• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 4. КОНТРОЛЬ ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ В БАНКУ ТА ІНШИХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ.

Рис. 3. 1. Організаційна модель контролю і ревізії грошових коштів

Як показує досвід передових цивілізованих країн в їх підприємствах, установах та організаціях каси відсутні. В масштабах держави це забезпечує значну економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Всі розрахункові відносини здійснюються у безготівковому порядку через установи банків. Україна в цьому відношенні на сьогоднішній день ще є винятком. Хоч вже дещо робиться. І тому підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності згідно з чинним Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637., можуть розраховуватись готівкою з робітниками і службовцями при виплаті заробітної плати, премій, винагород, допомог, пенсій, а також при видачі на господарські витрати та відрядження.

Відповідно до діючого законодавства, підприємства, які відкрили поточні рахунки в установах банку, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі. Готівку можна одержувати з власних рахунків в банках в межах наявних на них коштів на ті цілі, які визначені в грошовому чеку без подання обґрунтовуючих документів і розрахунків. Підприємства та інди­відуальні підприємці можуть здійснювати розрахунки між собою, а також із фізичними особами як в готівковій, так і в безготівковій формі. Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банку, так і за рахунок готівкової виручки, і здійснюються через касу підприємства із веденням касової книги.

Як виняток, розрахунки готівкою підприємства між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових, видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, квитанцій, договорів купівлі-продажу товару, актів закупівлі, виконання робіт або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання робіт. Підприємства та індивідуальні підприємці, які здійснюють розрахунки із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування, надання послуг за готівку через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО) зобов'язані видати касовий чек, а під час виходу з ладу РРО - письмовий документ для підтвердження витрат.

З метою збереження готівки і грошових документів та бланків суворої звітності, здійснення з ними операцій на всіх підприємствах створюються каси. Для ведення касових операції призначається матеріально відповідальна особа – касир. Підприємства можуть мати в касі готівку в ме­жах ліміту залишку готівки в касі на кінець робочого дня, встановленого у договорі який укладений при відкритті поточного рахунка між банком і підприємством. Сума встановленого ліміту може бути переглянута у разі звернення клієнта з ґрунтовними підставами і подання ним заявки-розрахунку.

Контроль за дотриманням касової дисципліни на підприємствах згідно з Положен­ням (глава 5) покладено на контролюючі органи України, які визначають періодичність проведення перевірок та термін їх здійснень. Тому основними завданнями ревізії каси і касових операцій є перевірка: забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей в касі та при їх доставці з банку; дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки; своєчасність та повноти оприбуткування одержаної готівки з банку від інших осіб; дотримання касової дисципліни при проведенні касових операцій; цільового використання готівки; дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потреби та на інші цілі; дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок, а також отримання по них готівки; стану обліку касових операцій, ведення касової книги, книг аналітичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі; дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.

Фінасовий контроль каси та касових операцій – одна з найвідповідальніших ді­лянок документальної ревізії. Головна її мета полягає у виявленні фак­тів недостач, розтрат і привласнення грошових коштів. Це досягається методом раптової інвентаризації готівки з наступним порівнянням отри­маних даних із записами у відповідних документах. Інвентаризація проводиться згідно Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджену Міністерством фінансів України від 11.08. 1994 року № 69, зі змінами і доповненнями від 05.03.2008р. №353.

Як правило, джерелами ревізії грошових потоків є:

первинні документи (прибуткові і видаткові касові ордери; квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій; корінці чекової книжки; розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати, відпускних, матеріальних допомог, компенсацій, відрядних, стипендій та інших виплат; трудові угоди на виконання і оплату певних робіт; акти інвентаризації готівки в касі; чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою та накладні на отримання цінностей і надання послуг; договір про матеріальну відповідальність);

облікові регістри (журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; касові книги; звіти касира; журнал 1 і відомості 1.1, 1.2., 1.3. за рахунками обліку грошових коштів; облікові записи на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку”; Головна книга);

звітні документи (книга обліку розрахункових операцій; розрахункова книжка, баланс підприємства (установи)).

2. Контроль фактичної наявності касової готівки і дотримання умов її збереження

При ревізії каси насамперед передбачається встановлення наявного стану збереження готівки в касі. Тому першим етапом ревізії є раптова інвента­ризація наявності грошових коштів та інших цінностей, які є в касі під­приємства. Інвентаризація проводиться за участю касира і головного бухгалтера і оформляється відповідним актом у трьох примірниках.. Якщо з поважних причин (хвороби) касир не є присутнім при ревізії, то призначається спеціальна комісія в складі керівника, голо­вного бухгалтера, ревізора та представника громадськості.

