• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття нематеріальних ресурсів підприємства

Успішне функціонування сучасного підприємства потребує викорис­тання у своїй господарській діяльності не тільки матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої харак­терні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів май­бутніх прибутків від її використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характерис­тики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

1) Об'єкти промислової власності (Винаходи; Корисні моделі; Промислові зразки; Торгівельні марки, знаки для товарів і послуг; Географічне позначення; Комерційне (фірмове) найменування; Сорти рослин; Породи тварин).

2) Об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами (Твори в галузі науки, літератури та мис­тецтва; Наукові відкриття; Комп'ютерні програми; Компіляції (бази) даних; Топології інтеграль­них мікросхем; Виконання літера­турних, драматичних, музичних та інших творів; фонограми, відеограми; програми (передачі) організа­цій).

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності (Раціоналізаторські пропозиції; "Ноу-хау"; Комерційні таємниці).

Інтелектуальна власність є юридичною категорією, що використовується для:

1) визначення результатів творчої праці людини;

2) позначення належності таких результатів відповідним суб'єктам творчої діяльності;

3) закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майно­вих прав на розробку та використання створених ними інтелек­туальних продуктів.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат ін­телектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелекту­альної власності.

Поняття ''промислова власність" застосовується не тільки щодо про­мисловості й торгівлі, а й щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів як промислового, так і природ­ного походження.

До об'єктів промислової власності належать: Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання а певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує по­зитивний ефект (практичну корисність).

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або по­будовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Промислові зразки — нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рису­нок) або комбінованим.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами. Патентомназивається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

— виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

— право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

— можливість передавати на підставі договору право власності
на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, стає правонаступницею власника патенту;

— право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

— право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарівабо їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на якепоширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може ходити за межі її кордонів.

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) — будь-яке оригі­нальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації то­вару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує одночасно дві функції:

1) рекламує товар чи послугу;

2) гарантує їх якість.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визна­ється застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.

Свідоцтво назнак для товарів і послуг та на фірмове найменування забезпечує його власнику: виключне право користуватися і впоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використан­ня знака на підставі ліцензійного договору. Власник такого свідоцтва мас також право проставляти поряд зі знаком поперед­жувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Географічне позначення походження товару — це назва географіч­ного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Використанням географічного позначення суб'єктом господарю­вання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстро­ване це географічне позначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних блан­ках, вивісках тощо.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання. Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними властивостями, надає патентне відомство.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним позначенням товару виробника тільки на підставі договору.

Комерційне (фірмове) найменування — це стале позначення підпри­ємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється ви­робнича та інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для за­гальної характеристики їхньої репутації на ринку. Громадянин-підпри­ємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Право інтелектуальної власності на сорт рослим, породу тварин становлять:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2} майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Недобросовісна конкуренція — будь-які дії у конкуренції, що супере­чать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є:

1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господа­рювання;

2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конку­ренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне вивідування, розголошення та використання ко­мерційної таємниці.

До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, нау­кового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу, та їхні постановки;

5) аудіовізуальні твори — твори, що фіксуються на певному матеріаль­ному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, ком­пакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодову­ють) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття яких є можливим тільки з допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому ру­хомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, те­лефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

6) твори образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) ди­зайну тощо;

7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

8) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подіб­ними до фотографії;

9) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткац­тва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо.

Твір ужиткового мистецтва — твір мистецтва, в тому числі твір ху­дожнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого ко­ристування;

10) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та ін­ших сфер діяльності;

11) сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценіч­ного показу;

12) похідні твори — твори, що є творчою переробкою іншого наявного твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуаль­них творів);

13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та анто­логії, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упо­рядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

15) інші твори.

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єк­тивно наявних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, ко­дів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для до­сягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, що виражені у вихідному або об'єкт­ному кодах).

Компіляція даних (база даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування окремих частин якої та її упорядку­вання є результатом творчої праці і складові частини якої можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі елек­тронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Топології інтегральних мікросхем - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інте­гральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Не є об'єктом авторського права:

1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

2) твори народної творчості (фольклор);

3) видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністратив­ного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, дер­жавні стандарти тощо) та їхні офіційні переклади;

4) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; сим­воли та знаки підприємств, установ і організацій;

5) грошові знаки;

6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відпо­відають критеріям оригінальності й на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:

1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-дра­матичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2) фонограми, відеограми;

3) передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) вико­нання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Організація мовлення — організація ефірного чи кабельного мов­лення.

Організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення — телерадіоорганізація, що здій­снює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мов­лення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволо­конного чи іншого виду).

До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належить:

1) Раціоналізаторська пропозиція — визнана юридичною особою про­позиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

2) "Ноу-хау" (в перекладі з англійської — "знати, як зробити") — дос­від підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, ко­мерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках або в про­цесі виготовлення та реалізації продукції. До "ноу-хау" відносять також незапатентовані з різних причин винаходи.

"Ноу-хау" має конфіденційний характер, не захищається охорон­ними документами, але і не оприлюднюється, вона є власністю підпри­ємства.

3) Комерційна таємниця — це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголо­шення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприєм­ства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових ре­зультатів.

Охорона комерційної таємниці є важливою складовою гарантування економічної безпеки суб'єктів господарювання.

Передача прав власності на використання нематеріальних ресурсів здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода - це договір, згідно з яким власник нематеріаль­ного ресурсу (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торго­вельні марки тощо.

Ліцензією називається дозвіл використовувати нематеріальний ре­сурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Передача права власності може бути застережена різними умовами щодо терміну та обсягу використання, повноти інформації, котра передається. Відповідно до цього існують кілька видів ліцензій.

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов’язки кожної сторони, обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника. У цьому разі розміри винагороди встановлює цей державний орган. На практиці примусові ліцензії видаються дуже рідко.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні та повні ліцензії.

Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами.

Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об’єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням.

Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Унаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об'єктом ліцензії протягом зазначеного в договорі періоду.

Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні.

Об'єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно обсягу прав і строку дії в цьому разі визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту.

Нині все більшого поширення набувають безпатентні ліцензії, об'єктом яких є не захищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.

Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов'язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультаційних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а такожсупровідні поставки сировини, обладнання, комплектуючих. Нині до ліцензійної угоди все частіше включають зобов'язання ліцензіаранадавати ліцензіату інформацію щодо вдосконалення ліцензійної технології протягом терміну дії угоди.

За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.

Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом. На практиці часто трапляються різні комбінації названих форм винагороди (наприклад, за реалізації франчайзингових угод).

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. WEB - сайт підприємства в Інтернет
6. А/. Поняття про судовий процес.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автопідприємства вантажних автомобілів
9. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
11. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
12. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 827