Переваги і недоліки основних організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Форми підприємництва	Переваги	Недоліки
1. Одноосібні	Повна самостійність	Труднощі залучення
господарства	свобода і оперативність	великих капіталів
	Максимальний інтерес	Невизначеність термінів
	в отриманні доходу	діяльності
	Конфіденційність	Необмежена
	діяльності	відповідальність за збитки
		Необхідність поєднання
		всіх управлінських
		спеціальностей
2. Товариства	Фінансова сила	Необмежена
	Свобода і оперативність	відповідальність партнерів
	дій	Непостійність і залежність
	Колективне управління	партнерів один від одного
3. Акціонерні	Можливість широкого	Строгий контроль за
товариства	залучення	діяльністю суспільства
	додаткового капіталу	Громіздкість управління і
	Професійне	низька оперативність дій
	управління	Схильність до монополізації
	Обмежена	діяльності
	відповідальність
	акціонерів

У розвинутих країнах налічується величезне число різних підприємств — від маленьких лавочок, перукарських, ремонтних майстерень до гігантських компаній. У США, наприклад, близько 17 млн. підприємств. З них 70% відносяться до індивідуальної форми власності, 10% — це підприємства, що належать двом і більш особам (партнерства), а 20% — акціонерні підприємства. Таким чином, більшість господарських одиниць за формою власності — не акціонерні підприємства. Але саме корпорації займають економічно пануюче положення у господарстві США. Так, в оброблювальній промисловості на їх частку припадає майже 90% всієї продукції, а 500 найбільших корпорацій країни проводять понад 40% валовий національний продукт. На базі акціонерної власності виросли монополістичні гіганти, які давно перетворилися в компанії світового масштабу.

Приведені дані свідчать, що в сучасній економіці провідну роль відіграють акціонерні компанії,діяльність яких розрахована, як правило, і на національний, і на світовий ринки. Акціонерні компанії пов'язані в основному з масовим виробництвом або обслуговуванням в торговій, фінансовій і інших сферах, тобто з тією частиною продуктивних сил і тими сферами життя суспільства, які найбільшою мірою реально усуспільнені.

Залежно від кількості зайнятих (а отже, і від розмірів виробничої діяльності) фірми діляться на малі, середні і крупні. Нормативи для віднесення фірм до тієї або іншої категорії в різних країнах різні. Як правило, малою вважається фірма з чисельністю працюючих менше 100 осіб, а крупною — фірма з чисельністю працюючих більше 500 чоловік.

Малі фірмихарактеризуються:

а) багаточисельнністю (так, в США більшість з 700 тис., що щорічно створюються, компаній — малі фірми);

б) гнучкістю, здатністю швидко реагувати на зміни ринкової кон'юнктури;

в) швидким оновленням (кількість малих підприємств, які щорічно ліквідовуються майже дорівнюють кількості, які народжується, проте при цьому повністю розоряється всього 7% таких фірм).

Роль малих фірм в ринковій економіціможна охарактеризувати таким чином:

1. Мале підприємництво є свого роду фундаментом ринкової економіки, зв'язуючи воєдино всі її ланки, не допускаючи появи «клаптевої економіки», де достаток одних товарів є сусідами з дефіцитом інших.

2. Малі фірми постійно підтримують конкуренцію дякуючи:

* своїй численності і гнучкості;

* невисоким цінам;

* низьким витратам виробництва через відсутність витрат на управління, рекламу і т.д.

В умовах недосконалої конкуренції, коли крупні кампанії прагнуть монополізувати виробництво, встановити контроль над ринком, «живучість» малих фірм представляється майже парадоксом. Тим часом це факт, який вимагає пояснень, — що примушує крупних підприємців «терпіти» численні дрібні фірми, ділячись, таким чином, частиною сукупного прибутку?

Причинами виживання малого бізнесує:

По-перше,крупним корпораціям часто просто невигідно розоряти малий бізнес, якщо він не представляє прямої небезпеки для діяльності самого гіганта. Включення малої фірми в свою структуру виявляється менш вигідним, ніж ділова співпраця з нею і навіть допомога, адже від діяльності малої фірми-постачальника залежить якість продукції всієї корпорації.

