Зміст та функції ціни

В ринковій економіці ціни стають основними орієнтирами в економічній поведінці фірм (підприємств) і домогосподарств. Завдяки цінам відбувається ринкова координація економічної ситуації, оскільки рішення суб’єктів – є їхньою реакцією на зміни цін. Ціна як невід’ємний атрибут товарно-грошових відносин завжди була пильним об’єктом економічних досліджень.

В сучасній економічній теорії ціну розглядають, по перше, як грошовий вираз вартості товару, тобто ціна вимірює величину суспільно необхідного робочого часу, що витрачається на виробництво товарів. По-друге, ціна – це результат співвідношення між попитом і пропозицією на ринку. Інакше кажучи, за даної ціни величина пропозиції дорівнюватиме величині попиту. По-третє, оскільки ринкова економіка є договірною, ціна - це об`єкт договору між покупцем і продавцем, тобто ціна визначається кількістю грошей, які покупець може заплатити, а продавець згоден одержати за свій товар чи послугу. В цьому разі в ціні будуть відображенні різноманітні не тільки об’єктивні але і суб’єктивні властивості продукту чи послуги, а саме корисність, гранична корисність, цінність, на які впливають психологічні явища (звички, мораль, традиції, переваги споживача та т. ін.).

Економічний зміст та значення ціни визначається її функціями. Основними функціями ціни є: облікова, відшкодувальна, інформаційна, врівноважена, стимулююча, розподільча (перерозподільна).

Перша функція полягає в тому, що за допомогою ціни виробник-підприємець виконує облік витрат на виробництво товару, послуги, праці. Ціна повинна вимірювати всі витрати на ресурси, які фірма несе у виробництві, транспортуванні, збуті товарів. В ринковій економіці облікова функція ціни втратила значення планового нормативу витрат праці, які встановленні державою. Підприємці для досягнення своїх цілей повинні, з одного боку, враховувати всі види економічних витрат (в тому числі й альтернативні) а з другого – домагатися того, щоб їх індивідуальні витрати не перевищували суспільно-необхідних, тобто тих, за якими більшість споживачів згодні купувати товари. Облікова функція найбільш адекватна для тих типів ринку, де мало відчуваються монопольні прояви та втручання держави.

Друга функція полягає в тому, що фірма за допомогою ціни відшкодовує, тобто повертає всі витрати, що були здійсненні при виробництві та обміні. Це дозволяє їй відтворити своє виробництво як у попередньому, так і розширеному розмірах. Якщо фірма не зможе повернути завдяки ціні свої витрати, виробництво певного товару стає неможливим зовсім. В залежності від умов виконання цієї функції ціни набувають таких видів, як ціна беззбитковості (тобто ціна дозволяє покривати лише витрати виробника), ціна припинення виробництва (тобто ціна в короткостроковому періоді, що спускається нижче мінімальних середніх перемінних витрат).

За допомогою третьої функції ціна складає на ринку багатокомбіновану інформаційну систему, що надає певні відомості як для виробника, так і для споживача. Обидва суб’єкти проінформовані про ринкову кон’юнктуру, тобто про все різноманіття процесів, що відбуваються на ринку в цілому (макрорівні), та певних його сегментах. Згідно отриманої інформації суб’єкти ринку оцінюють вигідність та раціональність своєї поведінки. Виробники, отримуючи інформацію про ціни, вкладають ресурси в певні види виробництва. Для споживача інформаційна функція ціни дозволяє формувати споживчий бюджет, стимулює чи обмежує придбання тих чи інших товарів.

Четверта функція ціни полягає в тому, що конкурентні сили, які діють з боку як попиту, так і пропозиції призводять до того що продаж і купівля синхронізуються, тобто врівноважуються. Кожна з сторін ринкової угоди переслідує свої цілі. Продавець зацікавлений продати яка можна дорожче (це визначає ціну продавця), а покупець намагається купувати дешевше (це ціна покупця). Про те вони мусять враховувати певні ринкові сили, що спонукають їх до прийняття спільного рішення – купувати (чи продавати) товар за рівноважною ціною. Невиконання цієї умови виштовхне продавця чи покупця з ринку, там самим не дозволить їм задовольнити свої потреби. Крім того відсутність рівноважної ціни призводить до порушення всього стану ринку, що знаходить свій прояв у перевиробництві чи дефіциті того чи іншого товару.

Саме всі вище названі функції призводять до стимулюючої дії ціни. Виробник завжди має стимул виробляти ті товари, що користуються попитом. Крім того, він зацікавлений у зменшені індивідуальних витрат порівняно із суспільними, що принесе йому додатковий прибуток. Споживач завдяки ціні має стимул заробляти більше, щоб мати змогу придбати товари, що з’являються на ринку. Крім того саме ціна приймає участь у формуванні рівноваги споживача, тобто стимулює раціональний споживчий вибір. В цілому у економіці ціна стимулює найбільш ефективну галузеву структуру.

Важлива функція ціни пов’язана із забезпеченням збалансованості суспільних пропорцій. Це відбувається за допомогою розподілу та перерозподілу ресурсів, що пов’язано із процесом переливу капіталу. Крім того держава використовує ціновий механізм для виконання своєї спеціальної політики доходів (вирівнювання споживання людей) за рахунок їх перерозподілу в процесі оподаткування та вилучення у бюджет.

У сучасних ринкових умовах застосовуються вільні та державні (фіксовані та регульовані) ціни і тарифи(плата за певний вид послуги). Вільні ціни і тарифи мають ринковий характер, вони встановлюються за згодою покупців та продавців, тобто враховують попит та пропозицію. В залежності від обсягів продажу товарів ціни можуть бути оптовими та роздрібними. Ці ціни можуть мати спекулятивний характер (бути завищеними чи заниженими), що порушує рівноважний стан ринку. Питома вага вільних цін визначає ступінь лібералізації економіки в цілому.

Державні ціни та тарифи встановлюються, по-перше, на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, по-друге, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, по-третє, на продукти і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні ціни можуть бути фіксованими, тобто жорстко встановлені державними органами, та регульованими, що передбачає встановлення граничних рівнів цін або граничних відхилень від державних фіксованих цін. Інтернаціоналізація економічних систем різних країн призводить до появи світових цін, тобто тих, що встановлюються в міжнародній торгівлі. Поширений розвиток світогосподарських відношень сприяє тому, що світові ціни стають орієнтирами для внутрішніх цін. Світовими цінами визначаються ті ціни, які обслуговують найбільше коло експортно-імпортних угод. Ці ціни розраховуються у вільноконвертованої валюті. Світові ціни складаються під впливом двох факторів – умов транспортування, страхування товару ( при цьому враховуються різні витрати) та обсягів покупки (оптова чи роздрібна).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття	\|	Механізм ціноутворення в ринковій економіці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.098 сек.