Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.

Світові фінансові об'єднання

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — спеціалізована організація при 00Н, заснована у 1944 р. Мета — координація валютно-фінансової політики країн-членів та надання позик. Входить 155 держав, у тому числі Україна. Штаб-квартира — у Вашингтоні.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — створена у 1956 р., входить 133 країни. Мета — використовуючи власні ресурси та залучені кошти, фінансувати приватний та змішаний сектори економіки, — передусім країн, що розвиваються. Штаб-квартира — у Вашингтоні.

Азіатський банк розвитку (АзБР) — міжурядова фінансово-кредитна організація у районі Азії та Тихого океану. Заснована у 1966 р., входять 32 країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону та 15 розвинених країн (у тому числі СІЛА, ФРН, Франція, Канада та Великобританія). Мета — фінансування країн Азії та Тихого океану, надання їм технічної допомоги у координації економічної політики та планування. Штаб-квартира у Манілі.

У новій геополітичній та економічній обстановці актуальним стає формування нового економічного об'єднання — Чорноморського району економічної співпраці, або Чорноморського економічного союзу (ЧЕС). Сучасна економічна ситуація у Чорномор'ї створила передумови для формування нового економічного простору, у межах якого можливо розв'язувати проблеми вільної торгівлі, змішаної економіки, поліпшення екологічної ситуації. 23 лютого 1993 року у Стамбулі підписана Декларація про створення Парламентської асамблеї Чорноморської економічної співпраці. Декларацію підписали представники Албанії, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови, Румунії, Росії, Туреччини та України.

В 1993 році створений Карпатський Єврорегіон. До нього увійшли Угорщина, Польща, Україна, Словаччина. Мета — координація господарської та зовнішньоекономічної діяльності, створення сприятливих умов для інтеграції. Інтеграційні процеси — тенденція, що визначає світовий поділ праці.

До основних форм зовнішньоекономічної діяльності відносяться: торгівля, кредитування, науково-технічна співпраця, створення спільних підприємств, реалізація проектів на компенсаційній основі, культурна співпраця, туризм тощо. Міжнародна торгівля. Найбільш істотною характеристикою торгівлі є товарообіг — обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Це сукупність актів купівлі та продажу товарів. Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів. Імпорт (від лат. — ввожу) — ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону. Експорт (від лат— вивожу) — вивезення товарів або капіталів за кордон.

Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту — зовнішньоторговельне сальдо. Воно повинно бути позитивним, що дає змогу країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні. В Україні цей показник у 1997 році був негативним. У світовому торговому обігу лідирують США, хоч країни ЄС за сумарним товарообігом перевершують США; друге місце після США, займає Японія. Високими темпами в останні роки розвивалась торгівля ряду країн "третього світу": ОПЕК та "Нових Індустріальних Країн" Південно-Східної Азії. На Республіку Корея, Сінгапур, Гонконг і Тайвань припадає половина вартості експорту країн, що розвиваються, та біля 1/3 імпорту. Біля 60% світового експорту товарів припадало на розвинуті країни, у цих же країнах реалізується до 60% світового експорту товарів і лише 14% надходить до країн, що розвиваються.

Країни ЄС збільшили імпорт енергоносіїв, зменшивши ввезення сировини та продовольчих товарів. У зовнішній торгівлі країн ЄС перевага віддається партнерам по Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), хоч товари США також активно впроваджуються на європейський ринок.

Зниження матеріале- та енергомісткості виробництва у розвинених країнах світу, що зумовило зменшення попиту на сировину, змусило країни, які спеціалізуються на його експорті, шукати нові сфери діяльності у межах міжнародного розподілу праці. Росте питома вага хімічної промисловості у міжнародній торгівлі; це пов'язано зі значним розширенням асортименту штучних та синтетичних матеріалів. Найбільші зміни у світовій торгівлі пов'язані зі скороченням питомої ваги сировинних товарів та зростанням частки готової продукції. Якщо до 70-х років у світовій торгівлі йшли два зустрічних потоки: товари — з розвинених країн, а сировина — з країн, що розвиваються, то зараз дедалі більше товарів, у тому числі складної наукомісткої продукції, надходить з країн, що розвиваються.

