• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.

Нетарифні методи торгової політики поділяються на : кількісні обмеження; приховані ; фінансові та неекономічні методи.

Кількісні обмеження - адміністративна форма регулювання торгового обороту встановленням кількості та номенклатури товарів, дозволених для експорту чи імпорту.

До кількісних інструментів торгових обмежень відносять: квотування, ліцензування, "добровільне" обмеження експорту. Квотування (контингентування) - обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період.

За напрямком дії квоти бувають:

• експортні _- вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, за якими встановлюється частка кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для перешкоджання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;

• імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торгового балансу.

Регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, а також у відповідь на дискримінаційну політику інших держав.

За охопленням квоти поділяються на:

• глобальні - встановлюються на імпорт або на експорт певного товару на визначений період часу незалежно від того з якої країни він імпортується або в яку країну експортується.

• індивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує чи імпортує товар.

Ліцензування - видача імпортеру або експортеру уповноваженим державним органом спеціального дозволу (ліцензії) на вивезення або ввезення товару протягом встановленого терміну. Ліцензії бувають наступних видів:

• генеральні -дозвіл на ввезення або вивезення певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

• глобальні - дозвіл на ввезення або вивезення певного товару без обмеження у будь-яку країну протягом визначеного періоду;

• автоматичні - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки на товар, яка не може бути відхилена органом державної влади.

Механізми РОЗПОДІЛУ ліцензій:

1 Аукціон -продаж ліцензій на конкурсній основі.

2. Система явних переваг -закріплення урядом ліцензій за певними фірмами пропорційно до розміру їх імпорту або пропорційно до структури попиту зі сторони національних імпортерів.

3. Розподіл ліцензій на поза ціновій основі - видача урядом ліцензій ти фірмам, які продемонстрували свою здатність найефективніше здійснювати імпорт або експорт.

"Добровільне" обмеження експорту -це кількісне обмеження експорту , що базується на зобов'язанні одного із партнерів добровільно обмежувати або не збільшувати обсяг експорту на певний період часу в обумовлених в угодах розмірах.

Важливу роль серед нетарифних методів відіграють приховані методи , які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Основними із них є:

♦ технмні бар'єри (технічні, адміністративні норми, правила);

♦ внутрішні податки (в т.ч. і місцеві, насамперед, акцизи, ПДВ, портові збори);

♦ політика в межах державних замовлень (вимога щодо державних організацій купляти товари у національних фірм);

♦ вимога про вміст місцевих компонентів (законодавчо встановлена частка кінцевого продукту, яка має бути вироблена національним виробником).

Для стимулювання експорту використовують фінансові методи торгової політики: субсидії , експортне кредитування, демпінг.

Субсидії - грошові виплати скеровані на підтримку національних товаровиробників. За характером виплат вони поділяються на:

• Прямі субсидії - безпосередні виплати експортеру різниці між його витратами і ориманим доходом одразу ж після здійснення експортної операції. Але вони заборонені правилами ВТО і їх використання занадто очевидне для партнерів, які можуть використати відповідні заходи. Різновидністю прямих субсидій є експортні премії (прямі разові виплати, які здійснюються з фондів державного бюджету за експорт товару).

• Непрямі субсидії - приховане дотування експортерів шляхом надання податкових пільг, пільгових умов страхування, звільнення від мита чи його повернення, позики по заниженим ставкам і т.п.

• Внутрішні субсидії- бюджетне фінансування виробництва товарів, що реально конкурують з імпортними.

• Експортні субсидії' - бюджетні виплати національним експортерам, що дає їм змогу продавати товар іноземним покупцям за цінами нижчими, ніж на внутрішньому ринку.

Експортне кредитування - метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками.

Воно має такі форми:

• надання кредитів національним експортерам за ставкам, які нижчі від ринкових;

• державне кредитування іноземних імпортерів при умові закупки ними товарів лише країни, яка надає кредит;

• страхування комерційних та політичних експортних ризиків національних експортерів;

• надання державних гарантій щодо експортних кредитів;

• фінансування експорту товарів за програмами допомоги іноземним державам.

Одним із методів субсидування експорту є демпінг - вивезення товарів за цінами, нижчими , ніж на внутрішньому та світовому ринках, за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм.. Існують такі форми демпінгу:

• постійний - постійний експорт товарів за зниженими цінами;

• доцільний - експорт товарів за цінами, нижчими, ніж ціни внутрішнього ринку, або навіть нижчими, ніж витрати виробництва;

• спорадичний (епізодичний) - епізодичний продаж зайвих товарі на зовнішній ринок за заниженими цінами;

• зворотний - завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу цих товарів на внутрішньому ринку;

• взаємний - зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами.

До нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі відносять правові інструменти, які детальніше вивчаються міжнародним правом.

