Основні проблемні питання теорії організації та структур державного управління

Організаційна структура управління - це форма організації системи управління, що визначає сукупність її стійких зв'язків, забезпечує цілісність і стабільність, тобто збереження основних властивостей при різних внутрішніх і зовнішніх зв'язках. Організаційна структура - один з основних елементів управління організацією. Вона характеризується розподілом цілей і завдань управління між підрозділами і службовцями.

Зовнішні відображенням організаційної структури управління є склад, співвідношення, розміщення і взаємозв'язок окремих підсистем організації. Вона спрямована насамперед на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами організації, розподіл між ними прав і обов'язків.

У структурі управління кожною організацією виділяються наступні елементи: ланки, рівні управління і зв'язки - горизонтальні і вертикальні. До ланок управління відносять структурні підрозділи, а також окремих службовців, що виконують відповідні функції управління або їх частину. В основу утворення ланки управління покладено виконання підрозділом певної функції управління. Встановлені між однорівневими підрозділами зв'язки мають горизонтальний характер. Під рівнем управління розуміють сукупність ланок управління, що займають певний ступінь в системі управління установою. На одному рівні здійснюється розподіл компетенцій між підрозділами.

Організаційні структури управління відзначаються великою різноманітністю форм.У практиці управління найбільш широко застосовуються структури управління, якіотримали назву ієрархічних або бюрократичних. Концепція ієрархічної структури була сформульована ще М. Вебером, який розробив нормативну модель раціональної бюрократії. Наведемо основні принципи ідеальної бюрократичної організації управління (за ідеологією М. Вебера):

• вся діяльність організації поділяється на елементарні операції; формалізують ся завдання та обов'язки кожної ланки; залучаються фахівці-експерти на умовах повної відповідальності за ефективне виконання завдань;

• організація будується за принципом ієрархії;

• діяльність організації регулюється системою правил та стандартів, які забезпечують одноманітність виконання кожного завдання незалежно від виконавця;

• нормальне функціонування організації відповідно до раціональних стандартів виключає можливість впливу особистих міркувань та емоцій;

• служба в бюрократичній організації базується на відповідності кваліфікації обійманій посаді;

• службовці захищені від невмотивованого звільнення;

• існує система просування по службі за умов певної вислуги років та успішної діяльності.

Більшість із зазначених принципів і сьогодні не втратили своєї актуальності та є базовими для систем управління соціальними системами.

Залежно від характеру зв'язків між різними підрозділами організацій розрізняють наступні типи організаційних структур: лінійну, функціональну, лінійно-функціональну (лінійно-штабну), матричну та ін.

Лінійна структура, при якій переважає вертикальна, односпрямована підлеглість державних органів, створює в завершеному вигляді сувору ієрархічну піраміду. В ній найбільш дотримується єдиноначальність, коли одна особа на кожному рівні вертикалі зосереджує в своїх руках ведення управлінських процесів в очолюваному ним державному органі, і єдність розпорядництва, коли команди передаються суворо від однієї особи до іншої (лінійні повноваження).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, завдання і функції організацій державного управління	\|	Типи організаційних структур

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.