Теоретичні положення

До культуральних, чи макроморфологічних, властивостей відносяться характерні риси росту мікроорганізмів на твердому й рідкому живильному середовищах. На поверхні твердих живильних середовищ мікроорганізми можуть рости у вигляді характерних колоній, чи штрихів суцільного газону. Колонією називають ізольоване скупчення клітин одного виду, що виросло в більшості випадків з однієї клітини. У залежності від того, де росте мікроорганізм (на поверхні густого живильного середовища, в товщі її чи на дні судини), розрізняють поверхневі, глибинні і донні колонії. Колонії, що виросли на поверхні середовища, відрізняються великою різноманітністю і є найбільш істотною особливістю росту багатьох мікроорганізмів на твердому субстраті. В описі колоній враховують наступні ознаки: форму, профіль, край, структуру, розмір, поверхню, колір колонії. Культуральні властивості є діагностичними для ідентифікації мікроорганізмів.

Чистота культури мікроорганізмів повинна бути ретельно перевірена. Це здійснюється, як правило, декількома способами – візуальним (дослідження колоній), мікроскопічним контролем і висівом на ряд живильних середовищ.

Звичайно колонії з клітин чистої культури, що висіяна на густе середовище, схожі одна на іншу, що є доказом чистоти культури (але є виключення, наприклад, у випадку дисоціації колоній на гладкі (S -) і складчасті (R - форми).

Інший критерій чистоти культури – це морфологія клітин. Для чистої культури характерний високий ступінь морфологічної подібності клітин у забарвлених препаратах. Однак бувають виключення у залежності від віку культури, використовуваного середовища й інших умов росту.

Порядок виконання роботи

1. Переглянути колонії на чашках Петрі. Колонії, що виросли на твердому живильному середовищі, проглянути спочатку неозброєним оком чи через лупу. Потім помістити чашки на столик мікроскопа нагору дном і вивчити колонії у прохідному світлі з об'єктивом 8х. Відзначити, описати й замалювати переважні форми (3–5 видів), вибираючи ізольовані колонії. Опис колоній проводять за схемою, що наведена нижче.

В описі колоній враховують наступні ознаки:

Форму колонії (рис. 9.1) – округла, амебоподібна, ризоїдна і т.д.

Рис. 9.1. Форма колоній:

1 – кругла; 2 – кругла з фестончастим краєм; 3 – кругла з валиком; 4 і 5 – ризоїдні; 6 – із ризоїдним краєм; 7 – амебоподібна; 8 – нитковидна; 9 – складчаста; 10 – неправильна; 11 – концентрична; 12 – складна.

Структура колонії (рис. 9.2) – однорідна, дрібно- чи грубозерниста і т.д.

Рис. 9.2. Структура колоній:

1 – однорідна; 2 – дрібнозерниста; 3 – грубозерниста; 4 - струминна; 5 – волокниста.

Розмір (діаметр) колонії вимірюють у мм; якщо розміри колонії не перевищує 1 мм, то їх називають крапковими.

Оптичні властивості (блиск і прозорість) колонії – блискуча, матова, тьмяна, борошниста, прозора, напівпрозора, непрозора, флуоресціююча.

Колір колонії – безбарвна (грязно-білі колонії відносять до безбарвних) чи пігментована – біла, жовта, золотава, жовтогаряча, бузкова, червона, чорна і т.д. В описі колоній актиноміцетів відзначають пігментацію повітряного і субстратного міцелію. Особливо відзначають виділення пігменту в субстрат.

Поверхня колонії – гладка, шорсткувата, борозниста (горбиста), складчаста, зморшкувата, із концентричними колами чи радіально покреслена.

Профіль колонії (рис. 9.3) – плоский, опуклий, кратероподібний, конусоподібний.

Край колонії (рис. 9.4) – рівний, хвилястий, зубцюватий і т.д.

Рис. 9.3. Профіль колонії:

1 – вигнутий; 2 – кратероподібний; 3 – горбистий; 4 – колонія, що вростає у субстрат; 5 – плоский; 6 – опуклий; 7 – краплеподібний; 8 –конусоподібний.

Рис. 9.4. Край колонії:

1 – гладкий; 2 – хвилястий; 3 – зубцюватий; 4 - лопатевий; 5 – неправильний; 6 – війчастий; 7 – нитчастий; 8 – ворсинчастий; 9 – гіллястий.

Консистенцію колонії визначають, доторкаючись до її поверхні петлею. Колонія може легко зніматися з агару, бути густою, м'якою чи такою, що вросла в агар, слизуватою (прилипати до петлі), тягучою, плівчастою (знімається цілком), тендітною (легко ламається за умов дотику петлею).

Край і структуру колонії визначають із невеликим збільшенням мікроскопа. Для цього чашку поміщають на столик мікроскопа кришкою вниз. Консистенцію визначають під час відсівання колоній, доторкаючись до поверхні петлею.

Розміри й деякі інші особливості колоній змінюються з віком і залежать від складу середовища, тому в їхньому описі указують вік культури, склад середовища й температуру культивування.

Здатність до емульгування – рівномірна чи зерниста суспензія у воді, слабко чи зовсім не суспендується у воді.

2. Після опису колонії піддаються мікроскопічному дослідженню. З кожної групи колоній, що виросли на чашках Петрі для вивчення морфології і тинкторіальних властивостей мікроорганізмів повітря приготувати препарати «роздавлена крапля», виконати мазки й забарвити за Грамом. Препарати переглянути з об'єктивами 40х і 90х, відзначити форму й сполучення клітин, наявність чи відсутність спор, визначити, до яких морфологічних груп мікроорганізмів вони відносяться. Мікроскопічну картину замалювати.

3. Зробити підрахунок колоній, що виросли з посівів різних проб мікрофлори повітря і за результатами підрахунку визначити чисельність мікроорганізмів.

Оформити протокол роботи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні положення	\|	Лабораторна робота № 10

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.