• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 8 страница

Система А2 – це система Союзу електротехніків (VDE), під­тримувана Інститутом сертифікації і випробувань (PZI). У ній сертифікують усі види електротехнічних і електронних виробів, на які поширюються правила VDE, а іноді і стандарти DIN.
З 1980 р. проводяться випробування на відповідність стандартам МЭК. Сертифікація в системі А2 може бути добровільною і обов’язковою, що залежить від наявності законів, які безпосе­редньо регламентують вимоги до конкретного виду товарів. VDE – учасник європейських і міжнародних багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів випробувань і систем сертифікації, що сприяє визнан­ню знаків відповідності системи VDE за кордоном. Вони зареє­стровані та визнані практично в усіх європейських країнах.

Контроль за правильністю маркування знаками VDE здійснює Центр з випробувань і сертифікації VDE-Prufstelle. Сертифікат, виданий цією організацією, гарантує відпо­відність продукції вимогам Закону про без­пеку промислового устаткування або Закону про захист від радіоперешкод. Використання знаків VDE без ліцензії цього Центру заборонене. Виготівник устаткування, який отримав сер­тифікат і право маркіровки знаком відповідності, зобов’язаний представити докази можливості підтримувати відповідність своєї продукції сертифікаційним вимогам впродовж усього часу її випуску. Система A3 – це система сертифікації Асоціації фірм з газо- і водопостачання Німеччини – DVGW. Газове устатку­вання в Німеччині відповідно до Закону «Про забезпечення без­пеки технічних пристроїв» підлягає обов’язковій сертифікації на відповідність стандартам DIN. Несертифіковане газове устатку­вання місцеві газові компанії відмовляються підключати до системи газопостачання. Особливістю вимог до газового устат­кування в Німеччині є його відповідність тому типу газу, який застосовується в конкретній області країни, що враховують ви­готівники устаткування.

Відносно сертифікації інших видів товарів, вживаних у сфері газоводопостачання, сертифікація носить добровільний харак­тер, але споживачі завжди віддають перевагу сертифікованому товару. Схема сертифікації розроблена DVGW і розрахована в основному на устаткування побутового та комерційного при­зна­чення.

Сертифікація газового побутового устат­кування на відповідність зарубіжним або міжнародним стандартам у системі DVGW проводиться тільки на ос­нові угод між виготів­ни­ком, покупцем і органом влади Німеччини. Усе га­зове устаткування, що по­ставляється на ринок Ні­меч­чини, повинне мати знак відповідності DVGW. За сертифікованим устаткуванням про­водиться інспекційний контроль з боку DVGW у формі періодичних випробувань зразків, що відбираються на заводі у виготівника. Правила інспекційного контролю містяться у спеціальних приписах з сертифікації для газового і водного господарства.

Система В, що називається системою RAL, працює під ке­рівництвом Германського інституту гарантії якості та марку­вання. Сфера поширення системи RAL – сільськогосподарські това­ри і будівельні матеріали. Попри те, що в системі проводять добровільну сертифікацію, її правила засновані на стандартах DIN. RAL – член європейських і міжнародних організацій з випробувань і сертифікації, учасник угод про взаємне визнання, що сприяє визнанню сертифікатів і знаку RAL за кордоном.

Система С – це система серти­фікації, яка підтверджує від­по­від­ність виробів вимогам Закону про безпеку приладів (GSG), що відмі­ча­ється маркіровкою знаком GS. У Німеччині діє близько 100 органів з сертифікації, які проводять ви­про­бування приладів на відпо­від­ність знаку GS. Система носить добро­віль­ний характер, але випро­буван­ня про­водяться на відпо­від­ність вимогам стандартів DIN, а також технічним правилам, які є загально­визнаними і внесені до спеціаль­но­го переліку:

а) знак підтверджує відповід­ність стандартам і технічним вимо­гам до таких видів продукції:

– матеріалів і арматури;

– апаратури побутового при­значення;

– освітлювального обладнання;

– трансформаторів, що ви­ко­ристовуються для забезпечення без­пеки;

– радіо- і телевізійних при­строїв.