Послідовність проведення ревізії:

1) ревізор з головним бухгалтером ревізованого підприємства пред’являють повноваження (наказ) на проведення інвентаризації каси касиру;

2) до початку перевірки касової готівки касир припиняє касові операції, складає звіт касира на момент ревізії. До звіту касира включаються всі первинні документи про приймання в касу та видачу з неї грошових коштів, за винятком незакритих платіжних відомостей у дні виплати заробітної плати;

3) ревізор складає вступну частину акта контрольної перевірки інвентаризації касової готівки (зазначає дату, місце проведення, підставу

4) ревізор повинен перевірити касовий звіт, завізувавши своїм підписом первинні документи до нього, аби уникнути можливої подальшої їх заміни;

5) касир пред’являє касову готівку (перераховує наявні в касі гроші покупюрно спочатку касир, потім ревізор). У разі необхідності складається опис грошей за номіналами купюр, їх кількістю та сумою з підрахунком загальної суми. Опис грошей у касі підписують усі члени інвентаризаційної комісії. До касової готівки включаються: наявні в касі гроші в національній та іноземній валютах, грошові документи та інші прирівняні до них цінності, фактично виплачена заробітна плата по незакритих платіжних відомостях на момент проведення ревізії;

6) ревізор вносить до акта інвентаризації дані про фактичну наявність касової готівки;

7) ревізор, головний бухгалтер і касир підписують акт контрольної перевірки інвентаризації касової готівки;

8) касир дає в акті інвентаризації каси другу розписку про те, що грошові кошти, перераховані в акті, перебувають на його відповідальному збереженні;

9) касовий звіт касира на момент ревізії передається до бухгал­терії для визначення залишку касової готівки з даних бухгалтерського обліку. Ревізор уважно перевіряє правильність визначення таких даних у бухгалтерії і вносить їх до акта, установлює результати інвентаризації каси (нестача, надлишки, відповідність даним обліку);

10) при встановленні відхилень від облікових даних касир дає письмове пояснення;

11) письмові пояснення касира детально вивчаються для вста­новлення достовірних причин виникнення надлишків чи нестач та прийняття адекватних рішень адміністрацією ревізованого підприємства.

При перевірці умов збереження грошей в касі ревізор з'ясовує: наявність сигналізації і охорони касового приміщення; забезпечення схоронності грошей при одержанні і здачі їх в установу банку; збереження ключів-дублікатів; правила ведення касової книги, своєчасність записів в ній; наявність зобов'язань про матеріальну відповідальність касира в особовій справі; зберігання чекових книжок.

Контроль дотримання умов збереження касової готівки включає перевірку:

· наявності та оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність касирів;

· добору кадрів касирів на предмет відповідності їх кваліфікації вимогам правил прийому на посаду касира;

· дотримання правил ведення касової книги, здачі звітності до бухгалтерії;

· забезпечення умов збереження касової готівки при доставці грошей з банку, здачі виручки.

3. Документальний контроль касових операцій

Провівши інвентаризацію ревізор починає ревізію касових операцій.

Основні напрями ревізії:

1) дотримання касової дисципліни:

а) дотримання встановленого ліміту готівки в касі;

б) своєчасність і повнота здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний рахунок;

в) дотримання правил розрахунків готівкою;

г) дотримання правил ведення касових операцій, установлених нормативними актами Національного банку України щодо цільового використання готівки, правил прийому та видачі грошей з каси; ведення касової книги;

2) правильність оформлення касових документів і ведення обліку касових операцій;

3) перевірка достовірності і правомірності здійснення касових операцій:

а) оприбуткування надходжень до каси;

б) видача з каси готівки на витрати підприємства і здачі до банку виручки від реалізації, невикористаних за призначенням сум; доставка і виплата заробітної плати через громадських касирів у структурних підрозділах підприємства.

