Теорії та моделі економічного розвитку.

План лекції

Література

Висновок.

Викладений матеріал дає можливість стверджувати, що національна економіка є складною інтегрованою категорією, яку слід вивчати з допомогою загальних та особливих методів, що покаже шляхи поліпшення функціонування національної економіки як системи.

1. Національна економіка: Підручник /За ред..проф.,к.е.н. П.В.Круша.-К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008.-416 с. Р.І.-С.6-71.

2. Гринів Л.С. Національна економіка: Навч.посібник / Кічурчак М.В.-Львів: «Магнолія 2006», 2008.- 464 с. Р.І.-С.9-50.

3.Національна економіка: навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. [Білоцерковець В.В., Завгородня О.О., Лебедєва В.К. та ін. ]; За ред.. В.М.Тарасевича –К.: Центр учбової літератури, 2009.-280 с. Гл.І-ІІ.-С.6-47.

4. Економічнатеорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.— К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с. - С. 88-94.

5. Гальчинський А. С. Основиекономічних знань: Навч. посібник /
П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. — К.: Вища школа, 2002. — 352 с. - С. 496-502.

6. Перехіднаекономіка: Підручник / За ред. В. M. Гейця.— К.: Вища
шк., 2003. — 592 с.- С. 12-23, 37-60.

7. Злупко С.М. Історія економічної теорії: Підручник.-К.: Знання, 2005.- 324 с.

Змістовий модуль 2. Аналіз головних економічних теорій та базисних інститутів національної економіки.

На даній лекції буде розглянуто теорії та моделі економічного розвитку. Зміст, динаміку розвитку та специфіка застосування різних моделей економічного зростання, які можливо застосувати до економіки України.

Метою лекції є визначення моделей національної економіки, їх переваги та недоліки.

Завдання лекції полягає - знати суть економічної моделі національної економіки; розуміти дію основних економічних законів та категорій; вміти розрізняти дію економічних законів на кожному з етапів формування національної економіки.

1.Теорії та моделі економічного розвитку.

2. Теорія дії економічних законів в різних економічних системах.

3. Базисні відносини та інститути національної економіки.

Формування національних економік почалось ще за часів формування націй у структурі суспільства, а свого розквіту набуло з початком промислових революцій, на базі яких виникло масове виробництво з притаманною йому глибокою спеціалізацією і кооперацією праці. Саме ці процеси зробили більш залежними між собою окремих суб’єктів господарювання, регіони, галузі, призвели до появи феномену „національна економіка" у його сучасному вигляді.

Меркантилізмдещо відійшов від основних засад функціонування національної економіки, як єдиної економічної макросистеми i зосередив увагу на питаннях зовнішніх взаємодій між економічними системами держав. Навіть у сфері зовнішніх відносин зосереджено увагу переважно на процесах обігу та накопичення грошових запасів, ведення зовнішньої торгівлі, оскільки джерелом багатства вважалися гроші у всіх їх видах.

Класична політична економіянадала економічним теоріям та гіпотезам дійсно наукового характеру. Вона мала два основні розгалуження: французьку школу (фізіократи) та англійськy.

Фізіократиперемістили дослідження зі сфери зовнішнього обігу у сферу внутрішніх економічних проблем, явищ i процесів у державі. Так, наприклад, Ф.Кене розробив першу „Економічну таблицю", яка становила собою спробу кількісного макроекономічного аналізу натуральних та вартісних потоків матеріальних цінностей у національному господарстві країни. Проте у дослідженнях французької школи були значні недоліки: вони визнавали основним джерелом збагачення нації земельні ресурси i залишали поза увагою ефект від взаємодії та постійного розвитку всього комплексу економічних ресурсів нації, шляхів пошуку оптимізації їх використання.

