової про­дукції визнані в угоді СОТ «Про санітарні та фітосанітарні захо­ди» як основа для гармонізації санітарних заходів, при цьому ХАССП створює надійне організаційне підґрунтя забезпечення безпечності продовольства та кормів. Отже, ХАССП буде віді­гравати зростаючу роль у практичних заходах з безпечності хар­чових продуктів не лише як система, обрана окремими країнами, але й на загальносвітовому рівні, роблячи свій внесок у розши­рення міжнародної торгівлі.

ХАССП – це потужна система, що може застосовуватися до великого спектру простих і складних операцій. Вона викори­сто­вується для забезпечення безпечності харчових продуктів протя­гом усього ланцюга виробництва і реалізації харчового продук­ту. Для впровадження системи ХАССП виробники повинні досліджувати не тільки їх власний продукт і методи його виго­товлення. Постає завдання застосовувати такі ж вимоги і до постачальників сировини та допоміжних матеріалів, системи дистрибуції та роздрібної торгівлі. Правильне запровадження системи НАССР надає виробнику багато переваг економічного та управлінського характеру:

– застосування НАССР є підтвердженням виконання вироб­ником законодавчих і нормативних вимог;

– НАССР засвідчує високий рівень свідомості та відпо­ві­дальності виробника перед споживачем;

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IV. Список використаних джерел
3. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
4. MOV приймач, джерело
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
7. XVI. Коригування списку рекомендованих до зарахування
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А. В. Дудник 1 страница
10. А. В. Дудник 10 страница
11. А. В. Дудник 11 страница
12. А. В. Дудник 12 страница

Переглядів: 575