Ревізія проводиться суцільним методом перевірки видаткових та вибірковим ме­тодом перевірки прибуткових касових документів. При цьому перевіря­ється правильність їх оформлення (наявність підписів на отримання, за­повнення реквізитів, підписів керівника і головного бухгалтера, номера документа і дати здійснення операції, номера кореспондентського рахун­ка тощо) й законності здійснення касової операції. Необхідно пересвідчитись, чи всі касові прибуткові і видаткові орде­ри та інші документи заповнені чорнилом чітко, ясно, без помарок (ніякі підчищення і виправлення в цих документах не допускаються). У процесі ревізії потрібно перевірити, чи не суміщали виконання обов'язків касира особи, які працюють на посаді бухгалтера; чи не отримували виручку від реалізації матеріальних цінностей особи, зв'язані з їх виробництвом або відповідальні за їх зберігання.

При перевірці касової дисципліни, слід сконцентрувати увагу на можливих випадках використання грошей не за цільовим призначенням (наприклад, на господарські потреби) із сум, що отримані на виплату заробітної плати, використання касової виручки понад установлені норми, на своєчасність повернення до банку невикористаних коштів, а також їх повноту, здачу в банк сум за іншими надходженнями. При складанні прибуткових та видаткових касових ордерів вказується підстава їх складання. Дані документи повинні бути погашені штам­пом або написом “Оплачено”, “Одержано” із зазначенням дати і підпи­сом касира. Відсутність штампів погашення створює умови для повтор­ного їх використання. При перевірці прибуткових та видаткових касо­вих ордерів потрібно також перевіряти додані до них документи.

Перевіряючи журнал реєстрації слід звернути увагу на роздільну нумерацію прибуткових і видаткових касових ордерів. Пропущення порядкових номерів може свідчити про факти порушень. Щоб їх вияви­ти, потрібно перевірити, чи відсутні касові ордери зберігаються на під­приємстві в окремій папці для анульованих ордерів.

Ретельній перевірці під час ревізії каси підлягають грошові чеки. Ревізор зобов’язаний з’ясувати наступне. Після щомісячного підрахунку кількості виписаних чеків і їх суми слід звірити ці дані з відповідними даними за касовими звітами. У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються їхні причини. Під час ревізії доцільно вияснити, чи не передав керівник свого права першого підпису іншій особі, виявити факти видачі грошей за ордерами чи платіжними відомостями, підписаними лише головним бухгалтером.

Як правило, під час проведення ревізії касових операцій обов'язково вивчаються матеріали попередніх зовнішніх перевірок, наявність актів раптових інвентаризацій кас (не менш як один раз на квартал), що повинні проводитись комісією підприємства, акти передачі касової готівки на період відпустки касира та наявність наказів по підприємству.

Відповідно до законодавства, перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки по касі проводиться: зіставлянням прибуткових касових ордерів на отримання готівки з банку із записами в касовій книзі, у тому числі й по валютних коштах, облік яких має вестися окремо, а також із відповідними записами у виписках із банку. Перевірка проводиться за сумами та датами отримання грошей; зіставлянням сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових касових ордерах із датами і сумами, проставленими у документах на реалізацію продукції готівкою, основних фондів та інших матеріальних цінностей (за даними складу, цеху) в кореспонденції з рахунком 70 “Дохід від реалізації”; зіставлянням сум і дат у прибуткових касових документах і касовій книзі з первинними документами на сплату комунальних послуг та документами про надходження від об'єктів соціальної сфери підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, підсобних господарств, що знаходяться на балансі підприємства у кореспонденції із субрахунком 23 “Обслуговуючі виробництва”; зіставлянням сум і дат у прибуткових касових документах з первинними документами про надані послуги чи відпущені матеріальні цінності стороннім організаціям при проведенні вибіркових зустрічних перевірок на об'єктах, яким надано такі послуги. При цьому контролюється достовірність і повнота оприбуткування повернених підзвітних сум по касі з даними журналу 3, відомості 1.1. по кредиту рахунків 372 і по дебету 301 рахунків по руху підзвітних сум стосовно працівників та зіставлянням ідентичності їх підписів.

Крім документальної перевірки касових операцій ревізор зобов’язаний перевірити дотримання на підприємстві чинного законодавства. Адже згідно з порядком ведення касових операцій щодо використання го­тівкових коштів встановлені такі обмеження: підприємство зобов'язане використовувати готівку, отриману в банку згідно з цілями, вказаними в чеку. У випадку порушення нараховується штраф на суму використаної не за цільовим призначенням готівки; сума платежу одного підприємства іншому не повинна перевищувати 10 тис.грн. протягом робочого дня. При цьому кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, не обмежується. При порушенні сума виплаченої готівки понад 10 тис.грн. додається до залишку готівки в касі одноразово в день здійснення даної операції і порівнюється із встановленим лімітом з моменту здійснення порушення і до моменту його виявлення контролюючими органами; підприємство, яке має заборгованість перед бюджетом, зобов'язане проводити оплату праці виключно готівкою, отриманою з рахунку в банку. В іншому випадку застосовуються санкції. При цьому виплати, не пов'язані з оплатою праці, дозволяються; видача готівки під звіт проводиться за умови повного звітування підзвітної особи за попередній аванс.