Англійська політична економіядала поштовх до більш комплексного аналізу засад функціонування національного господарства. Класики досліджували природу та структуру усіх сфер матеріального виробництва національної економіки в усіх його галузях. Вони дали перше науково обґрунтоване визначення процесу функціонування капіталістичної системи господарства на стадії вільної конкуренції, що в той час була притаманна більшості європейських держав; обґрунтувала принципи її розвитку - обмежене втручання держави в економічні процеси, що протікають у державі. Їх учення містило цілу низку важливих ідей, що розкривали сутність господарської системи держави: уявлення про суспільство, як про єдиний живий організм, цілісну систему, що постійно розвивається (У.Петті); аналіз переходу від первісного до (для класиків) сучасного суспільства (А.Сміт); динаміку нагромадження та розподілу матеріальних статків у суспільстві (Д.Рікардо).

Першим комплексним ученням про національну економіку вважається марксизм.. К. Маркс та його послідовники розглядали суть економічної системи суспільства у діалектичному розвиткові продуктивних сил i виробничих відносин (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл i споживання), а економічну формацію як спосіб їх вираження i постійної боротьби з метою подальшого поступального розвитку, що й до цього часу залишається об'єктивною істиною суспільного розвитку.

Сучасна економічна думка характеризується неоднорідністю, наявністю значного кола напрямів, шкіл та теорій.

Так, неокласичний напрямекономічної науки, що виник у 70-ті роки ХХ ст. зосередив увагу на таких фундаментальних проблемах, як: забезпечення макроекономічної стабільності держави без надмірного втручання останньої в господарське життя суспільства та активний розвиток підприємницької діяльності як гарантії конкурентоспроможності держави та її виробників.

Монетаризмвідійшов від проблем мікроекономіки i зосередив увагу переважно на проблемах макроекономічного розвитку національного господарства, що на думку представників цього напряму, першочергово залежать від грошового обігу.

Кейнсіанствовважається матір’ю вчення про національну економіку. Предметом його безпосереднього дослідження, на противагу більшості економічних напрямів, є безпосередньо механізм функціонування національної економіки - вплив конкретних методів i форм регулювання економіки на її стан. Недоліком праць Дж. Кейнса є те, що він не надто широко акцентував увагу на причинно-наслідкових зв’язках, що присутні в національний господарській системі, а занадто надмірно простежував механізми її функціонування.

Найбільший внесок у розвиток національної економіки, як наукового знання дали неокласичний синтезта теорія інститутів. Саме вони зорієнтували економічну науку на розмежування загальних закономірностей i принципів розвитку економічних систем та виокремлення тих сутнісних рис, що відрізняють країни між собою за рівнем економічного розвитку.

Історична школав економіцісформувалась у ХІХ ст. у Німеччині. Саме вона ознаменувала зародження національної економіки, як галузі знань та наукового напряму у системі економічних наук. Основними представниками школи, що зробили значний внесок у дослідження теорії національної економіки стали Г.Шмоллер, В.3омбарт, М.Вебер, В.Ойкен та ін.

Концепція історичної школи стала теоретичною та методологічною базою для становлення інституційного напрямку економічної науки, що не лишепідтримав положення історичної школи, а й системно доповнив та уточнив їх з позицій сучасного розуміння засад розвитку економічних систем та окремих національних економік.

Теорія інститутівстановить собою комплексне економічне вчення, об’єктами дослідження якого є такі інститути, як корпорація, держава, профспілки, ринок, психологічні, моральні та етичні(звичаї, норми, навички, інстинкти тощо) чинникирозвиткусучасної цивілізації та окремо взятих національних господарських систем.

Найбільший внесок у дослідження засад розвитку національної економіки зробили видатні українські економісти інституціонального, історичного та неокласичного напрямів - М.І. Туган-Барановський, О.М. Миклашевський, І.В. Вернадський, А.Я. Антонович, І.І. Янжула, В.Ф. Левитський, Є.Є. Слуцький, В.Я. Железнов, Д.І. Піхно та ін. Їх дослідження та дискусії точились над питаннями, тісно пов'язаними з дослідженням природи національної економіки, її сутності, місця i ролі кожної з її підсистем, взаємозв’язків з іншими елементами суспільного буття, визначенням особливостей розгортання господарського механізму національної економіки, аналізу господарських комплексів та пропорцій між ними.