б) знак вказує на відповідність вимогам стандартів кабелів електричних шнурів;

в) знаком відмічається відповідність вимогам стандартів на подавлення радіоперешкод;

г) знак використовується для маркування сертифікованих електронних компонентів.

Федеральне міністерство з праці та соціального забезпечення встановлює вимоги з інспекційного контролю, визначає випро­бувальні центри, які мають право маркувати прилади (технічні засоби праці) знаком GS, зобов’язує випробувальні центри за­безпечувати доступ до системи зарубіжних заявників. Це мі­ністерство встановлює вимоги з інспекційного контролю, визна­чає випробувальні центри, які мають право маркувати прилади (технічні засоби праці) знаком GS, зобов’язує випробувальні центри забезпечувати доступ до системи зарубіжних заявників.

Система D, на відміну від попередніх, є обов’язковою і поширюється на продукцію будівельного профілю, на яку діють законодавчі приписи та розпорядження. Як правило, це роз­порядження органів управління федеральних земель. Загальне керівництво системою знаходиться у веденні Германського інституту будівельної техніки (DIBT), а основні нормативні документи системи – стандарти DIN.

Система Е – система сертифікації, діюча у рамках законо­давчої метрології.

У Німеччині основним федеральним органом у галузі метро­логії є Федеральний фізико-технічний інститут. Окрім нього, в системі задіяні відповідні організації федеральних земель і акре­дитовані випробувальні центри, яким надано право підтвер­дження відповідності вимірювальних приладів, що підлягають обов’язковій сертифікації згідно із законом про перевірку. Основні зони дії цієї системи – прилади, пов’язані з електрикою, теплом, газом, водою, а також трансформатори. У системі існує декілька знаків відповідності: знак про допуск (видає Федераль­ний фізико-технічний інститут); знак перевірки (видають органи з перевірки); засвідчуючий знак (видають акредитовані на феде­ральному рівні випробувальні центри). У системі Е може здій­снюватися як обов’язкова, так і добровільна перевірка приладів. Обов’язкова проводиться відповідно до положень згаданого вище закону. Правила системи гармонізовані з міжнародними і європейськими. Федеральний фізико-технічний інститут вико­ристовує рекомендації Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ) і директиви ЄС (як обов’язкові) [10].

Система F займається сертифікацією парових котлів, бало­нів високого тиску, засобів транспортування горючих рідин, ви­бухозахищеного електроустаткування, підйомних пристроїв. Згідно з розпорядженням Федерального уряду встановлений суворий режим інпекційного контролю за вказаними товарами, які визначені як потенційно небезпечні: відповідність встанов­леним вимогам перевіряється до початку експлуатації, періодич­но в процесі експлуатації і відповідно до відомчих правил.

Практичну роботу з сертифікації систем якості в Німеччині веде Товариство з сертифікації систем якості, створене ще до виходу у світ стандартів ISO серії 9000. Це некомерційна орга­ні­зація, яка здійснює оцінку систем якості та видає сертифікат і ліцензію на використання знаку відповідності, акредитує органі­зації на право проведення сертифікації систем якості від імені (DQS), навчає інспекторів, представляє Германію в міжна­род­них організаціях у рамках своєї компетенції.

У DQS акредитовані комерційні організації, які отримують завдяки цьому право на діяльність з сертифікації систем якості. Таким чином право на проведення сертифікації отримали гер­манські товариства з технічного нагляду TÜ в різних областях країни. З 1989 р. роботи з сертифікації систем якості регла­ментує TÜ CERT – організація, яка офіційно зареєстрована на євро­пейському рівні, її діяльність заснована на стандартах ISO серії 9000.