При перевірці грошових потоків каси, ревізор зобов’язаний пам’ятати, що перевірка дотримання ліміту готівки каси – обов'язкове питання ревізії. Воно регламентується Указом Президента України “Про засто­сування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки“ від 12.06.1995р.№ 436. Згідно з Указом передбачено штрафи: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - штраф у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожен день до виявлення порушення; за неповне оприбуткування готівки - штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткуваної суми; за перевищення встановлених термінів використання виданої підзвіт готівки і видачу під звіт готівки без попереднього повного звітування —штраф у розмірі 25% виданих сум.

Крім цього необхідно пам’ятати, що за порушення ведення касових операцій адмінштраф накладається також на відповідальних осіб. Відповідно до ст. 164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення за порушення правил ведення касових операцій контролюючі органи можуть накласти адмінштраф від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 136,00 грн. до 255,00 грн. За повторне порушення протягом року контролюючі органи можуть накласти адмінштраф від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 170,00 грн. до 340,00 грн.

Перевірка готівкових видатків здійснюється зіставлянням записів у касовій книзі й касовому звіті з доданими видатковими касовими документами (видаткові касові ордери, платіжні відомості по виплаті заробі­тної плати, допомог, лікарняних, відпускних, відомості на виплату підзві­тних сум, депонованої заробітної плати);

Видачу підзвітних сум потрібно перевірити по журналу, який ведеться для обліку розрахунків з підзвітними особами. При цьому перевірка здійснюється по кожній особі, яка отримувала кошти під звіт. Перевірці підлягають наявні авансові звіти про використання готівки на потреби виробництва, господарські потреби, придбання мате­ріальних цінностей, закупівлю сільськогосподарської продукції тощо, а також додані первинні документи (накладні, чеки, розрахунки, квитанції, акти закупівлі, квитанції на закупки сільськогосподарської продукції від населення тощо). Перевіряючи видані суми готівки під звіт, пов'язані зі службовим відрядженням, проводять розрахунок правильності їх визначення. Слід пам'ятати, що після повернення особа, яка була у відрядженні, протягом З робочих днів після повернення має подати в бухгалтерію звіт про витра­чання готівки, а невитрачену готівку повернути в касу.

Дотримання законності видачі грошей з каси на виплату заробітної плати та на інші виплати ревізор перевіряє по платіжних відомостях перевіряється зіставлянням сум і дат у касовій книзі; касовому звіту, видаткових касових ордерах із доданими відомостями на виплату зарплати, лікарняних з особистими рахунками з нарахування зарплати або з розрахунково-платіжними відомос­тями, лікарняними листами, журналом обліку депонованих сум та інши­ми документами.

Як показала ревізорська практика, платіжні відомості на виплату зарплати, премій перевіряються у та­кій послідовності: відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям; правильність підсумування і дублювання їх прописом; наявність на платіжних відомостях підписів керівника і головного бухгалтера, працівників, які склали і перевірили їх; наявність підписів одержувачів грошей; наявність записів про депонування сум.

Трапляються випадки, коли по касі списується готівка за оплаченими раніше вилученими з архіву документами, тому доцільно звіряти платіжні відомості з табелями обліку робочого часу.

При ревізії слід звірити дані видаткових касових ордерів з сумами готівки, які було здано до банку за квитанціями.

У випадках списання готівкових сум на виплату зарплати особам неспискового складу за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями треба зіставити суми та підписи осіб у платіжних документах із підписами і сумами у трудових угодах, а також провести зустрічні пере­вірки достовірності виконаних робіт та отриманих коштів.

Ревізія відповідності сум в облікових регістрах включає: звіряння сум, що відображені у відомості 1.1. по дебету рахунка 301 “Каса в національній валюті”, із даними журналу 1 по кредиту рахунка 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та відповідних реєстрів з іншими поточними рахунками у банках, у тому числі валютних; звіряння підсумкових сум відомості, звіряння відповідності сальдових залишків по рахунках 301 “Каса в національній валюті”, 311 “Поточні рахунки в національній валюті” із даними Головної книги та відповідними рядками балансу.

