Забезпечення порівнянності альтернативних варіантів управлінських рішень.

Однією з умов підвищення якості і ефективності управлінської рішення є забезпечення багатоваріантності рішень, тобто слід проробляти не меньш трьох організаційно-технічних варіантів виконання однієї і тієї же функції по досягненню мети.

Практично неможливо різні рішення реалізувати з абсолютно однаковим рівнем якості. Тому при порівнянні ефективності варіантів рішення проблеми слід обов'язково приводит їх до порівняного вигляду по рівнем якості.

Альтернативні варіанти управлінських рішень повинні мати порівняний вигляд за такими факторам:

1) фактор часу (час здійснення проектів або вкладення інвестицій);

2) фактор якості об'єкту;

3) фактор масштабу (обсягу) виробництва об'єкту;

4) рівень освоєності об'єкту у виробництві;

5) засіб одержання інформації для прийняття управлінського рішення;

6) умови застосування (експлуатації) об'єкту;

7) фактор інфляції;

8) фактор ризику та невизначеності.

Порівнянність альтернативних варіантів по перерахованим восьми факторам забезпечується, за звичай, при обгрунтуванні технічних, організаційних або економічних заходів, спрямованих на поліпшення окремих показників цільової підсистеми системи менеджменту (показників якості і ресурсомісткості продукції, організаційно-технічного рівня виробництва, рівня соціального розвитку колективу, проблем екології), а також розвиток підсистеми забезпечення, функціональної або керуючої підсистем, поліпшення зв'язків із зовнішнім середовищем.

В кожному конкретному випадку альтернативні варіанти управлінського рішення можуть відрізнятися не по всім факторам. Задача фахівця, менеджера або особи, приймаючої рішення, полягає в проведенні комплексного аналізу конкретних ситуацій з метою забезпечення порівнянності по максимальній кількості факторів.

Основні правила забезпечення порівнянності альтернативних варіантів управлінського рішення:

1) кількість альтернативних варіантів повинна бути не менше трьох;

2) в якості базового варіанту рішення повинен прийматися найбільш новий за часом варіант рішення. Інші альтернативні варіанти приводяться до базового за допомогою корегуючих коефіцієнтів;

3) формування альтернативних варіантів повинно здійснюватися на основі викладених в п. 3 умов забезпечення високої якості і ефективності управлінської рішення;

4) для скорочення часу, підвищення якості рішення і зниження затрат рекомендують ширше застосовувати засоби кодування і сучасні технічні засоби інформаційного забезпечення процесу прийняття рішення.

Для обліку фактору часу минулі затрати приводяться до майбутнього року пуску об'єкту в експлуатацію (або до року реалізації заходу, до розрахункового року) за допомогою множення номінальних минулих затрат (Зн) на коефіцієнт дисконтування (Кд), що визначається по формулі:

Кд= (1+а)^t ,

де а - відсоткова ставка, частки одиниці; t - кількість років між роком вкладення інвестицій і роком пуску об'єкту в експлуатацію (роком реалізації заходу, розрахунковим роком).

Зведені затрати (Зз) визначаються по формулі Зз=Зн * Кд.

Фактор якості об'єкту при розробці управлінського рішення враховується по наступній формулі:

де Уз - зведене за якістю до нового варіанту значення функції старого варіанту об'єкту (інвестиції, ціна, собівартість, трудомісткість, затрати в сфері споживання та ін.); Ун - те ж, номінальне значення функції; Кя - коефіцієнт, що враховує фактор якості об'єкту; а1 - коефіцієнт вагомості показнику якості об'єкту, що аналізується.

де Пст - значення корисного ефекту або аналізованого показника якості старого варіанту; Пнов - те же за новим варіанту. Фактор якості виявляється також в зниженні річної продуктивності (корисного ефекту) об'єкту і зростанні затрат на його експлуатацію і ремонти. Наприклад, по металообробному обладнанню коефіцієнт щорічного зниження продуктивності і збільшення затрат в сфері споживання складає 0.02... 0.05.

Фактор масштабу (обсягу) виробництва об'єкту при розробці управлінського рішення враховується по формулі:

Уз = Ун * К_N

де Уз - зведене до нових умов за масштабом виробництва значення функції об'єкту (інвестиції, ціна, собівартість, трудомісткість, затрати в сфері споживання тощо); Ун - те ж, номінальне (фактичне або зведене за масштабом виробництва) значення функції; Кn - коефіцієнт, що враховує фактор масштабу виробництва.

Визначається цей коефіцієнт індивідуально для кожного вигляду продукції.

Рівень освоєння об'єкту в виробництві враховується тільки в тому випадку, коли потрібно визначити собівартість або трудомісткість перших серійних зразків або партій продукції, до повного її освоєння в серійному виробництві. В умовах жорсткої конкуренції спостерігається тенденція скорочення тривалості серійного випуску продукції до 2-5 років. Тому скорочується і період освоєння нового об'єкту в виробництві. Наприклад, якщо тривалість серійного випуску продукції рівна 3 рокам, те освоєння її в виробництві (налаштування обладнання, технології, організації виробництва тощо) триває не більш 6 місяців. Після цього терміну фактор освоєння вже не діє на економічні показники.

Для кожного виду продукції коефіцієнт освоєння визначається індивідуально.

При розробці варіантів управлінського рішення слід користуватися одніми і тими ж підходами ізасобами одержання інформації та виконання розрахунку, бо в протилежному випадку до вихідну інформації вносяться різні за величиною похибки певного фактору.

Умови застосування (споживання, експлуатації) об'єкту для забезпечення порівнянності альтернативних варіантів управлінського рішення включають:

1) режим роботи споживача об'єкту, що аналізується; 2) тип виробництва у споживача (одиничний, серійний, масовий); 3) особливості продукції, що випускається із застосуванням даного об'єкту (габарити, маса, складність, кількість, якість тощо); 4) організаційно-технічний і соціальний рівень виробництва у споживача (рівень автоматизації виробництва, прогрессивность технології, умови праці і відпочинку робітників тощо); 5) імідж споживача і культуру виробництва у нього, географічне розташування.

Фактор інфляції враховує знецінювання грошей, що проявляється в формі зростання цін на товар і послуги без підвищення їхньої якості.

Фактор інфляції не слід плутати з фактором часу. Останній враховує «роботу» грошей, одержання прибутку від їхнього вкладення в проект незалежно від темпів інфляції (що теоретично можуть дорівнювати нулю). Безумовно, при визначенні процентної ставки враховується і прогноз темпів інфляції. Однак при економічному обгрунтуванні управлінських рішень (інвестиційних проектів) фактор часу в розумінні «роботи» грошей і фактор інфляції в розумінні їхнього знецінювання слід враховувати нарізно. Фактор інфляції при забезпеченні порівнянності альтернативних варіантів управлінських рішень рекомендується враховувати за формулою:

Уз = Ун * Ju

де Уз - зведене до нових умов за рівнем інфляції значення функції (ціна, інвестиції тощо); Ун - те ж, номінальне значення функції; Ju - індекс інфляції за період, що аналізується.

Фактор ризику та невизначеності враховується при розробці альтернативного варіанту управлінського рішення. Під невизначеністю розуміють неповноту або неточность інформації про умови реалізації проекту (рішення), в тому числі пов'язані із ними затрати та результати. Невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

Фактори ризику та невизначеності підлягають обліку в розрахунку ефективності, якщо у різних можливих умовах реалізації затрати і результати по проекту різні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Параметри і умови досягнення якості і ефективності управлінських рішень	\|	Аналіз управлінських рішень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.