Повага до місцевих звичаїв

Під час ведення бізнесу в іноземних країнах ключем до успіху може стати те, наскільки швидко відбувається опанування тонкощами місцевого ринку. Часто це залежить від розуміння та сприйняття поширених тут звичаїв. Для іноземців, особливо тих, які за своєю природою є більш розкутими і далекими від офіціозності у стосунках з людьми, це зробити інколи важко.

Наприклад, в Японії, Німеччині, більшості Скандинавських та в деяких інших країнах навіть після декількох зустрічей не заведено звертатися на ім'я. У багатьох країнах не узвичаєно разом з чоловіком запрошувати на обід його дружину. І це не якась дискримінація жінок. Просто в багатьох випадках жінки за таких обставин почуваються більш незручно, ніж чоловіки.

Завдяки існуванню деяких традицій можна опинитися в ситуації, коли доведеться ковтати щось незвичне, як, наприклад, у випадку, коли вам як почесному гостю на бенкеті у країні Середнього Сходу потрібно буде проковтнути око вівці. Те, що ви можете сприймати як забобонність, для місцевого персоналу компанії часто є надзвичайно важливим.

У високорозвинутій електронній компанії Малайзії жінкам не дозволять почати працювати до тих пір, поки Бомох (священик) не вижене злий дух із кімнати, де вони працюють. У Гонконгу фахівець з питань Фенг Шуі (вітру та води) є необхідним навіть для найбільших фірм, коли виникає потреба схвалення проекту перепланування або оновлення офісу.

Опанування місцевими звичаями є особливо важливим у Китаї - країні, що й досі залишається великою загадкою для європейців. Без відповідних пояснень європейський службовець не втямить, чому формальне висловлення подяки тут ніколи не подається у письмовій формі, або не довідається про те, що, будучи в гостях на тарілці потрібно залишати деяку кількість їжі. Якщо цього не робити, то господар може подумати, що недостатньо пригощав гостей. Не варто затримуватися в гостях після їжі (коли подано фрукти і на годиннику десь близько 20:30, прийом, як правило, закінчується). Не існує будь-якого табу стосовно споживання їжі (господар може підтримувати розмову з повним ротом їжі, сьорбати юшку, чхати або кашляти під час їжі).

Отже, в різних культурах існує різне розуміння поганих манер. Погана манера в одній країні може виявитися хорошою в іншій і, навпаки, - хороша вважатиметься образливою.

Культурні відмінності груп громадськості (наприклад, країн Заходу і Сходу) нерідко перешкоджають успішним діловим комунікаціям. Поведінка партнерів часто здається важкозрозумілою і малопередбачуваною. Складається враження, що тільки досвід може допомогти подолати бар'єри нерозуміння. Зважаючи на те, що культурні компоненти достатньо стійкі, вони, як правило, потребують знання про них, пояснення і вмілого використання у процесі зв'язків із інокультурною громадськістю.

Пояснення культурних розбіжностей можна здійснити на основі використання певних структурних моделей. Зокрема модель ділової культури можна уявити у вигляді матричної форми, що поєднує дві складові частини: культурно-психологічну, або психографічну (цінності, судження, поведінкові норми), і середовищно-об'єктивну (елементи різноманітних рівнів середовища - мікро-, мезо- і макро).

У клітинках матриці розміщуються оцінки значень (коди значень) конкретних об'єктів середовища на рівні цінностей, суджень і поведінки. Оцінки визначають пріоритети й зміст тверджень, Щ° характерні для конкретної ділової культури.

Цінності - це об'єкти, сутності, що розглядаються як цінні та такі, що мають значення. Соціальний статус, гроші, сім'я, освіта, релігія, здоров'я, свобода можуть розглядатися як персональні, життєво значущі цінності й мати конкурентний характер. Конкурентність цінностей означає їх ранжованість за рівнем важливості або пріоритетності для індивіда чи групи. Так, наприклад, здоров'я і свобода мають неоднакові пріоритети в різноманітних національних ділових культурах. Цінності - це фундаментальний і найбільш стабільний та глибокий компонент, що зумовлює поведінку людини, оскільки він є результатом її тривалої персональної соціалізації. На ціннісному рівні формуються найбільш стійкі детермінанти поведінки, а тому саме цінності є утвореннями, що найважче піддаються змінам.

В епоху глобальної взаємозалежності за браку консенсусу виникає особлива необхідність у таких цінностях, що поділяються у глобальному масштабі. Тому формування спільних цінностей - найбільш важлива складова для здійснення зв'язків із громадськістю у мультикультурному середовищі.

Судження або вірування розкривають зміст ставлення людей до Різноманітних об'єктів середовища та зумовлюють специфіку їхньої поведінки. Судження з приводу одного й того самого об'єкта можуть істотно відрізнятися у представників тих чи інших культур.

Поведінкові норми - це моделі дій або вчинків, що є типовими у конкретній ситуації. Так, наприклад, в одній і тій самій ситуації (скажімо, підготовка до підписання угоди, конфлікт або урочистий захід), американські та японські бізнесмени часто поводяться по-різному.

Важливо наголосити, що тактична ділова угода про конкретні дії може бути досягнута і без дотримання одних і тих самих цінностей тобто на ґрунті спільних Інтересів, що узгоджують поведінку сторін Однак стратегічно орієнтоване співробітництво має більше шансів на успіх у випадку, коли партнери не тільки поділяють поведінкові норми, але й мають спільні судження і цінності.

Цінності, судження та поведінкові норми, що притаманні кожній культурі, існують і виявляються у ставленні людей до конкретних об'єктів або явищ. Щоб ідентифікувати значущі об'єкти середовища, де відбувається діяльність організації або особи, їх можна розділити на три рівні: мікросередовище (внутрішнє середовище організації); мезосередовище (найближче до організації зовнішнє середовище); макросередовище (віддалені загальні цінності та норми культури суспільства). Специфіка культури, власне, й полягає в особливому наборі об'єктів, що виокремлюються людьми, у змісті їх ціннісного значення для них та висловлюваних судженнях стосовно них, а також у нормах або моделях поведінки.

Успішне здійснення зв'язків із громадськістю у мультинаціональному середовищі потребує знання основних характеристик і специфіки культур, що взаємодіють між собою. Знання культурних особливостей дає можливість компанії, що працює в мультикультурному середовищі, оцінювати, прогнозувати й налагоджувати взаємостосунки з різноманітними цільовими групами громадськості - партнерами, своїми співробітниками із місцевих громадян, інвесторами, споживачами, державними чиновниками, місцевою громадою тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародні групи громадськості та їх особливості.	\|	Мовні, культурні та інші проблеми.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.