Роботами з акредитації у Німеччині керує Німецька рада з акредитації (DAR), яка займається акредитацією у сферах, що регламентуються законодавством. У сфері, що не регламен­тується, ці функції виконує Головне товариство з акредитації (TGA). Акредитація випробувальних лабораторій і органів з сертифікації проводиться відповідно до європейських стандар­тів EN серії 45000.

3.2.3. Франція

Законодавство. Діють закони у сфері стандартизації, метро­логії, захисту прав споживачів. Упроваджено всі європейські директиви.

Нормативна база. Усі європейські стандарти ухвалено як національні.

Крім того, діють до 30 % суто національних стандартів з урахуванням розвитку специфічних галузей економіки Франції.

Інфраструктура. Загальну координацію діяльності у сфері стандартизації, метрології, ринкового нагляду та захисту прав споживачів здійснює Міністерство економіки, фінансів і про­ми­словості. У сфері стандартизації діє Асоціація стандартизації, яка координує діяльність мережі технічних комітетів зі стандар­тизації, що віддзеркалює європейську структуру стандартизації. Асоціація також здійснює роботу у сфері сертифікації, системи управління якістю та екологічного управління. У сфері сер­ти­фікації діють незалежні органи сертифікації продукції. Функціо­нує Національне агентство з акредитації. У сфері метрології діє Національна метрологічна лабораторія, яка координує діяль­ність незалежних калібрувальних служб. Питаннями контролю на ринку займається Генеральний директорат боротьби з кон­тра­бандною та контрафактною продукцією. Зазначений директорат має мережу близько 100 реґіональних центрів. Питаннями за­хисту прав споживачів займається широка мережа громадських організацій і третейських судів. Широкомасштабне навчання здійснює Французька асоціація стандартизації. Структурні схе­ми французької системи забезпечення якості та система рин­кового нагляду Франції представлено на рис. 6–7.

Рисунок 6 – Французька система забезпечення якості

Рисунок 7 – Система ринкового нагляду Франції

Сертифікація у Франції

Організаційна структура системи сертифікації у цій країні побудована за галузевим принципом і тісно взаємодіє з систе­мою стандартизації, забезпечуючи не лише відповідність якості продукції і послуг вимогам стандартів, а й удосконалення нор­мативної бази через розроблення нових стандартів і технічних умов.

Сертифікація у Франції існує з 1939 р. Пер­шим законом у цій галузі був Закон про знак відповідності національним стандартам NF, який з подальшими змінами і доповненнями діє і сьогодні. Відповідальність за сертифікацію від­разу ж була покладена на Французьку асо­ціацію зі стандар­ти­зації AFNOR (Association francaise denormalisation, AFNOR) [12].

Організаційно сертифікація побудована за галузевим прин­ци­пом і постійно взаємодіє з системою стандартизації в плані як відповідності вимогам національних стандартів, так і розробки нових вимог і норм.

Окрім AFNOR, сертифікацією управляють органи держав­ного і галузевого рівня : Французький центр зовнішньої торгівлі CNCE, Центр інформації про норми і технічні регламенти (CINR), Союз електротехніків (UTE).

AFNOR визначає повноваження випробувальних центрів і лабора­то­рій, відповідає за їх акредитацію, за привласнення і відміну знаку №, ко­ординує співпрацю національних органів з сертифікації з міжнарод­ними ор­ганізаціями.

CNCE відповідає за сертифікацію товарів, що експортуються і імпортуються.

CINR здійснює інформаційне забезпечення національної си­стеми сертифікації і галузей економіки, маючи в розпорядженні банк даних про більш ніж 400 тис. стандартів, про правила і системи сертифікації, процедури акредитації багатьох країн світу, міжнародних і регіональних організацій.

UTE розробляє нормативні вимоги для сертифікації елек­тронної і електротехнічної продукції, будучи не лише уповно­ва­женим AFNOR галузевим органом з сертифікації, але і націо­нальною організацією зі стандартизації у галузі електроніки, електротехніки і зв’язку.

