• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття територіального устрою України

Територіальний устрій держави звичайно розглядається у широкому і вузькому розумінні.

У широкому розумінні слова — це форма державного устрою, яка охоплює коло питань, що стосуються устрою конкретної держави (державний, економічний, суспільний устрій держави, основи правового статусу людини і грома­дянина, система органів держави), тобто її територіального устрою.

На жаль, у сучасний період існування постсоціалістич-них країн термін "державний устрій" трактується досить ши­роко, як характеристика державного ладу країни, системи її органів. І, навпаки, спостерігається трактування цієї катего­рії у досить вузькому значенні слова, як характеристика ли­ше політико-територіальної та адміністративно-територіаль­ної організації держави, співвідношення держави в цілому з її складовими частинами.

Застосовується і термін "територіальна організація пуб­лічної влади", проте різнобічне його трактування призводить до змішування державної влади і місцевого самоврядування.

У конституціях країн світу містяться норми, які стосу­ються територіальної організації держави. Зокрема вони ре­гулюють питання, пов'язані з адміністративно-територіаль­ним поділом, закріплюють кордони держави, вирішують питання автономії у складі унітарних держав, статусу скла­дових федерацій тощо.

У вузькому (власному) розумінні слова територіаль­ний устрій (у тому числі і України) — це територіальна (або національно-територіальна) організація державної влади. Во-

16+'/. 2-290

-485-

на включає: питання внутрішнього поділу території держави на ті чи інші складові частини, правове становище цих час­тин, взаємовідносини між державою у цілому та її складови­ми. У такому значенні термін "територіальний устрій" засто­совується у випадках, коли держави поділяють за формою устрою на унітарні та федеративні.

Сутність багатонаціональних держав, як правило, харак­теризується поняттям "національно-державний устрій". Це форма організації держави, яка виражає взаємозв'язок тери­торіальної організації влади, тобто територіального устрою держави і національної структури суспільства, а також спів­відношення державного і національного суверенітету, націй і національних меншин, які об'єднуються у складі держави. Національно-державний устрій визначає національно-терито­ріальну організацію певної держави, внутрішній поділ її те­риторії на ті чи інші складові частини, правове становище цих частин і врегулювання взаємовідносин між державою в цілому, національними утвореннями та її складовими. Харак­тер національно-державного устрою обумовлюється метою, завданнями і функціями держави, залежно від яких терито­ріальна організація державної влади виявляється у конкрет­них формах державного устрою.

Конституційно-правовий інститут політико-територіаль-ної організації держави включає:

— норми, правову і політичну практику, історію, традиції та інші чинники країни, які у сукупності визначають терито­рію і кордони держави;

— норми, правову і політичну практику, історію і тради­ції, інші чинники країни, які встановлюють засоби політико-територіальної організації держави (унітаризм, федералізм, автономію, адміністратино-територіальні одиниці);

— норми, правову політику, практику, історію, традиції країни та інші чинники країни, пов'язані з розмежуванням компетенції між державою та іншими складовими частина­ми, зокрема між унітарною державою і автономними утво­реннями, між унітарною державою та її адміністративно-те­риторіальними одиницями;

— норми, правову і політичну практику, історію, традиції та інші чинники країни щодо порядку взаємовідносин держа­ви з її складовими частинами.

-486-

У "старих" унітарних державах конституційні норми, які стосуються територіального устрою держави, як правило, не закріплюються, оскільки вважається, що держава існує в кордонах, що історично склалися (Франція, Угорщина, Ру­мунія, Болгарія, КНР та ін.). І, навпаки, у країнах, що розви­ваються, та в постсоціалістичних державах, територіальні питання детально регулюються у конституціях (Індія, Пакис­тан, Азербайджан та ін.). При цьому ці норми, як правило, характеризують географічні та інші межі держави, форму державно-територіального устрою (унітаризм, федералізм, автономія).

У Конституції України питанню державного устрою при­свячено розділ IX "Територіальний устрій України", який складається зі статей 132 і 133. Стаття 132 закріплює основ­ні засади територіального устрою України, а ст. 133 — сис­тему її адміністративно-територіального устрою.

Відповідно до ст. 132, територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної тери­торії, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економіч­них, екологічних, географічних і демографічних особливос­тей, етнічних і культурних традицій.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
3. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
6. VI. Накази Генерального прокурора України
7. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
8. А/. Верховна Рада України.
9. А/. Поняття про судовий процес.
10. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
11. Аграрні закони України
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 873