По-друге, малі фірми діють там, де немає необхідності в масовому виробництві, великих витратах, тобто малі фірми часто мають свою сферу діяльності, не встаючи «на шляху» великого бізнесу.

По-третє, навіть в умовах жорсткого тиску мале підприємництво постійно відроджувалося б, оскільки воно володіє особливою привабливістю для людини. Не випадково тільки 8% опитаних в Англії малих підприємців вище всього в своїй діяльності цінують можливість збагатити. Інші як пріоритети виділяють незалежність і задоволення від роботи.

По-четверте, важливу роль грає підтримка малого бізнесу з боку держави. Річ у тому, що традиційне мале підприємництво розглядається як символ національної заповзятливості. Сприяє розвитку малого підприємництва і антимонопольне законодавство.

Середні фірмив розвинутих країнах на відміну від малих не так численні, причому в даний час існує тенденція до скорочення їх числа.

Крупні фірми,зазвичай асоціюються з поняттям «монополія». Проте це не зовсім точно: по-перше, грає роль масштаб діяльності самої фірми; по-друге, в ринковій економіці не може бути абсолютної монополії через дію таких чинників, як конкуренція, зростання і розширення ринків, науково-технічний прогрес. Тому не слід шукати в діяльності крупних фірм тільки недоліки, супутні поняттю монополії. Насправді в ринковій економіці крупна фірма знаходиться в подвійному положенні.

Переваги крупних фірм полягають в наступному:

* тільки крупним фірмам доступне масове виробництво. Цей, здавалося б, елементарний факт часто забувають у нас ті, хто сподівається виключно на дрібну власність в надії нагодувати країну. Тим часом навіть в США 34% дрібних фірм проводять всього лише 3,2% сільськогосподарській продукції, тоді як 1,4% крупних господарств — 32%;

* крупні фірми є провідниками науково-технічного прогресу, оскільки мають нагоду освоєння нових галузей (адже в даний час тільки в автомобілебудуванні «порогові» інвестиції досягають 1 млрд. долл.) і проведенні крупних науково-дослідних робіт (99% всіх наукових досліджень н США субсидують 600 корпорацій);

* крупні фірми характеризуються стійкістю і міцністю положення, що сприяє підвищенню стабільності в економіці. Крупні компанії ніколи не ліквідовуються фізично, вони лише міняють власників;

* тільки крупним фірмам доступна значна економія суспільної праці через економію на масштабах виробництва, комбінування, а також забезпечення зайнятості в крупних масштабах.

Проте переваги крупної фірми — це ще не гарантія постійного підвищення її доходів і прибутку. Річ у тому, що кожна фірма має межі свого зростання, обумовлені розмірами діяльності.

Чим же пояснюється ситуація падаючої прибутковості фірмипо досягненні точки максимальної ефективності (М)1Річ у тому, що зростання фірми за межі оптимальної величини приводить:

* до збільшення транспортних витрат, оскільки сировина доводиться у великих кількостях привозити здалеку;

* до зростання труднощів управління виробництвом, негнучкості, бюрократизації процесу ухвалення рішень.

Таким чином, в ринковій економіці «фірми різні потрібні, фірми різні важливі», що ще раз свідчить про системний характер бізнес-діяльності, її складності, неоднорідності і неоднозначності.

Проте будь-який підприємець повинен вирішувати дві глобальні задачі в процесі своєї бізнес-діяльності:

* якомога більш точно визначити соціально значуще замовлення, його кількісну і якісну характеристики;

* організувати управління фірмою так, щоб досягти цілей бізнес-діяльності.

Висновок.

Таким чином, структура господарського комплексу України має економічний потенціал для випереджального розвитку економіки. В той же час, слід постійно удосконалювати структуру економіки, що практично відображається в розвиткові нових форм господарювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основною структурною одиницею, суб'єктом бізнес-діяльності є фірма (підприємство).	\|	Характеристика основних економічних, правових та інституційно-організаційних чинників, розвитку національної економіки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.