Оцінка відповідності у Франції має декілька форм:

– підтвердження відповідності європейським директивам;

– заява-декларація виготівника про відповідність продукту європейському стандарту;

– добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам Франції;

– контроль безпеки продукції, що знаходиться у продажу. Відповідність Директивам ЄС підтверджується сертифікацією третьою стороною і знаком СЄ. У Франції близько 20 % про­дукції, що випускається, підлягає такому способу оцінки. Заява-декларація виготівника під його відповідальність вказує, що продукція відповідає конкретному європейському стандарту. Виготівник має право також маркувати товар знаком С€. Упов­новажений орган здійснює інспекційний контроль за такою про­дукцією і при виявленні відхилень позбавляє права маркування. Якщо товар робиться за іншим нормативним документом, то він підлягає сертифікації третьою стороною.

Добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам Франції проводиться AFNOR, причому зазвичай ви­користовується найсуворіша схема сертифікації. Сертифікована продукція маркується знаком відповідності національним стан­дартам Франції – NF. Добровільній сертифікації піддається до 75 % продукції, що випускається. На відміну від підтвердження відповідності Директивам ЄС, у цьому випадку вимагається до­вести відповідність товару усім вимогам національного стан­дар­ту, у тому числі безпеці.

Контроль безпеки продукції, що знаходиться у продажу, про­водиться шляхом регулярних перевірок відповідності якості відібраних зразків, маркірованих знаками С€ і NF, вимогам Директиви ЄС або національного французького стандарту від­повідно. Найактивніше цим займається Міністерство економіки, що керує роботою декількох тисяч інспекторів. Національною системою є система сертифікації на відповідність державному стандарту, що засвідчується знаком NF, який застосовується для усіх видів товарів. Але для електротоварів є свої знаки, напри­клад, для побутових електроприладів – NF ELECTRICITE. Знак CONTROLE NF LIMITE A LA SECURITE означає тільки без­пе­ку електроприладу, але не відповідність його технічних характе­ристик стандарту.

Право застосування знака NF виготівник може отримати на основі контракту і ліцензії у тому випадку, коли в цьому заці­кавлена значна частина виготівників певного виду продукції. За кожним видом продукції AFNOR приймає постанови про пра­ви­ла застосування знаку, види обов’язкового контролю і суб’єктів, що здійснюють його, про відповідальність і порядок апеляцій. Маркуючи товар знаком NF, ліцензіат бере на себе зобов’язання не лише по відношенню до AFNOR, але і до споживача. AFNOR має право застосувати переслідування згідно із законом за не­правомірне маркування товарів, неправдиву рекламу або шах­райство. У Франції знаком NF маркується більше 100 тис. видів продукції, він має 110 модифікацій для різних галузей.

Продукція зарубіжного виробництва також може маркува­тися цим знаком, якщо вона відповідає встановленим вимогам для аналогічної французької продукції.

З метою більшої доступності для заявників AFNOR затвер­дила мережу уповноважених органів, що мають право на серти­фікацію для отримання знака NF.

Уповноважений орган виконує замість AFNOR усі функції, пов’язані з сертифікацією (управління, випробування, кон­троль).

Сертифікація на знак NF носить добровільний характер. Виняток становить продукція медичного напряму (матеріали, ліки, устаткування), де випробування, у тому числі і клінічні, обов’язкові. Такі товари маркуються знаком NF – MED1CAL.

Незважаючи на добровільність, фірми – виготівники будь-якого виду виробів прагнуть отримати право маркування знаком NF, оскільки це забезпечує довіру споживачів до якості товару.

Випробувальні лабораторії у Франції можна підрозділити на чотири групи: державні, громадські, приватні та лабораторії фірм. Акредитація їх добровільна і фінансується лабораторією-замовником. AFNOR акредитувала більше 60 лабораторій, які мають право випробовувати продукцію на відповідність націо­нальним стандартам. Окремі акредитовані лабораторії – це тех­нічні промислові центри, які контролюються урядом.