При ревізії наявності валютних коштів у касі слід керуватися П(С)БО 21 »Вплив змін валютних курсів».

Фінансовий та управлінський облік готівки в іноземній валюті проводиться на рахун­ку 302 “Каса в іноземній валюті”.

Відповідно до діючого законодавства, порушеннями правильності оформлення касових документів вважа­ються: відсутність підписів керівника, головного бухгалтера; відсутність доручення чи неправильне оформлення доручення при виплаті третій особі (на видатковому касовому ордері вказується номер, дата і місце видачі документа, що засвідчує особу фактичного одержувача грошей); невідповідність суми касового видаткового ордера сумі, що дозволена керівником за заявою, незрозумілість підпису, відсутність знаку погашення документів; наявність при касовому ордері фіктивних документів. Такі документи необхідно негайно вилучити, залишивши їх копії чи розписку про вилучення.

Особливою ділянкою ревізії касових операцій є перевірка правиль­ності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Такий конт­роль проводиться при розгляді первинних касових документів та звітів касира. Ревізору необхідно звернути особливу увагу на ці моменти, тому що внаслідок допущених тут “помилок” проводяться записи на рахунки, що дають можливість списувати суми, які розкрадаються. Ревізор повинен зіставити суми, що позначені по дебету рахунка “Каса”, із записами по кредиту кореспондуючих рахунків у відповідних журналах, а по операції, що відображені по кредиту цього рахунка, - з кореспондуючи­ми рахунками по дебету у відповідних відомостях. Записи журналів та відомостей звіряються із записами в Головній книзі.

Основні порушення:

1) перевищення ліміту касової готівки;

2) заниження обсягів реалізації за готівку, несвоєчасність здачі виручки структурними підрозділами до каси або касою — до банку;

3) порушення правил розрахунків готівкою з каси підприємства (виплата за неналежно оформленими документами);

4) наявність протиправних підроблених документів про виплати з каси заробітної плати, депонованої заробітної плати і т. п. (фіктивні документи, додаткові платіжні відомості про подвійну оплату);

5) завищення обсягів видатків готівки з каси на погашення заборгованості із заробітної плати за минулий час, за звітний місяць;

6) неправомірні бухгалтерські записи на рахунках бухгалтерського обліку.

Усі записи про встановлені порушення ревізор відображає у хронологічній послідовності у своєму робочому журналі ревізора, а далі, узагальнюючи матеріали контролю за ревізований період, складає спеціальні групувальні відомості і розрахунки у формі таблиць як додатки до акта ревізії, де систематизує та узагальнює інформацію з однорідних порушень, якщо їх понад 3.

Наприклад, результати контролю повноти та своєчасності оприбуткування готівки, яка одержана з поточного рахунку банку, можуть бути узагальнені в таблиці за такою формою:

Інформація про перевірку достовірності і обґрунтованості віднесення на видатки по касі виплати заробітної плати може бути подана в таблиці такої структури:

Ці групувальні відомості повинні бути оформлені згідно з вимогами до документів (назва, дата складання, підписи ревізора і відповідальних осіб ревізованого підприємства).

Результати ревізії каси можна оформляти окремим актом або виділя­ти їх окремим розділом у загальному акті ревізії.

1. Завдання і джерела контролю.

2 Контроль операцій на поточному рахунку.

3. Контроль операцій по розрахунках чеками з лімітованих і нелімітованих чекових книжок.

4 Контроль операцій з векселями.

1. Завдання і джерела контролю.

Матеріали ревізій засвідчують, що протягом останніх років збільшується кількість зловживань з боку бухгалтерів і керівників підприємств. Почастішали ви­падки привласнення грошових коштів, в тому числі і додатково виділе­них із бюджету, за рахунок отримання готівки в установі банку, а також інші зловживання, пов'язані з фабрикуванням банківських документів.

Тому перед ревізією операцій на рахунках в банку та інших грошових коштів стоять такі завдання: перевірка своєчасності, законності, достовірності операцій, відображених на рахунках в банку після надходження і списання грошових коштів; контроль за використанням грошових коштів суворо за цільовим призначенням; контроль за своєчасністю надходження і перерахування коштів по розрахунках з постачальниками і підрядниками, покупцями та замовниками, бюджетом, банками по позиках, з робітниками і слу­жбовцями із розрахунків по заробітній платі; контроль за дотриманням правил та форм розрахунків із покупцями та замовниками; контроль за законністю і правильністю операцій з іншими грошовими коштами.

