Переваги та недоліки організаційних форм інтеграції

Форма інтеграції	Переваги	Недоліки
Картель	Учасники укладають взаємовигідний договір про регулювання обсягів виробництва, про розділ ринків збуту, встановлення рівня заробітної плати	Є типовою формою монополії, що суперечить основним принципам антимонопольного законодавства
Трест	Отриманий прибуток розподіляється у відповідності з пайовим вкладом окремих підприємств, що входять до складу тресту	Відсутність централізованих фондів капіталовкладень
Синдикат	Централізація всієї комерційної діяльності учасників, можливість подолати труднощі зі збутом продукції	Відсутність можливостей об'єднання фінансового та промислового капіталу
Концерн	Єдина власність учасників, централізована система контролю, достатньо високий рівень кооперування виробництва	Обмежена самостійність учасників
Консорціум	Об'єднання учасників відбувається на основі цільового договору про спільну діяльність щодо реалізації єдиного проекту	Припинення діяльності після виконання поставленої задачі
Холдинг	Погоджена єдина для всіх учасників науково-технічна та економічна політика;широка самостійність учасників у виробничо-господарській діяльності	Неможливість застосування в сільськогосподарському виробництві, переробці с/г продукції та виробничо-технічному забезпеченні сільського господарства
ФПГ	Можливість збереження виробничих зв'язків та розвитку фінансових взаємовідносин учасників;контроль за використанням ресурсів; усунення негативних факторів в процесі трансформації економіки	Труднощі з визначенням вкладу окремих учасників в загальні результати; відсутність науково обґрунтованих підходів до розрахунку частки учасників в частині фінансових ресурсів, що розподіляється
Асоціація	Добровільне об'єднання фізичних та юридичних осіб при збереженні самостійності та незалежності членів, що входять до її складу	Кожний з учасників не має юридичної відповідальності, а розповсюджує свій продукт лише в рамках інформаційного поля
Конгломерат	Створюється для подальшого здійснення спільних планів виробничо-господарської діяльності з тим, щоб забезпечити отримання комерційного результату	Основними проблемами функціонування конгломератів є надлишкова диверсифікація, субоптимізація, мотивація управлінського персоналу компанії

7.Між фірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах

Інноваційний процес охоплює багатьох учасників і має свою інфраструктуру. Його здійснюють на державному і міждержавному рівнях, у регіональних і галузевих сферах, місцевих (муніципальних) формуваннях. Всі учасники мають свої цілі і формують організаційні структури для їх досягнення. Інноваційна активність великих і дрібних організацій різниться, що зумовлено різною стратегією їх діяльності. Звідси і множинність організаційних форм інноваційної діяльності.

Інноваційна активність і глобальна інформатизація економіки докорінно змінили принципи організації компаній і корпорацій, які формувалися протягом усього XX ст. У 1990-х роках тенденція посилення децентралізації, розгорталась спочатку на рівні малих підрозділів, трудових колективів і громадських організацій. У цей період основну роль відігравали скоординовані зусилля працівників виробничої і невиробничої сфер, головним завданням яких стало максимальне вдосконалення економічних процесів - від навчання креативної особистості, зайнятої науковим пошуком, до формування високотехнологічних виробництв і створення віртуальної компанії. Вперше такі організаційні форми інноваційної діяльності з'являються у рамках самоврядних виробничих асоціацій. Саме тут створюється можливість максимального використання креативного (творчого) потенціалу і прискорення технологічному й соціальному прогресу.

Своєрідність нових організаційних форм визначається необхідністю поєднання активної конкуренції з відносинами партнерства та індивідуальної творчості.

Ефективними організаційними формами співробітництва промислових фірм з вищими навчальними закладами є інноваційні центри. Це технологічно активні комплекси зі сформованою інтегрованою структурою нововведень, яка включає університети і науково-виробничі фірми. Інноваційний бізнес у цій моделі підтримує стійкі взаємозв'язки всередині великої інноваційної інфраструктури, має розвинені мережі неформального обміну інформацією та формування каналів збуту нововведень.

У зарубіжній практиці поняття "інноваційний центр" використовують як узагальнююче визначення потужної інноваційної структури. До цієї групи належать:

o регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ);

o центри передових технологій;

o технологічні парки (науковий, промисловий, технологічний, інноваційний, бізнес-парк і та ін.);

o технополіси тощо.

Розглянемо найбільш розповсюджені у світовій практиці форми інноваційних центрів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація інновацій з точки зору підприємства (кон'юнктурна класифікація).	\|	Регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.