Окрім AFNOR, добровільною акредитацією займається На­ціональна мережа випробувальних лабораторій (RNE), програма якої дотується державою. Термін дії акредитації не перевищує трьох років, перша перевірка, зазвичай, призначається через рік. У рамках RNE працюють найбільші випробувальні центри Франції: Національна лабораторія з випробувань (LNE); Цен­тральна електротехнічна лабораторія (LCIE), яка також зберігає еталони та державні стандарти на електротехнічну продукцію. Акредитацію лабораторій з перевірки вимірювальних приладів проводить Національне бюро метрології BNM.

Існує також особливий вид акредитації, який носить обов’яз­ковий характер, зазвичай пов’язаний з конкретним міністер­ством. Наприклад, Міністерство з довкілля охорони акредитує випробувальні лабораторії, які проводять біологічні та хімічні випробування хімічної продукції на відповідність національним і міжнародним стандартам. Термін подібної акредитації, зазви­чай, не перевищує двох років.

Сертифікацію систем якості у Франції проводить Французька асоціація з забезпечення якості (AFAQ), заснована в 1988 р. У AFAQ діють сертифікаційні комітети – багатосекторний і шість спеціалізованих (з машинобудування, хімії і нафти, продуктів харчування і сільськогосподарських продуктів, транспорту, електротехніки, електроніки). У стадії формування перебувають комітети цивільного будівництва та консультативний. Ці органи виконують загальні керівні, координаційні та інформаційні функції, а також специфічні завдання.

AFNOR відповідає за визначення повноважень і акредитацію випробувальних центрів і лабораторій, за присвоєння і відміну національного сертифікаційного знака «NF», координацію ді­яльності національних органів із сертифікації з міжнародними організаціями, керівництво діяльністю галузевих асоціацій та бюро зі стандартизації і сертифікації.

Кінцевою процедурою у французькій системі сертифікації є присвоєння продукції знака відповідності стандарту – «NF», який означає, що ця продукція пройшла сертифікацію відпо­від­но до встановлених правил, повністю відповідає вимогам відпо­відних французьких стандартів. Знак «NF» є єдиним у Франції сертифікаційним знаком відповідності національному стандар­ту. «NF» зареєстрований у Франції відповідно до закону про торгові та сервісні знаки і застосовується в різних галузях про­мисловості й сільського господарства. Отже, основою націо­нальної системи є національні стандарти, що розробляються і затверджуються AFNOR.

3.2.4. Чехія

Законодавство. Діють закони про стандартизацію, сертифіка­цію, оцінку відповідності та метрологію. Впроваджено всі євро­пейські директиви.

Нормативна база. Впроваджено всі європейські стандарти.

90 % чинних стандартів є ідентичними європейським і між­народним стандартам.

Інфраструктура. Питаннями координації робіт у сфері стан­дартизації замається Управління стандартизації та метрології, підпорядковане Міністерству економіки. У сфері стандартизації основним є Інститут стандартів. У сфері сертифікації діють незалежні органи сертифікації недержавної форми власності. У сфері метрології діє Національний метрологічний центр і мере­жа реґіональних центрів. У сфері ринкового нагляду – відпо­від­ні галузеві міністерства мають інспекції, які контролюють про­дукцію галузевого призначення. Окремо функціонує Інспекція контролю за безпекою харчової продукції, гігієнічна та ветери­нарна служба. Навчання здійснює Інститут стандартів, який має відповідний структурний підрозділ.

Структурну систему забезпечення якості Чехії наведено на рис. 8.

Рисунок 8 – Національна система забезпечення якості Чехії

3.2.5. Фінляндія

Законодавство. Впроваджено всі європейські директиви.

Постановами уряду визначено повноваження органів та орга­нізацій.

Нормативна база. Близько 95 % загальної кількості націо­нальних стандартів становлять європейські стандарти (рис. 9).

