Загальні відомості про навігаційну апарату

Наземна навігаційна апаратура застосовується для орієнтування при русі на швидкохідних транспортних засобах – автомашинах, мотоциклах, танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах тощо. Напрям руху витримується за допомогою навігаційного приладу – гіронапівкомпаса, основним елементом якого є гіроскоп. В гіроскопі вісь швидкорухомого маховика довго зберігає положення в просторі, надане їй на початку обертання. Вісь маховика закріплена в карданній підвісці і може здійснювати повороти навколо центра підвіски. На зовнішній рамі поміщена курсова шкала. Підвіска із маховиком та шкалою поміщена в корпус, який жорстко скріплений із машиною. На передньому склі корпуса є вказівник – штрих для відліків по курсовій шкалі. При русі машини прямолінійним маршрутом положення головної осі гіроскопа, курсової шкали та показника відліків залишаються незмінними. При повороті машини разом із нею повертається корпус приладу з показником відліків, а головна вісь гіроскопа разом зі шкалою зберігає незмінний напрям відносно сторін горизонту, внаслідок чого відлік на курсовій шкалі зміниться на величину кута повороту машини. Пройдені машиною відстані вимірюються спідометром.

Рух машин за гіронапівкомпасом насамперед здійснюється в умовах обмеженою видимості (вночі, у тумані), коли важко порівнювати карти з місцевістю, а також територією, бідною на орієнтири. Намічений маршрут вивчається за топографічною картою, вибираються орієнтири на поворотах, визначаються відстані між ними та дирекційні кути. Всі дані фіксуються на карті: чітко й ретельно позначають лінію маршруту, підписують над лінією величину дирекційного кута та довжину кожного прямолінійного відрізка шляху, обводять орієнтири кружками. У вихідній точці на шкалі гіронапівкомпаса встановлюють дирекційний кут поздовжньої осі машини (за орієнтиром, за магнітним азимутом, за лініями місцевості), тобто проводять початкове орієнтування машини. Далі повертають машину так, щоб на шкалі приладу встановився відлік, що відповідає дирекційному кутові першого відрізка маршруту, і ведуть машину, дотримуючись цього курсу. Пройшовши потрібну відстань. визначену за спідометром, знаходять поворотний орієнтир, спрямовують машину на новий курс до другого орієнтира і продовжують рух. На точність дотримання маршруту впливає ряд чинників: зміщення осі гіронапівкомпаса, помилки початкового орієнтування машини. Середні відхилення від заданого маршруту досягають 2-5% пройденого шляху.

До засобів наземної навігації належать автоматичні пристрої двох типів: координатори, які видають інформацію про поточні координати рухомої машини і дирекційні кути курсу машини в числовому виразі, та курсопрокладники, які видають цю інформацію і в числовому, і в графічному вигляді шляхом прокреслювання пройденого маршруту на карті.

Для топографо-геодезичних робіт при вишукувальних роботах та експлуатації нафтогазових родовищ застосовують топоприв’язники – автомашини, облаштовані апаратами наземної навігації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть орієнтування на місцевості	\|	Топографічні карти шельфу та внутрішніх водойм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.