1995 року створена Всесвітня торговельна організація (ВТО). Її членами є 125 країн; найближчим часом до ВТО можуть увійти ще 25 країн, у тому числі Болгарія, Саудівська Аравія, Алжир. Функція ВТО — підписання багатосторонніх угод за загальними правилами торгівлі.

Кредитування та інвестування. Кредитування — надання кредиту. Кредит — позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів. Інвестиції — капіталовкладення. Інвестиції іноземні — довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки. Найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Західної Європи.

Прямі інвестиції у 1995 році склали 315 млрд. дол., на розвинені країни приходилося 270 млрд дол., на країни, що розвиваються, — 47 млрд. дол. Домінують серед інвесторів економічно розвинені країни; потік інвестицій з країн, що розвиваються, дещо менший. Інвестиції в країни Східної Європи досягли 12 млрд. дол. Мусульманські країни інвестували в економіку США та Західної Європи понад 800 млрд. дол. Більше половини цих коштів належить Саудівській Аравії. Серед країн світу існує рейтинг платоспроможності. За ним в першу десятку входять: Швейцарія — перше місце, Японія, ФРН, СІЛА, Нідерланди, Великобританія, Франція, Люксембург, Австрія та Сінгапур. Росія займає 99 місце, Україна — 111-е, а замикають перелік країн Куба та КНДР (відповідно 125 і 135 місця). Зовнішній борг України на 1.06.1999р. дорівнював 12,4млрд доларів, у тому числі: Росії—2 млрд. дол., МВФ — 2,4; СБРР — 1,2; ЄБРР — 0,07; країнам ЄС — 0,35 млрд. доларів. Науково-технічна співпраця може набувати наступних форм:

1) експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу; 2) кооперація країн у створенні нової техніки й технології з подальшим її впровадженням та використанням

3) спорудження за рубежем заводів "під ключ" або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки;

4) модернізація об'єктів за участю закордонних партнерів;

5) оренда нового обладнання — лізинг;

6) технічне навчання персоналу країн-імпортерів технологій;

7) обмін передовим технічним досвідом;

8) спільні конференції, симпозіуми, публікації, координація та кооперація наукових досліджень;

9) технічна допомога при опануванні нових виробництв.

10) науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.

Продаж ліцензій — тобто авторських прав на використання запатентованих винаходів на території країн, де вони захищені патентами. Обмін ліцензіями став важливим елементом міжнародних економічних стосунків: він досягнув 10% світового зовнішньоторговельного обороту. Експорт та імпорт послуг. До них відносяться: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків та страхових компаній, послуги охорони здоров'я, навчання, торговельно-технічна діяльність тощо. Провідну роль у наданні послуг (80%) відіграють розвинені країни.

Торгівля інженерно-консультаційними послугами "інжиніринг" — надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру. Найбільшого розвитку інжиніринг одержав у галузі капітального будівництва. Провідними експортерами цього виду послуг є фірми США, Канади, Великобританії, Франції, ФРН та Японії. Сюди входить проектування об'єкту, вивчення ринку, установка та випробування обладнання, набір та підготовка кадрів, послуги з реалізації продукції, сприяння в організації реклами, розробка методів утилізації відходів тощо.

Туризм. Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий; на перший вид припадає 70%. Основний потік туристів переміщується у межах розвинених країн. Для Іспанії та Австрії туризм — одна з основних експортних галузей, вона дає відповідно ЗО та 80% прибутків від експорту. Провідне місце туризм займає в Італії, Франції, Швейцарії, Ізраїлі. В Україні переважає маршрутно-пізнавальний туризм. Організація спортивних турнірів та змагань також відноситься до однієї з форм зовнішньоекономічної діяльності, бо об'єднує зусилля та фінанси багатьох країн-учасниць. Найбільш масштабними є літні та зимові Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи з хокею, футболу, фігурного катання, шахів, тенісу, велоспорту тощо. Культурна співпраця передбачає організацію виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, музичні та пісенні конкурси, фестивалі, обмін творчими колективами, спільне вивчення культурних та історичних цінностей (стародавні піраміди, розкопки доісторичних поселень), обмін кіно-, відео- та аудіопродукцією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спеціальні об'єднання	\|	Зовнішньоекономічні звязки України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.