Рисунок 9 – Національна система
забезпечення якості Фінляндії

Інфраструктура. Міністерство торгівлі і промисловості ко­ординує діяльність у сфері стандартизації та споріднених видів діяльності рис. 10. У сфері стандартизації діє Фінська асоціація стандартів, яка керує мережею технічних регламентів. У сфері сертифікації центральним органом з оцінки відповідності є Центр технічних досліджень. У сфері метрології діє Центр метрології та акредитації. За калібрувальну діяльність відпо­відає Управління технології безпеки. Основну відповідальність за контроль безпеки товарів несе виробник, а держава займа­ється наглядом за ринком. У сфері акредитації національним органом акредитації є національна служба акредитації, яка входить до складу Центру метрології і акредитації. У сфері за­хисту прав споживачів існують громадські організації. Навчання здійснює фінська Асоціація стандартизації.

Рисунок 10 – Діяльність Міністерства торгівлі і
промисловості Фінляндії

3.2.6. Латвія

Законодавство. Діють закони про стандартизацію, метро­ло­гічну діяльність.

Впроваджено всі європейські директиви, більшість з яких впроваджено методом «обкладинки».

Нормативна база. Впроваджено європейські стандарти, біль­шість з яких впроваджено методом «обкладинки».

Інфраструктура. Загальну координацію робіт здійснює Мі­ністерство економіки. У сфері стандартизації діє Асоціація стан­дартизації.

У сфері сертифікації створено незалежні органи сертифікації недержавної форми власності. У сфері акредитації створено Національне агентство з акредитації. У сфері захисту прав споживачів діє Центр захисту прав споживачів (рис. 11). Центр захисту прав споживачів взаємодіє з усіма інспекціями. Існує Національний метрологічний центр і мережа регіональних центрів, що забезпечують єдність і достовірність вимірювань. Навчання здійснює Асоціація стандартизації.

Рисунок 11 – Ринковий нагляд у Латвії

3.2.7. Польща

Законодавство. Діють закони про стандартизацію, оцінку відповідності, метрологію. Впроваджено всі європейські тех­ніч­ні директиви.

Нормативна база. До 90 % стандартів становлять відповідні міжнародні та європейські стандарти.

Інфраструктура.

Загальну координацію робіт здійснює Мінекономіки.

У сфері стандартизації діє Польський центр стандартизації (як асоціація). У сфері сертифікації діють незалежні сертифі­ка­ційні органи. У сфері акредитації діє Національний орган з акре­дитації. У сфері метрології – Метрологічний інститут. У сфері захисту прав споживачів при Антимонопольному комітеті Поль­щі створено відповідні реґіональні інспекції. Контролем за без­пекою харчових продуктів займаються ветеринарні та санітарні служби, підвідомчі відповідно Міністерству сільського госпо­дарства та Міністерству охорони здоров’я. Навчання здійснює Центр стандартизації.

3.2.8. Угорщина

Законодавство. Діють закони про стандартизацію, оцінку відповідності, акредитацію. Впроваджено всі європейські дирек­тиви.

Нормативна база. 90 % національних стандартів ідентичні європейським.

Інфраструктура. Загальну координацію робіт здійснює Мі­ністерство економіки. У сфері стандартизації діє Угорський ін­ститут стандартів. У сфері акредитації – орган акредитації. Органи сертифікації незалежні. У сфері метрології існує Метро­логічний центр і низка реґіональних центрів. Захист прав спожи­вачів здійснюється через мережу громадських організацій. Нав­чання здійснює Інститут стандартів.

3.2.9. Японія

Національна система сертифікації Японії.Система серти­фікації продукції на відповідність національним стандартам впроваджена в Японії за рішенням уряду. Вона охоплює маши­нобудування, електротехніку, автомобілебудування, залізнич­ний транспорт, суднобудування, чорну та кольорову металур­гію, хімічну, текстильну, целюлозно-паперову, гірничодобувну, авіаційну галузі промисловості, цивільне будівництво, архітек­туру тощо.