Фактичними джерелами ревізії операцій на рахунках банку є: виписки банку по відповідних рахунках (субрахунках) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових опера­цій; копії платіжних доручень, доручень-вимог, заяв на виставлення акредитива, книжки грошових та розрахункових чеків і т.д; книги аналітичного обліку інших грошових коштів; журнал 1, відомотсі 1.2. та 1.3. по рахунках 31” Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”, Головна книга, Баланс.

2. Контроль операцій на поточному рахунку

З метою збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форм власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті, субраху­нки для філій, представництв а також поточні бюджетні рахунки у наці­ональній валюті України згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютахі, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Відповідно до законодавства, починаючи перевірку банківських операцій, ревізор спочатку з'ясо­вує, які рахунки відкрито підприємству, організації в установах банку. Під час ревізії операцій на рахунках коштів в банку необхідно провести зустрічні перевірки, а головне, ретельно перевірити взаємопов'язаність первинних документів по однорідних операціях. Для цього зіставляють дані записів бухгалтерського обліку та первинних документів. Зловживання, якщо вони існують, бажано виявляти на самому об'єкті перевірки, не сподіваючись на те, що необхідні результати встановлюватимуться безпосередньо в установі банку. Не виключено, що деякі працівники банку можуть бути причетними до різних зловживань, що не раз підтверджували результати ревізій.

Фінансовий контроль операцій на рахунках в банку починається з перевірки наяв­ності усіх виписок банку за поточним рахунком і відповідності зазначених у них показників даним бухгалтерського обліку. При цьому випис­ки перевіряються у хронологічній послідовності для того, щоб вияснити, чи правильно перенесено залишок з попередньої виписки до наступної.

Це найбільш трудомісткий процес контролю, бо здійснюється суцільно з усіх операцій. Тут застосовуються такі методичні прийоми:

· візуальна перевірка наявності документів;

· нормативна перевірка на відповідність правилам оформлення банківських документів;

· зустрічна перевірка в банках при підозрі на їх недостовірність, а також при виявленні відсутності окремих виписок банків чи відповідних первинних документів до них;

· арифметична перевірка на правильність установлення залишків, загальних оборотів по кожній виписці банку.

Не менш важливо пересвідчитись у правильності відображення в об­ліку сум оборотів за дебетом і кредитом поточного рахунка. За умови, якщо бухгалтерські проведення за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку не може бути. Якщо є розбіжності, то ревізор уважно їх розглядає, щоб переконатися в тому, чи були зловживання при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Найважливішим і обов'язковим завданням ревізії операцій на рахунках в установі банку - перевірка достовірності виписок, які банк видає підприємству, наявності штампів і підписів працівників установ банку на документах, що додаються. Ревізор перевіряє наявність усіх додатків до виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, квитанції і т.д.). У тому випадку, якщо відсутні додатки, які підтверджують здійснені операції або у виписках є виправлення, підчищення, ревізор зобов'яза­ний взяти копії всіх документів в установі банку.

У зв’язку з тим, що усі банківські установи в Україні перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки видаються клієнтам на кожний день здійснення операцій, необхідно звірити вхідні і вихідні залишки не лише за випискою, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкрет­ний день, за якими проводяться дві операції - надходження коштів і перерахування різним організаціям в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), які за даними бухгалтерського обліку не оприбутковуються і не знаходяться в залишках при проведенні інвентаризації.

При перевірці банківських операцій ревізор повинен звірити номери корінців грошових чеків з банківсь­кими виписками, пам'ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а вже потім перевірити одержання і повноту оприбуткування грошових коштів за касовою книгою. Якщо у банківсь­кій виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек у чековій книжці відображено як зіпсований, то це свідчить про можливі зловживання. В такому разі необхідно провести зустрічну перевірку в установі банку по даній операції. Якщо виникають розбіжності між аналітичним і синтетичним облі­ком по операціях з поточним рахунком - то необхідно, аж до звірки із Головною книгою, переконатись у правильності складання облікових регістрів по поточному рахунку. При цьому перевіряється кореспонденція рахунків та визначення сум оборотів.