Але тісно пов'язані з міжнародною економікою. До них відносять торгові договори та угоди, що визначають правові умови, на яких ґрунтуються

економічні взаємовідносини урядів, фізичних і юридичних осіб держав, котрі підписали договір. За своїм змістом, характером і значенням вони можуть бути поділені на дві великі групи:

1. торгові договори (договори про торгівлю і мореплавання), які визначають найважливіші принципи і створюють правову базу для всього комплексу економічних взаємин між країнами;

2. торгові угоди (угоди про товарооборот і платежі), які регулюють окремі сторони економічних взаємовідносин.

Торгові договори встановлюють правовий режим, який сторони надають один одному щодо митного обкладання, торгового мореплавання, транспорту, транзиту, діяльності фізичних і юридичних осіб. Вони укладаються на тривалі терміни (5-10 років) з можливим продовженням.

Торгові угоди можуть стосуватися обсягу і товарної номенклатури взаємної торгівлі, порядку взаємного надання контингентів, умов та способів розрахунку за торговими операціями, уникнення подвійного оподаткування, тощо. Укладаються на основі вже діючих торгових договорів і грунтуються на закладених там принципах. Термін їх дії переважно один рік, рідше - кілька років. Вони не поширюються на інші країни, пов'язані з цією державою договірними відносинами (на відміну від більшості торгових договорів, які поширюються на треті країни за принципом найбільшого сприяння). Тому угоди такого типу часто називають угодами про двосторонню торгівлю.

4. Регулювання торгівлі на міжнародному рівні.

Торговельна політика і проблеми світової торгівлі є об'єктом діяльності багатьох регіональних, галузевих глобально – універсальних інститутів, як міжурядових, та і неурядових .Усі вони створюють систему міжнародних організацій, що здійснюють координацію і багатостороннє регулювання міжнародної торгівлі.

Основні напрями діяльності в цій сфері передбачають створення договірно - правової основи торговельно -економічних відносин. Включаючи найважливіші принципи та норми; вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торговельно-політичних засобів впливу на міждержавні зв'язки; сприяння досягненню домовленостей і розв'язанню спірних проблем; обмін інформацією і досвідом організації торговельно економічних зв'язків.

Провідну роль у регулюванні міжнародної торгівлі відіграє Всесвітня торгова організація . яка була створена на базі Генеральна угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ/ВТО).

ГАТТ була підписана у 1947 році 23 - ма країнами, діє з 1948 року. ГАТТ - це багатостороння міжнародна угода, що містить правові норми, на яких базуються торгові відносини між країнами -учасницями.

На даний момент ВТО нараховує 125 членів.

Метою ГАТТ (ВТО) є забезпечення безпеки міжнародних торгівельних відносин шляхом:

1. ліквідації митних та інших торгівельних обмежень;

2. усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості;

3. підвищення реальних доходів і попиту, більш ефективного використання сировини, зростання виробництва і торгового обміну.

ПРИНЦИПИ ГАТТ / ВТО: ТОРГІВЛЯ без дискримінації; захист за допомогою мита; забезпечення стабільної основи торгівлі; заохочення справедливої конкуренції; усунення кількісних обмежень; проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів; визнання регіональних торговельних угод; створення пільгових умов для країн, що розвиваються; особливі норми регулювання для текстилю та одягу.

ГАТТ спрямовує свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. З метою зниження тарифів, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими. Створено систему тарифних переговорів. Переговори починаються на конференціях і продовжуються на раундах багатосторонніх торговельних переговорів.

Впливовою організацією у сфері регулювання міжнародної торгівлі є Конференція СОН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), яка створена у 1964 р. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні та правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економічного розвитку.

Основні завдання ЮНКТАД:

• сприяння розвитку міжнародної торгівлі;

• забезпечення стабільного миру і рівноправного, взаємовигідного, всебічного співробітництва між різними країнами;

• вироблення рекомендацій, принципів, організаційно - правових умов і механізмів функціонування сучасних МЕВ;

• розгляд широкого кола проблем міжнародної торгівлі сировиною, готовою продукцією. Напівфабрикатами;

• розгляд умов торгівлі послугами;

• розгляд проблем діяльності ТНК, передачі технологій, розвитку підприємств і інвестицій

• регулювання надзвичайно високої зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.;

• боротьба з так званим "новим протекціонізмом* промислово розвинених країн.

Міжнародний торговий центр (МТЦ), створений в 1964 році як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (остання діє через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються , вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів.

Основні пріоритети діяльності МТЦ:

• сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів;

• надання допомоги найменш розвинутим країнам;

• розвиток торгового і економічного співробітництва між країнами. Що розвиваються;

• участь жінок у розвиткові торгівлі;

• розвиток підприємництва в галузі експорту;

• врахування екологічних чинників у процесі розвитку експорту;

• розвиток людських ресурсів.

ТЕМА 6. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ .

1. Суть та види міжнародної міграції робочої сили.

2. Економічні ефекти міжнародної трудової міграції.

3. Масштаби та напрями міграції робочої сили.

4. Регулювання міграційних процесів.

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Автоматичне регулювання.
10. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
11. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Переглядів: 2030