Загальне управління роботами з сертифікації здійснюють Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості, Міністер­ство транспорту і Міністерство охорони здоров’я на основі про­мислових законів, а методичним забезпеченням сертифікації промислової продукції займається департамент стандартів Мі­ністерства зовнішньої торгівлі та промисловості.

Законодавчою базою в галузі сертифікації є приблизно 10 про­мислових законів, національні стандарти з вимогами до про­дук­ції і послуг, нормативні документи систем сертифікації деяких видів продукції з обов’язковими вимогами до сертифікації на безпеку.

Управління сертифікацією реалізується за допомогою акре­дитації випробувальних лабораторій, утворення міністерствами структур незалежних і некомерційних випробувальних лабора­торій, надання сертифікатів, інспекційного контролю виконання правил сертифікації, методичного забезпечення сертифікаційної діяльності, надання випробувальним лабораторіям обладнання та коштів.

Стандарти Японського ко­мітету промислових стан­дар­тів (JISC) охоплюють всю промислову продукцію (крім медикаментів, хімічних доб­рив і сільськогосподарських хіміка­тів), продукцію сільського та лісового господарства, а також харчові продукти і шовкову пря­жу (майже 5000 стандартів JIS на продукцію, 2000 – на процеси її виготовлення).

При сертифікації використовують не всі стандарти. За рі­шен­ням міністерств вибрані приблизно 1000 стандартів, відпо­від­ність яким може бути підтверджена знаком JIS. Таке підтвер­дження поширюється не лише на продукцію, але й на техно­ло­гію її виготовлення.

Сертифікації підлягають усі ви­ди продукції, що є потенційно небез­печними.

У Японії здій­снюється нагляд за продукцією зі знаком JIS,що пе­редбачає пере­вір­ку стану вироб­ництва на підпри­ємстві, випро­бу­вання, інспекційний контроль та інші находи.

Основними виконавчими структурами в системі сертифікації є незалежні випробувальні лабораторії, які юридично не нале­жать до жодних виробничих і комерційних структур. Основною метою їх створення було запобігання (експортуванню продукції низької якості та поліпшення якості японських товарів.

Японські випробувальні організації мають угоди з анало­гіч­ними зарубіжними про взаємне визнання результатів випро­бу­вань (наприклад, з французькою національною випробувальною лабораторією (LNA).

У Японії діють три форми сертифікації:

– обов’язкова сертифікація, що підтверджує відповідність законодавчим вимогам;

– добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам J1S, яку проводять органи, уповноважені урядом;

– добровільна сертифікація, яку проводять приватні органи з сертифікації.

Обов’язкова сертифікація регламентується чинними закона­ми (їх більше 30), в яких встановлюються перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, і вимоги до неї; схеми серти­фікації; знаки відповідності; органи управління, відповідальні за організацію сертифікації і інспекційний контроль. Уповнова­жені органи розробляють технічні регламенти, на відповідність яким проводяться сертифікаційні випробування, а затверджує їх Кабінет міністрів країни.

Забезпечення виконання законодавчих по­ложень з сертифікації розподіляється між міністерствами й іншими державними орга­на­ми управління. Наприклад, за Мі­ністер­ством зовнішньої торгівлі і промисловості закріп­лені десять законів.

За деякими видами продукції в законах вводяться категорії, що характеризують міру їх небезпеки для користувача. Напри­клад, для електротехнічних виробів встановлені категорії А і Б. Для категорій використовують різні схеми сертифікації і знаки відповідності (рис. 12).

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. IV. Список використаних джерел
3. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
4. MOV приймач, джерело
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
7. XVI. Коригування списку рекомендованих до зарахування
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А. В. Дудник 1 страница
10. А. В. Дудник 10 страница
11. А. В. Дудник 11 страница
12. А. В. Дудник 12 страница

Переглядів: 832