В силу тих причин, що у виписці банку є лише цифрові дані, то ревізорові важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. При цьому необхідно знати, що записи у виписці мають протилежне значення для підприємств і означають по дебету - зменшення коштів, а по кредиту - надходження коштів. Наприклад, код 1 у дебеті виписки свідчить про списання коштів з рахунку на підставі платіжного доручен­ня, а у кредиті - зарахування на цей рахунок згідно з доданою до випи­ски копією платіжного доручення. Код 2 відображає зміст записів у виписці аналогічно до коду 1, але підставою для записів є платіжні вимоги-доручення. За даними кодів суцільним методом перевіряють повноту надходження Грошей на рахунок банківської установи.

Порівнявши виписки банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо ревізор зобов’язаний перевірити сутність господарських операцій, а саме законність надходження або списання грошових коштів з рахунку підприємства. З цією метою, крім взаємного звіряння (порівняння сум за відповідними документами), необхідно пе­ресвідчитися у реальності здійснення господарської операції. Практика КРР показує, що трапляються випадки, коли підприємства пе­рераховують гроші за придбані товари, які насправді не надійшли на склад; надійшли, але не того асортименту, що зазначено в документах; перерахо­вані за придбання матеріальних цінностей і віднесені в дебет рахунків по обліку витрат, а фактично одержані цінності відображено в обліку по дебету “Матеріали” і кредиту “Розрахунки з підзвітними особами”.

При ревізії особливо ретельно повинні перевірятись оплачені лімітованими че­ками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій і уста­нов. Практика перевірки свідчить, що оплачені розрахунковими чеками документи повторно додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються. За результатами ревізії складають проміжний акт, в якому вказують­ся пропозиції та заходи щодо попередження виникнення зловживань у майбутньому.

3. Контроль операцій по розрахунках чеками з лімітованих і нелімітованих чекових книжок

В системі безготівкових розрахунків через банківську систему України важливе місце займає розрахунковий чек.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпоряджен­ня власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачу зазначену в чеку суму коштів. Чеки згруповані у чекових книжках. Чекові книжки поділяються на лімітовані та нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий раху­нок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з поточного рахунку відкритого у тому самому банку. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На обкладинці лімітованої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і прописом) і засвідчує її підписом і печаткою.

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується). Підприємство повинно регулювати перерахування коштів на рахунки лімітованих чекових книжок в межах мінімальної потреби (1 тиждень, декада), а загальний ліміт не повинен перевищувати місячну потребу в коштах для даного виду розрахунків.

З метою раціонального використання коштів, на початку ревізії необхідно перевірити, чи перевищує ліміт норма­льну потребу в коштах для проведення таких розрахунків, оскільки пере­вищення ліміту веде до заморожування коштів ревізуючого підприємст­ва і скорочення їх оборотності. Джерелом перевірки операцій по чеках є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб по виданих чекових книжках з відповідними дода­тками, реєстр чеків та відповідні облікові регістри. Ревізор повинен зіставити залишки ліміту із лімітованих чекових книжок з залишками на дату перевірки по рахунку 331 “Грошові доку­менти в національній валюті субрахунок “Лімітована чекова книжка”, а також із виписками банку. При такому порівнянні можуть бути виявлені розбіжності, їх можна пояснити тим, що видані із лімітованих чекових книжок (ЛЧК) чеки не були до кінця місяця пред'явлені в банк до оплати. При нормальних умовах залишок по цьому субрахунку повинен дорівнювати залишку, який значиться у чековій книжці.

Розрахункові чеки видаються підзвітними особами, як правило, одночасно із відпу­ском ТМЦ або виконання послуг. В практиці роботи зустрічаються ви­падки, коли підприємство видає чеки при повній або частковій відсут­ності реально відвантажених ТМЦ, виконання послуг і т.д. Виявивши такі випадки, ревізор повинен вжити відповідні заходи до винуватців у таких порушеннях. До кожного оплаченого чека ревізором підбирається підтверджуючі документи, які додаються до звіту підзвітними особами. При цьому необ­хідно знати, що по всіх оплачених рахунках постачальника повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені дані рахунки. На підставі пере­вірки виправдальних документів ревізор може виявити випадки оплати чековими книжками витрат інших підзвітних чи приватних осіб. Одноча­сно необхідно вияснити своєчасність надходження звітів від підзвітних осіб про використання коштів з чекових книжок, а також перевірити пра­вильність ведення обліку ЛЧК по кожній підзвітній особі.

Перевіряє ревізор також своєчасність і повноту зарахування невико­ристаного залишку ЛЧК на той же рахунок, з якого його депоновано. Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням не-лімітованих чекових книжок.

