Суть картографічногометодудослідження (КМД) полягає у включенні в процес дослідження дійсності проміжної ланки – географічної карти як моделі досліджуваних явищ. При цьому карта виступає одночасно і як засіб пізнання, і як його предмет у вигляді моделі, яка замінює собою реальні явища, які безпосередньо вивчати важко або неможливо. Основи КМД розроблені професором К.О. Саліщевим (кінець 1940-1950-ті), уточнені й розвинуті професором О.М. Берлянтом (1970-1990-ті). В основі КМД лежить ширше уявлення про картографічнийметодпізнання дійсності. У взаємодії цих двох процесів можна виділити такі стадії:
1) отримання інформації І1 в результаті спостереження явищ Д1 як деякої частини дійсності;
2) опрацювання (обробка) інформації І1 і побудова карти К – просторової образно-знакової моделі досліджуваної частини дійсності;
3) вивчення карти К для вилучення з неї інформації І2 про відображені на карті явища;
4) використання отриманої інформації із залученням наявних в дослідника знань і досвіду для формування нового уявлення про модельовану частину дійсності.
В системі ”створення – використання карт“ існують тісно пов’язані між собою методи:
1) картографування (картографічний метод відображення), мета якого – перехід від реальної дійсності до карти, тобто вивчення дійсності через створення картографічних моделей;
2) картографічний метод дослідження, який використовують для пізнання дійсності через готові карти.