Проте найбільшого розповсюдження набула класифікація економічних систем та типів національних економік за рівнем розвитку соціально-економічних відносин та способом координації та управління економічною діяльністю,оскільки саме дані аспекти економічного буття визначають i характеризують рівень розвитку продуктивних сил суспільства та взаємозв’язки в економіці.

За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:

· „Чиста" ринкова економіка(вільний ринок, саморегульована економіка, „чистий" капіталізм, епоха вільної конкуренції) - приватна власність на фактори виробництва; самокоординації економічної діяльності на основі дії загальних об’єктивних закономірностей розвитку (економічний порядок); максимальне невтручання держави в економічні взаємовідносини; свобода підприємництва i вибору діяльності (принцип демократії та економічної свободи вибору); спільна мета для усіх суб’єктів господарювання - отримання максимального прибутку діючи на свій страх i ризик; вільні входи та виходи з ринку за рахунок дії вільної (чистої або досконалої) конкуренції; забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується; ціновий механізм є основним координаційним механізмом врегулювання економічних відносин (економічний порядок); ринок для всіх його учасників є „чорним ящиком", він невідомий, i усі суб’єкти змушені об’єктивно підкорятись його законам; розпорошена економічна та ринкова влада; одинична планомірність економічної діяльності (на рівні окремих підприємств).

· Командна економіка(командно-адміністративна, соціалістична, планова система господарювання) - одержавлена суспільна власність на фактори виробництва і результати праці; панування централізованого планування i розподілу економічних ресурсів та колективне прийняття господарських рішень шляхом тотальної централізації планування економічної діяльності; придушення механізмів ринкового саморегулювання (вільної конкуренції, ціноутворення, розподілу та обміну); відсутність ринкової системи стимулювання i мотивації виробників та працівників; державний контроль над усіма сферами суспільної життєдіяльності; панування єдиної ідеології розвитку i виключення принципів функціонування інших економічних систем (закрита економічна система); панування виробника над споживачем (на ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється, вибору у споживача немає). Така модель економічної системи була втілена в СРСР i країнах соціалістичної співдружності та збереглась до початку ринкового реформування цих економік.

· Традиційна економіка - панування приватної власності; низький рівень економічного i соціального розвитку суспільства; багатоукладність економіки з переважанням сировинної складової; залежний (колоніальний) характер соціально-економічного розвитку; переважання традиційного (звичаєвого) права у координації економічних відносин; технічний прогрес різко обмежений; демографічні кризи (зазвичай темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва); низький рівень розвитку науки та освіти; низька продуктивність праці за рахунок застарілих способів управління та технологічного старіння; великий державний борг; виключно висока роль держави i силових структур в економіці i політиці. Така економічна система й до цього часу існує близько у 100 країнах світу. Країни традиційної системи є постачальниками сировини i матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції i є повністю залежними від зовнішніх джерел фінансування.

· Змішані системи(Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші) - на мікроекономічному рівні відносини регулюються переважно ринковими способами та альтернативними до них позаринковими методами (корпоративна координація); а на макроекономічному рівні синтезованою системою державного та корпоративного управління i регулювання господарських процесів; плюралізм форм власності; переплетення, взаємопроникнення i взаємодоповнення колективного, приватного i державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший; соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей; визнання людини та її здібностей головною цінністю i продуктивною силою; їх формування визначається переходом від однієї системи господарювання до іншої (перехідний період). Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини. Змішаними є всі сучасні економіки - як розвинених держав, так i країн з трансформаційною економікою i навіть слаборозвинених держав. Проте всі змішані економіки окремих країн (моделі національних економік) мають свої специфічні риси.

Сучасні змішані економіки розвинених країн характеризує поняття „модель сучасних ринкових економік". Дотаких можна віднести США, ЄС, Японію, Корею та деякі інші держави, які у своєму соціально-економічному розвитку раціонально спромоглись поєднати національні особливості з загальноцивілізаційними тенденціями розвитку. Їхні моделі національних економік можна ототожнювати з поняттям сучасної змішаної економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості формування та розвитку національної економіки України	\|	Теорія дії економічних законів в різних економічних системах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.