4. Контроль операцій з векселями

В передових цивілізованих країнах з розвинутою ринкової економікою розрахунки векселями набули значного поширення. Це обумовлюється насамперед економічною спроможністю їх банківської системи. В Україні вексельний оборот знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Хоча відповідна нормативно-правова база уже створена. І тому, перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись таки­ми нормативними актами: Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України” від 17.06.1992 р.; Указом Президента України “Про розширення сфери обігу вексе­лів” від 26.07.1995 р.; Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.2006р.

Ревізор при перевірці вексельних операцій використовує такі облікові регістри: платіжні документи; аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих; журнали та відомості; Головну книгу; Баланс.

В економічному і юридичному аспекті вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин розра­хунки векселями є однією із найпопулярніших форм розрахунків, яка одночасно виступає засобом кредитування. Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Ревізор повинен пере­вірити, чи заповнено такі реквізити: визначена до сплати сума; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; найменування юридичної особи, якій або за наказом кого платіж повинен бути здійсненим; дата та місяць складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавець).

Переказний вексель виписує і підписує кредитор, і він є наказом боржни­ку про сплату в зазначений строк вказаної в ньому суми третій особі. Він, як і простий вексель, має ті самі реквізити, проте включає ще додат­кові реквізити: визначена до сплати сума; найменування того, хто повинен сплатити за векселем (платники).

Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили. Винятком можуть бути такі випадки: вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення; якщо немає особливої вказівки зазначення місця поряд із наймену­ванням платника (місце складання документа для простого векселя), тоді вважають місцем платежу юридичну адресу платника (векселедавця для простого векселя); вексель, в якому не вказано місце його складання, вважають під­писаним в місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця.

Дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, відображається під­приємством по рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. Аналітичний облік ведеться по кожному векселю. Під час ревізії треба мати на увазі, що коли підприємство відображає в обліку реаліза­цію продукції (робіт, послуг) за часом пред'явлення розрахункових документів покупцем, то при одержанні векселів за реалізовану продукцію гнобиться такий запис Дт 34 “Короткострокові векселі одержані” і Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. Аналогічно в бухгалтерсь­кому обліку повинен робитися запис, пов'язаний з одержанням векселів на забезпечення оплати інших видів дебіторської заборгованості. У міру погашення заборгованості, забезпеченої векселем, здійснюється запис Дт 31 “Рахунки в банках” Кт 34.

Кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками, під­рядниками та іншими кредиторами, забезпечену векселями, вивчають за­писи по рахунку 51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткостро­кові векселі видані” по кожному виданому векселю. Слід мати на увазі, що при видаванні векселів робиться запис Дт 63 “Розрахунки з постача­льниками та підрядниками” та Кт 51 або 62. Погашену заборгованість, забезпечену векселями, відображають по дебету 51, 62 рахунків.

Виходячи із законодавства, ревізору необхідно знати, що аналітичний облік розрахунків по одер­жаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів, платіжних до­ручень, за якими погашається заборгованість по векселях, в розрізі покупців-векселедавців по заборгованостях, що забезпечені векселями. При цьому необхідно виділяти вексель дисконтований в банку і вексель, за якими не погашена заборгованість в строк. Аналітичний облік по рахунках 51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” ведеться по кожному виданому векселю і векселетримачу з виділенням векселів, не погашених в строк. Оперативний контроль на підприємстві за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, повинен здійснюватись за строками погашення заборгованості, закладеними в пам'ять ЕОМ або за даними картотеки.

Векселі можуть зберігатись як на підприємстві, так і передаватись на зберігання в установу банку. Векселі, які знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом з готівкою. На всі векселі, що зберігаються в касі підприємства, складається опис, в якому вказується: найменування платника, сума і строк погашення заборгованості. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в описі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку. Якщо одержані векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться відповідна відмітка про відповідний документ, який одержаний в банку.

У випадках, коли векселетримачу (постачальнику) необхідні кошти раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із оплатою відповідного процента банку (дисконтований вексель). Вексель передається банку на індосамент і таким чином векселетримач одержує вексельну суму за мінусом облікового процента (дисконту), який становить дохід банку.

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ 2. КОНТРОЛЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ТОВАРНИХ-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. III. Контроль знань
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. IV група- показники надійності підприємства
5. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
6. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
7. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
8. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
9. VII Контроль постачальника
10. WEB - сайт підприємства в Інтернет
11. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
12. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.

Переглядів: 1203