Потужність мови С++ багато в чому визначається легкістю і гнучкістю у визначенні і використанні функцій в С++-програмах. На відміну від інших мов програмування високого рівня в мові С++ немає ділення на процедури, підпрограми і функції, тут вся програма будується тільки з функцій.
Функція - це сукупність оголошень і операторів, зазвичай призначена для вирішення певного завдання. Кожна функція повинна мати ім'я, яке використовується для її оголошення, визначення і виклику. У будь-якій програмі на СІ повинна бути функція з ім'ям main (головна функція), саме з цієї функції, в якому б місці програми вона не знаходилася, починається виконання програми.
З використанням функцій в мові СІ зв'язано три поняття:
· визначення функції (опис дій, що виконуються функцією),
· оголошення функції (завдання форми звернення до функції),
· виклик функції.
Функція визначається з допомогою заголовку та тіла функції. Заголовок містить ім'я функції, тип результату, котрий вона виробляє, імена та типи формальних параметрів (записуються в дужках і розділяються комами). Тіло функції є складним оператором (блоком), котрий об'єднує описи внутрішніх змінних функції та оператори, котрі реалізують функцію.
З використанням функцій в мові СІ зв'язано три поняття - визначення функції (опис дій, що виконуються функцією), оголошення функції (завдання форми звернення до функції) і виклик функції.
У мові СІ немає вимоги, щоб визначення функції обов'язково передувало її виклику. Визначення використовуваних функцій можуть слідувати за визначенням функції main, перед ним, або знаходиться в іншому файлі.
Опис функції має такий вигляд:
<тип результату <ім'я функції (<список формальних параметрів)